Постанова 4813 № 947/30418/19

Номер провадження: 22-ц/813/5805/20 Номер справи місцевого суду: 947/30418/19 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю секретаря: Ющак А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 13 січня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Стандарт Фінанс Групп», ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна, про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, встановив: 11 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Стандарт Фінанс Групп», ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська О.С., в якому просила скасувати запис про право власності 17262647, дата, час державної реєстрації 31.10.2016 року, 14:26:59, вчиненого державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О.С., яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Одночасно з позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник адвокат Мацко В.В., надав до суду клопотання про застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та шляхом накладення заборони ОСОБА_1 , її представникам або уповноваженим особам чи іншим третім особам вчиняти будь-які дії направленні на проникнення до житла, виселення мешканців квартири, забороною перебувати, змінювати замки, чинити опір у користуванні мешканні ОСОБА_3 та її родині виселяти ОСОБА_2 або її родину, вчинювати будь-які реєстраційні дії або вселення інших осіб у квартиру АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті. Також в заяві позивач визначив свою позицію щодо застосування судом заходів зустрічного забезпечення, де зазначив, що застосування зустрічного забезпечення вважає не доцільним, оскільки даний вид забезпечення який просить заявник, не спричинить іншій особі ніяких збитків, тим більше, що питання щодо застосування судом зустрічного забезпечення можливо вирішити в ході розгляду справи. 13 січня 2020 року вказану справу прийнято до провадження та ухвалою Київського районного суду м.Одеси відкрито провадження у справі. Крім того, ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13 січня 2020 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Мацко В.В. про забезпечення позову у зазначеній справі задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 , її представникам або уповноваженим особам чи іншим третім особам вчиняти будь-які дії направленні на проникнення до житла, виселення мешканців квартири, забороною перебувати, змінювати замки, чинити опір у користуванні та мешканні ОСОБА_2 та її родині, виселяти ОСОБА_2 або її родину, вчинювати будь-які реєстраційні дії або вселяти інших осіб у квартиру АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті. В іншій частині заяву залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м.Одеси від 13 січня 2020 року про забезпечення позову у справі, та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, яке було призначено на 02.07.2020 року, на 16.00 год., як то передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с. 113, 124-134). Більше того, 02.07.2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Акрабова О.М. подала заяву про слухання справи у її відсутності, а також просила задовольнити апеляційну скаргу (а.с. 138). При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, з наступними змінами (а.с. 139), апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 07.07.2020 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язковість виконання судових рішень задекларована статтею 1291 Конституції України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті. Як вбачається з виділених матеріалів, спір між учасниками справи виник щодо незаконності реєстрації приватним нотаріусом квартири АДРЕСА_1 , яка належала позивачці ОСОБА_2 , іпотекодержателем якої був ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором іпотеки від 28.09.2007, на відповідача ОСОБА_1 , яка на даний час є власником цієї квартири. Суд першої інстанції підставно вважав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення. Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому слід зазначити, що в даному випадку обраний спосіб забезпечення позову на час розгляду справи в суді не порушує прав відповідача ОСОБА_1 , як теперішнього власника спірної квартири, оскільки право власності на вказане нерухоме майно є предметом спору між сторонами у справі, у зв`язку з чим обраний судом спосіб забезпечення позову є єдиним способом, який має бути застосований до вирішення судом спору по суті позовних вимог. Крім того, представником позивача суду були надані належні та переконливі обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, які можуть виразитись у тому, що до вирішення справи по суті позовних вимог, у відношенні позивача ОСОБА_2 можуть бути вчинені будь-які дії направленні на проникнення до житла, в якому вона та члени її сім`ї проживають, та яке належало їй на праві приватної власності, виселення мешканців квартири, забороною перебувати, змінювати замки, чинити опір у користуванні та мешканні ОСОБА_2 та її родині, виселяти ОСОБА_2 або її родину із квартири, вчинювати будь-які реєстраційні дії або вселяти інших осіб у квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням про скасування заходів забезпечення позову. Відповідності до ч. 1, 7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасників справи. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 зловживає своїми процесуальними правами, оскільки вже неодноразово зверталась до суду з різними позовами і заявами про забезпечення позовів, з єдиною метою не допустити законного власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 до вказаної квартири і чинення їй перешкод у здійсненні свого права власності на цю квартиру, які надані статтями 317, 319, 321 ЦК України, то ці доводи є безпідставними. Так, як вбачається з апеляційної скарги і матеріалів справи, лише один із позовів ОСОБА_2 був розглянутий судом, а саме: було відмовлено у задоволенні її позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Стандарт Фінанс Груп», ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення права вимоги недійними, про що було ухвалено рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року (а.с.90-92). Інші позовні вимоги з тих чи інших причин не розглянуті по їх суті. Проте, як вбачається із даної позовної заяви, позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування запису про право власності 17262647, дата, час державної реєстрації 31.10.2016 року, 14:26:59, вчиненого державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О.С., яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . З цих підстав, колегія суддів виходить із того, що у разі задоволення позовних вимог, то реєстрація права власності відповідача ОСОБА_1 буде скасовано і фактично буде поновлена реєстрація права власності на вищевказану квартиру за позивачем ОСОБА_2 , про що заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 особисто зазначила в апеляційній скарзі (а.с.66). Тобто, оскільки дані обставини можуть бути встановлені лише в ході розгляду справи по суті позовних вимог і вирішені за результатами цього розгляду з ухваленням судового рішення, то до цього моменту позов ОСОБА_2 має бути забезпечений у спосіб, який обраний судом першої інстанції. Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач не надала суду доказів того, що відповідач ОСОБА_1 вживає заходів по виселенню ОСОБА_2 і членів її сім`ї, намагається вселитися у спірну квартиру, здавати її в оренду або у лізинг, укласти, змінити та розірвати договори із постачання комунальних послуг, укласти договір про охорону спірної кварти, оскільки саме до вирішення спору по суті суд заборонив ОСОБА_1 , її представникам або уповноваженим особам чи іншим третім особам вчиняти подібні дії. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 13 січня 2020 року про забезпечення позову у справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра