Постанова 4855 № 361/2345/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 361/2345/20 Головуючий у І інстанції - Радзівіл А.Г. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Харченко Дмитра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2338917 від 03 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Харченко Дмитра Миколайовича, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2338917, винесену 03 квітня 2020 року інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області рядовим поліції Харченко Дмитра Миколайовича, відповідно до якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 03 квітня 2020 року відносно нього, поліцейським роти № 1 батальйону № 1 патрульної поліції у м.Бориспіль УПП в Київської області рядовим поліції Харченком Дмитром Миколайовичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2338917, згідно якої до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Позивач посилався на вимоги ч.1 ст. 2 КАС України, ч. 1 ст. 7, ст. 23, ст. 252, ст.280 КУпАП та зазначав, що застосування адміністративних стягнень до осіб, які не вчинили адміністративне правопорушення є неприпустимим, обставини зазначені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, а посадова особа, що розглядала справу прийняла рішення без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин. Так, Позивач зазначає, що 03 квітня 2020 року він керував транспортним засобом в крайній лівій смузі автодороги М-03 на 76 км. Зважаючи, що права смуга була зайнята вантажним автомобілем мережі магазинів «АТБ», який виїхав зі сторони м. Березань, об`їжджаючи автомобіль, що знаходився на узбіччі, таким чином, Позивач звертав увагу, що чітко виконував п. 11.5 ПДР, який передбачає можливість руху в крайній лівій смузі, якщо права зайнята. Позивач звертає увагу, що під час винесення постанови Відповідач не мав належних доказів, які б вказували на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Позивач зазначає, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без зазначення дати судового засідання, що не відповідає нормам КАС України. Окрім того, Позивач вважає, що відеозапис, поданий Відповідачем, не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Враховуючи викладене, Позивач зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору було порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. За приписами частини 5 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Харченко Д.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2338917 від 03.04.2020 року відносно ОСОБА_1 , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 11.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. З вказаної постанови вбачається, що 03.04.2020 року о 22 год. 25 хв. водій - ОСОБА_1 , керував автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , на 76 км. автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-кпп Довжанський (державний кордон з Росією), на автодорозі яка має дві смуги для руху в одному напрямку, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій не маючи наміру повернути ліворуч чи розвернутись, чим порушив п. 11.5 ПДР України, за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач, вважаючи постанову серії ЕАК № 2338917 від 03 квітня 2020 року протиправною, оскаржив її до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що наданий Відповідачем СD диск із відеофайлами вчиненого правопорушення та розглядом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є належним, достовірним та достатнім доказом вчиненого Позивачем правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п. 1.5 ПДР України). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону). Пунктом 11.2 ПДР встановлено, що на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Відповідно до пункту 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті , а також для повороту ліворуч , розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Вимога цього пункту Правил закладена ще й у основоположному пункті 1.2 та стосується доріг з двома і більше смугами руху в одному напрямку. Розташування транспортних засобів на такій дорозі повинно постійно тяжіти до правого краю проїзної частини, перш за все для збільшення пропускної здатності дороги, здійснення безпечного об`їзду та випередження. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів (пункт 1.2 ПДР). У відповідності до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил -руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимогвідповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У цьому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Вказані положення кореспондуються з частиною 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) (далі - Інструкція). Відповідно до частини 2 розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, дані норми, навіть у випадку незгоди Позивача з вчиненим правопорушенням, виключають можливість складення протоколу та зобов`язують Відповідача за результатами розгляду справи приймати відповідне рішення та без складання протоколу виносити постанову про адміністративне правопорушення. Відповідно до статей 249, 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито і за місцем його вчинення. Інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час. Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідності до статті 276 КУпАП відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення безпосередньо в присутності особи відносно якої розглядалася вказана адміністративна справа. Таким чином інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час. Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП здійснена Відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення. Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, у редакції на час винесення оскаржуваної постанови, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином посилання Позивача на статтю 33 КУпАП та нібито її порушення Відповідачем не відповідають дійсності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП). Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно оскаржуваної постанови, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, а саме, за керування автомобілем на крайній лівій смузі для руху, хоча на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). На підтвердження порушення Позивачем пункту 11.5 ПДР Відповідачем, відповідно до статті 251 КУпАП, надано, зокрема, відеозапис, із зафіксованим фактом вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, на переконання колегії суддів, Позивачем порушено ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскілки Позивачем порушено правила руху, а саме керування автомобілем на крайній лівій смузі для руху, хоча на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). В апеляційній скарзі Позивач вказує, що він рухався по лівій полосі, оскільки права смуга була зайнята вантажним автомобілем мережі магазинів «АТБ», який виїхав зі сторони м. Березань, об`їжджаючи автомобіль, що знаходився на узбіччі, що, на думку Позивача, підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом, а саме 20200404073926000128 (скриншот № 1), з якого вбачається, що о 22 год. 19 хв. в крайній правій смузі рухається вантажний автомобіль (а.с.59). Проте, колегія суддів звертає увагу, що з вищевказаного відеозапису також вбачаться, що Позивача було зупинено поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Харченко Д.М. о 22 год. 18 хв., коли він рухався по крайній лівій полосі, ніякі інші транспортні засоби у той час не займали крайню праву смугу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доданий до апеляційної скарги Позивачем скриншот № 1 не дає підстав вважати, що винесена Відповідачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 252 КУпАП інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Отже, при розгляді справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, колегія суддів приходить до висновку, що поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Харченко Д.М. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Щодо посилань Позивача про те, що долучений до матеріалів справи Відповідачем диск не є належним доказом у справі, оскільки оскаржувана постанова не містить інформації про будь яку фіксацію правопорушення, то колегія суддів зазначає, що дана обставина не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з п. 9 постанови серії ЕАК № 2338917 від 03.04.2020 року, до постанови додається - камера 256 та пояснення. Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявні у даній справі докази підтверджують факт порушення Позивачем правил дорожнього руху, у зв`язку із чим, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів. Щодо доводів викладених Позивачем в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Так, статтею 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Стаття 268 КАС України визначає особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ. У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Проте, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув справу за правилами ст.ст. 257, 263 КАС України, якими передбачені особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без повідомлення сторін. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами, визначеними ст. ст. 268, 269, 286 КАС України, якими передбачені особливості розгляду позовних заяв щодо оскарження рішень (постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи дану адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Харченко Дмитра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2338917 від 03 квітня 2020 року - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко