Постанова 4857 № 380/19397/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19397/23 пров. № А/857/535/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (суддя Брильовський Р.М. ухвалене в м. Львові) у справі № 380/19397/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними дії та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: 04.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулась в суд з позовом до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900633/2 від 04.07.2023. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року позовну заяву задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/900633/2 від 04.07.2023. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, його оскаржив відповідач- Львівська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та прийняти постанову якою відмовити повністю в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2023/40182 від 24.05.2023р., рівень митної вартості ідентичного товару становить 5,0079 дол.США за кг. Зазначає, що оскільки інвойсом від 26.06.23 №AT42326723 визначено 100% передоплату товару, позивач був зобов`язаний подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару на підтвердження заявленої митної вартості товару. Також, зазначає, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Також зазначає, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Зазначає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Відтак, вважає, що вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (LLC "BUCOVINIAN UNIVERSAL COMPANY") (покупець) та компанією «Energy 3000 solarGmbH» (продавцем) укладено зовнішньоекономічний (далі - Контракт) предметом якого є зобов`язання придбати товар ( у вказаній справі - фотоелектричні модулі-сонячні панелі) за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно з Інвойсами. На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № АТ42326723 від 26.06.2023 позивач придбав у продавця товар - фотоелектричні модулі-сонячні панелі марки JAsolar JAM72S30-545/MR у кількості 720 шт. З матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №23ЕІА209170052446U5 від 03.07.2023 (далі - МД), відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар - фотоелектричні модулі- сонячні панелі марки JAsolar JAM72S30-545/MR у кількості 720 шт. Також, декларантом (позивачем) до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170052446U5 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercialinvoice) № АТ42326723 від 26.06.2023; автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) № NL1477297 від 28.06.2023; декларацію про походження товару (Declarationoforigin) №АТ423267323 від 26.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №337 від 03.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104),подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01-2023 від 01.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №2022/1 від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення б/н від 26.06.2023 (заявка про надання транспортно-експедиційних послуг); інші некласифіковані документи. Копія митної декларації країни відправлення№23NL0005101A48C119від 27.06.2023. Копія митної декларації країни відправлення №23NLUE10TAJ6VWD52 від 27.06.2023. За наслідками опрацювання наданих документів відповідач 03.07.2023 надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, та на вказану вимогу позивач надав копії митних декларацій країни відправлення MRN 23NLLJE10TAJ6VWD52Bifl 27.06.2023, MRN23NL0005101A48C119 від 27.06.2023 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209170052446U5 від 03.07.2023 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: у п. 4.1 Контракту № 01-2023 від 01.02.2023 р. та у рахунку фактурі NsAT42326723 від 26.06.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється платежем у розмірі 100% передоплати. Платіжний документ до митного оформлення не наданий; у гр.3 CMR за N« 1477297 від 28.06.2023 року кінцевим пунктом маршруту зазначено м. Чернівці, однак у рахунку на оплату транспортних послуг N« 337 від 03.07.2023р., кінцевим пунтом зазначено м. Львів; декларантом не надано до митного оформлення документи що підтверджують понесені транспортні витрати, а саме: договір про надання транспортних послуг, заявку/замовлення на надання транспортних послуг; відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Відповідно до гр. 20 МД та гр.4 CMR за №1477297 від 28.06.2023 року, товар відвантажений на складі в м. Роттердам, Нідерланди, а адресою продавця є м. Mulendorf Нідерланди. Отже витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст. 59 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала № МД №UA209170/2023/40182 від 24.05.2023р., рівень митної вартості ідентичного товару становить 5,0079 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900633/2 від 04.07.2023 (далі - оскаржуване рішення), яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/00216 від 04.07.2023. З метою випуску товару у вільний обіг на території України 04.07.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію №23UA209170053016U6, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. ТзОВ «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, звернулося в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як передбачено ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Статтею 374 Митного кодексу України передбачено, що товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України. Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як передбачено частиною 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України). Як вбачається з матеріалів справи, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі продажу. Частинами 5-7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України, зокрема передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України). При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. З матеріалів справи вбачається, що декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України. Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було. Слід зазначити, що правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а в даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, вірним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору. Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Твердження відповідача про те, що у п. 4.1 Контракту №01-2023 від 01.02.2023 р. та у рахунку фактурі NsAT42326723 від 26.06.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється платежем у розмірі 100% передоплати; платіжний документ до митного оформлення не наданий, суд зазначає наступне. Згідно п.4.1. Контракту №01-2023 від 01.02.2023 оплата товару здійснюється у валюті Євро, код валюти 978, у формі банківського переказу на рахунок Продавця авансовим платежем в розмірі 100 % попередньої оплати, або протягом 90 календарних днів з моменту поставки партії товару, вказаної в відповідному Інвойсі, що регламентує дану поставку. Датою платежу є дата надходження грошей на рахунок Продавця. Усі банківські збори та платежі, пов`язані з переказом коштів, у країні Покупця сплачуються Покупцем, в країні Продавця - Продавцем (п. 4.2. Контракту). Відтак, оскільки умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів для позивача було передбачено альтернативу в оплаті товару вже після його поставки у встановлений строк, то на момент проведення митного оформлення товарів позивач жодних платіжних документів не подавав. Усі додані до МД документи та фактичні обставини поставки підтверджують, що поставка товару відбулася на вищевказаних умовах. Щодо твердження митного органу про те, що у гр.3 CMR за №1477297 від 28.06.2023 року кінцевим пунктом маршруту зазначено м.Чернівці, однак у рахунку на оплату транспортних послуг №337 від 03.07.2023 кінцевим пунктом зазначено м.Львів, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що такі сумніви є необґрунтованими, оскільки позивач є вільним в укладенні договорів з будь-яким суб`єктом господарювання з метою виконання Контракту та визначенні умов таких договорів. Щодо відсутності договору на перевезення, який зазначений в 44 гр. МД, то у даному випадку позивач замовив транспортні послуги, шляхом подання заявки про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 26.06.2023, яка у даному випадку є акцептом в розумінні ч. 2 ст. 638 ЦКУ на поставку товару на умовах, запропонованих компанією перевізником. Цей документ передбачає умови щодо термінів постачання, обсягів постачання, а також кількості і цілісності поставлених товарів, вартості доставки. Частиною 2 ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦКУ). Як вірно зазначив суд першої інстанції, незважаючи на те, що заявка на поставку товару не містить детальних числових значень складових митної вартості товару, який було ввезено на митну територію України відповідно до Контракту, сторони приступили до фактичного виконання договору перевезення. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у карті відмови відповідачем вказано, що митному органу подано договір (контракт) про перевезення б/н від 26.06.2023, тому посилання відповідача на відсутність договору перевезення є голослівним. Також щодо твердження митного органу про те, що відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Відповідно до гр. 20 МД та гр.4 CMR за №1477297 від 28.06.2023 року, товар відвантажений на складі в м. Роттердам, Нідерланди, а адресою продавця є м. Mulendorf Нідерланди. Отже витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Як передбачено п. 5.1. Контракту продавець повинен вжити усіх заходів, щоб товар був упакований належним чином, що забезпечить його належне транспортування, а п.6.2. передбачено, що продавець зобов`язується поставити товар покупцю у відповідності з умовами даного контракту. А відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що складські витрати та витрати із завантаження товару поніс продавець, а розбіжність у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, та як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема, рахунок на оплату №337 від 03.07.2023 за транспортні послуги, складений ТОВ « 3-ТРАНС». Всі документи, додані до МД при митному оформленні товарів, в тому числі Контракт і інвойс та інші документі дублюють одні й ті ж дані про товар та його вартість та у сукупності підтверджують всі складові заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900633/2 від 04.07.2023 вбачається, що митна вартість товару відповідачем визначена за методом 2а (ст.59 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів). Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у інший час, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала № МД №UA209170/2023/40182 від 24.05.2023, рівень митної вартості ідентичного товару становить 5,0079 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення. Відтак, оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому, з урахуванням досліджених судом фактичних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900633/2 від 04.07.2023 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підставно скасовано судом першої інстанції. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №380/19397/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. М. Шавель