Постанова 4856 № 240/1220/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1220/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 07 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (місце ухвалення рішення - м. Житомир, повний текст складено - 10 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, В С Т А Н О В И В : у лютому 2020 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису від 15 листопада 2019 року ВП №60605137. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем правомірно відкрито виконавче провадження саме за місцем знаходження майна боржника, тобто позивачки. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. 07 квітня 2020 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено та призначено справу до апеляційного розгляду на 07 травня 2020 року о 11 год. 30 хв. Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року вирішено перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Виходячи з приписів пунктів 1, 2 частини 1 статті 311 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено з матеріалів справи, 15 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження ВП № 60605137 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса № 2173 від 31 серпня 2019року про стягнення з позивача на користь АТ "Банк Форвард" кредитної заборгованості в сумі 56411 грн 19 коп. Позивачка, вважаючи, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням правил визначених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", звернулась з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Разом з тим, частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Відповідно до статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Отже, Законами України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Відтак, стягувач наділений альтернативою у виборі місця відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. У справі "Гайдук та інші проти України" у рішенні від 02 липня 2002 року ЄСПЛ нагадав, що згідно з постійною практикою органів Конвенції поняття "майна" в розумінні статті 1 Протоколу № 1 може охоплювати як "фактичне майно", так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, згідно з якими заявник може претендувати щонайменше на "законне сподівання" на фактичне користування правом власності. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. З матеріалів справи встановлено, що за позивачем обліковується рахунок № НОМЕР_1 UАН від 27 лютого 2012 року у валюті гривня, відкритий в АТ "Банк Форвард". Таким чином, позивачка є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Такий правовий висновок щодо застосування вказаних правових норм викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18). Покликання апелянта на те, що кошти на банківському рахунку позивачки, відкритому у АТ "Банк Форвард", на підставі якого відповідачем відкрито виконавче провадження, відсутні, як на підставу скасування оскаржуваної постанови колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що Законом №1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається. Зі змісту заяви про примусове виконання рішення, поданої представником стягувача за вих. 1/1/4-1090/362 від 02 жовтня 2019 року встановлено, що представником стягувача адресу місця реєстрації боржника вказано: АДРЕСА_1 . Місце знаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.

105. Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Аналогічна позиція викладена в постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 грудня 2019 року у справі № 905/584/19. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 листопада 2019 року ВП №60605137 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підстави для її скасування відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.