Постанова 4857 № 300/3398/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3398/20 пров. № А/857/11693/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №300/3398/20 (головуючий суддя Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ) за позовом Приватного підприємства ,,Інтеренергоінвест до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Приватне підприємство ,,Інтеренергоінвест звернулося в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними, скасувати рішення по коригування митної вартості товарів №UA209250/2020/000173/2 від 05.11.2020 та картки відмови № UA209250/2020/00486 від 06.11.2020. Рішенням від 01 березня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю; вирішив питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, адже в поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності (щодо відправника товару), невключення до митної вартості витрат з навантаження, а також встановлено відсутність документів, що підтверджують суми транспортних витрат. За результатами вивчення додатково наданих позивачем на вимогу митного органу документів встановлено, що надані документи підтверджують суми заявлених транспортних витрат, усі інші надіслані документи не містять документального підтвердження заявлених сум митної вартості. Таким чином, у поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності (щодо відправника товару), невключення до митної вартості витрат з навантаження. Відтак, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору та іншими послідовними методами, а тому застосовано резервний метод визначення митної вартості з використанням в якості джерела інформації МД №UA500020/2020/226991 від 20.09.2020. Вважає, що посадові особи митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №45/2020 від 25.09.2020 та додатку до контракту №1 від 03.11.2020 позивач придбав у ТОВ ,,SPS istem сонячні фотогальванічні батареї, зібрані у модулі: SPS-315 М, макс. 315 Вт, 992x1644x35 мм у кількості 240 шт., які призначені для акумулювання сонячного світла та перетворення його в електроенергію у строк до 30.11.2020. Оплата за товар (сонячні фотогальванічні батареї) здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №48 від 16.10.2020 у сумі 12 000, 00 євро (а. с. 15-23). Декларантом ФОП ОСОБА_1 від імені ПП ,,Інтеренергоінвест 03.11.2020 було подано до митного органу електронну митну декларацію UA209250/2020/022410 для митного оформлення сонячних фотогальванічних батарей, зібраних у модулі: SPS-315 М, макс. 315 Вт, 992x1644x35 мм у кількості 240 штук (а.с. 39,40). При цьому, при визначенні митної вартості сонячних фотогальванічних батарей, зібраних у модулі: SPS-315 М, макс. 315 Вт, 992x1644x35 мм у кількості 240 шт. застосовано основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (ст. 57 Митного кодексу України). Разом із зазначеною митною декларацією декларантом подано наступні документи: пакувальний лист №345 від 21.10.2020, рахунок-фактура №45 від 25.09.2020, автотранспортна накладна від 26.10.2020, декларація походження товару від 03.11.2020, акт про проведення огляду (переогляду) товарів UА209250/2020/022312 від 03.11.2020, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів UA209250/2020/00477 від 03.11.2020, банківський платіжний документ №48 від 16.10.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.11.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.11.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №45/2020 від 25.09.2020, декларація щодо тарифікації від 04.11.2020, копія митної декларації країни відправлення. Позивачем здійснено попередню оплату за митне оформлення у сумі 113 000 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями: №22795 від 03.11.2020, №22789 від 03.11.2020 (а.с. 28,29). Під час митного оформлення, у зв`язку з перевіркою митної вартості товарів та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідачем запропоновано декларанту/представнику подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; рахунок-проформу про оплату транспортних витрат; договір про перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом на вимогу митного органу надіслано електронні копії наступних документів: рахунок-фактура № СФ-0000138 на оплату транспортних послуг; договір № 02/04(зам) про надання транспортно-експедиційних послуг; лист SPS istem s.r.l.; дозвіл державної служби з питань праці; дозвіл на виконання будівельних робіт; витяг з Єдиного державного реєстру; довідка ПП ,,Інтеренергоінвест. За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA 209250/2020/000173/2 від 05.11.2020, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500020/2020/226991 від 20.09.2020 (а.с.119, 120). Окрім цього, митним органом винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209250/2020/00486 від 06.11.2020, згідно якої відмовлено у митному оформлені товарів з тих самих причин. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані й не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16). Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, необхідно додатково подати: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; рахунок-проформу про оплату транспортних витрат; договір про перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом на вимогу митного органу надіслано електронні копії наступних документів: рахунок-фактура № СФ-0000138 на оплату транспортних послуг; договір № 02/04(зам) про надання транспортно-експедиційних послуг; лист SPS istem s.r.l.; дозвіл державної служби з питань праці; дозвіл на виконання будівельних робіт; витяг з Єдиного державного реєстру; довідка ПП ,,Інтеренергоінвест. Також декларант повідомив митний орган про те, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини надати не має можливості. Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази й встановив, що ціна договору визначена в його тексті та рахунку-фактурі №45 від 25.09.2020, і складає 12000,00 євро. Вказана сума сплачена позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом №48 від 16.10.2020. Вказані документи дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору. Крім того, подана суду копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який підтверджує митну вартість товару (а.с.113). Також суд першої інстанції аргументовано відхилив доводи відповідача щодо непідтвердження витрат на транспортування товару. Так, позивачем надано до митного органу додаткові документи, зокрема, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, лист ТОВ ,,К плюс К Іф від 02.11.2020 №01/11/10 та рахунок фактуру №СФ -0000138 від 30.10.2020, які підтверджують включені до митної вартості витрати на транспортування. При цьому, згідно з умовами договору обмежень чи заборон щодо залучення ТОВ ,,К плюс К Іф субпідрядних організацій, зокрема SOF Auto для перевезення вантажів немає, а послуги з перевезення надані та оплачені відповідно до вказаного договору. З огляду на наведені вище документи необґрунтованими вважає колегія суддів й покликання апелянта щодо необхідності включення до митної вартості витрат на пакування та завантаження товару на транспортний засіб, адже пакування товару здійснювалось продавцем, що підтверджується умовами контракту №45/2020 від 25.09.2020, відповідно до п. 2 якого фотоелектричні сонячні панелі упаковуватимуться на 8 піддонів по 30 панелей, продавець позначить упакування своїм логотипом, відповідними написами, а також пакувальним листом (Delivery note) №345 від 21.10.2020, які надані митному органу разом з іншими необхідними документами (а.с. 37). Витрати ж на навантаження товару відносяться до організації перевезення вантажів та включаються до транспортно експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що декларантом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від імені ПП ,,Інтеренергоінвест були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення. Зміст поданих документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною, визначеною зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу №45/2020 від 25.09.2020 та рахунком фактурою №318 від 21.10.2020. Подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №45/2020 від 25.09.2020, рахунок-фактура №318 від 21.10.2020) в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також з рішення про коригування митної вартості товарів № UA209250/2020/000173/2 від 05.11.2020 колегія суддів вбачає, що митну вартість відповідач визначив за другорядним резервним методом . Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.11.2020 № UA209250/2020/000173/2 та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209250/2020/00486 від 06.11.2020. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №300/3398/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 26.10.2021.