Постанова 4856 № 240/6240/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6240/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 21 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року (прийнято в м. Житомир 10.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, за участю третьої особи: Малинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними та скасування вимог, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 07.11.2019 та №Ф-57339-53 від 12.02.2020, прийняті Головним управлінням ДПС у Житомирській області. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач правом подання відзиву не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 23.06.2009 зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Малинському управлінні Головного управління ДПС у Житомирській області з основним видом діяльності КВЕД 52.62.0 «Роздрібна торгівля з лотків та на ринках», що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок» з історією реєстраційних, ідентифікаційних та облікових даних платника податків, та з 24.06.2009 взятий на облік як платник податків. При цьому, як свідчать матеріали справи, статус фізичної особи-підприємця позивача припинено 09.04.2020, при цьому з обліку позивача не знято. Таким чином, ОСОБА_1 у період з 23.06.2009 по 09.04.2020 мав статус фізичної особи-підприємця. Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 07.11.2019 на суму 27219,26 грн., у тому числі недоїмка 26539,26 грн. та штраф 680 грн. Крім цього, 12.02.2020 контролюючим органом була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 на суму 29973,44 грн., в тому числі 29293,44 грн. недоїмки та 680 грн. штраф. Позивач, вважаючи вказані податкові вимоги відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені положеннями Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09 квітня 2020 року прийнято рішення про припинення попередньої підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Водночас спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском охоплюють період з 2017 по 2019 роки. Так, згідно з підпунктом 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Відповідно до підпункту 4 пункту 11.18 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462) (надалі також - Порядок №1588) державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Підпунктом 6 цього ж пункту Порядку №1588 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, у якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності. Таким чином, Позивач в розумінні норм Закону №2464-VІ до 12 березня 2019 року був платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець, тому, в силу наведених вище положень Порядку №1588, припинення в установленому порядку підприємницької діяльності не зумовлює припинення обов`язку Позивача зі сплати єдиного внеску за період провадження підприємницької діяльності. За змістом пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників зазначених у статті 4 цього Закону встановлено у розмірі 22 відсотка до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, фізична особа-підприємець, яка господарську діяльність не веде та не отримує доходи, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу. Слід зазначити, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VІ). Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Виходячи із положень абзаців третього та п`ятого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що платники єдиного внеску у розумінні норм Закону № 2464-VI зобов`язані подавати звітність із визначенням суми виплат (доходу), на які (який) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, нараховувати та своєчасно сплачувати єдиний внесок. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника щодо неподання звітності оскільки неподання контролюючому органу звітності за єдиним внеском та невиконання у такий спосіб встановленого Законом № 2464-VI обов`язку не нівелює зміст та обсяг зобов`язання платника щодо належної сплати єдиного внеску та не має наслідком його невиконання. Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (надалі також - Інструкція №449). Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Абзацом 3 пункту 2 розділу VІ Інструкції №449 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки (у редакції вказаної норми на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацами сьомим, восьмим, дев`ятим пункту 3 розділу VІ Інструкції №449 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Аналіз встановлених судами попередньої інстанцій обставин справи та застосованих судом норм матеріального закону свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що винесення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу відповідає положенням Закону № 2464-VІ. Отже, при формуванні спірної вимоги контролюючим органом було дотримано вимоги, передбачені Інструкцією №449. Колегія суддів вважає слушним зауважити, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, суму донарахованого грошового зобов`язання та підставу його визначення і таке інше), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів спірного рішення. Слід зазначити, що при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа. Крім цього, доводи апелянта про неотримання спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском, не є слушними та не утворюють підстав для визнання протиправним оспорюваного акта індивідуальної дії, оскільки не звільняють платника від обов`язку зі сплати суми недоїмки. Загалом обґрунтування апеляційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний і обґрунтований їхній аналіз з урахуванням доводів сторін, у зв`язку з чим наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що окружним судом зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняв судове рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.