Постанова 4856 № 240/12334/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12334/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 30 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (м. Житомир, 05 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Житомирській області, третя особа на стороні відповідача в. о. начальника Головного управління держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункти 3,4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 873-к від 05.12.2019 про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача та відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що винесенню оскарженого наказу передувало порушення дисциплінарного провадження, підставою для якого є протокол виробничої наради з керівниками головний управлінь Держгеокадастру від 11.11.2019 та скарга директора філії Чернишова І. В. № 335 від 22.11.2019. Позивач вказує, що у скарзі директора філії Чернишова І.В. №335 від 22.11.2019 відсутній виклад обставин з посиланням на документи або інші фактичні відомості необхідні для встановлення будь-яких фактичних обставин. Також, позивач посилається на відсутність у наказі про порушення дисциплінарного провадження викладу конкретних фактів у перелічених в наказі документах, підтверджених документально, виключає існування ознак дисциплінарного порушення які необхідні для порушення дисциплінарного провадження. Від представників позивача та відповідача на адресу суду надійшли клопотання та заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 11.11.2019 відбулась виробнича нарада ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру яка відбулась за участі керівників обласних управлінь, де розглядалось 9 питань, а саме: проведення зустрічі з представниками Ради ветеранів України, взяття під особистий контроль питання прискорення передачі у повному обсязі вихідних даних про проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, прискорення роботи щодо затвердження технічних документацій із землеустрою, вжиття заходів для збільшення земельних торгів на земельні ділянки, надання інформації про земельні ділянки, актуалізацію відомостей про земельні ділянки, відомості про передані в оренду земельні ділянки, забезпечення реєстрації документів інспекторського реагування в системі електронного документообігу, розібратися у ситуації щодо порушення з законодавства про доступ до публічної інформації при розгляді запитів учасників АТО. Крім того, до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшла скарга директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 22.11.2019 №335 у якій зазначено, що керівник міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Петренко О.А, при підготовці вихідних даних для проведення робіт з інвентаризації земель с/г призначення Житомирського району, допустила помилки в довідках з державної статистичної звітності та викопіюваннях. Після нашого повторного звернення довідки були перероблені але зазначена посадова особа знову не вказала цільове призначення земель, таким чином затягнувши процес виконання робіт по Житомирському районі. Враховуючи результати виробничої наради та скаргу директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області 05.12.2019 було винесено наказ №873-к, п.3 якого вирішено порушити дисциплінарне провадження відносно позивача. Пунктом 4 цього ж наказу було відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 68 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 889-VIII), дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Частиною 2 ст. 68 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 69 Закону №889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Приписами ч.ч. 9-11 ст. 69 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 71 Закону №889-VIII, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців. Тобто, зі змісту вказаних норм вбачається, що недотримання державним службовцем службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування та оформлюватись відповідним рішенням. Разом з тим, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Тобто, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності наказу відповідача про порушення дисциплінарного провадження відносно позивача та відсторонення її від посади на час такого провадження. Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Необхідно також зазначити що у суду існує обов`язок, під час вирішення спору, пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Водночас, винесення наказів про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення від посади на час дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Водночас, слід зазначити, що розгляд питання правомірності винесення наказу про порушення дисциплінарного провадження в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого дисциплінарного провадження та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у адміністративній справі № 815/622/17, та від 12.02.2020 у адміністративній справі №160/7402/18. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.