Постанова 4852 № 404/6722/19(2-а/404/355/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 січня 2020 року м. Дніпросправа № 404/6722/19(2-а/404/355/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.12.2019 р. у справі №404/6722/19 (суддя Іванова Н.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капрала поліції Федькіна Олександра Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у м. Кропивницькому Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - встановив: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 02 вересня 2019 року ЕАВ №1479304, складену відносно нього за ч. 2 ст. 122 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення в сумі 425 грн. за порушення п.п. 11.5 ПДР, провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що на порушення вимог Інструкції «З оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, в графі постанови невірно вказано посаду поліцейського згідно його службового посвідчення, оскільки він є інспектором УПП в Кіровоградській області та має відповідне звання. Згідно п.16 Інструкції особа, щодо якої винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, може її оскаржити в порядку, визначеному статтею 288 КУпАП, та в строк, визначений статтею 289 КУпАП. Також вказує на те, що в постанові відповідача не має печатки органу, у якому він працює. Обставини, викладенні в постанові щодо порушення скаржником ПДР, не відповідають дійсним обставинам справи, через те, що позивач не порушував ПДР, а саме: п.п.11.5 ПДР. На місці події відповідач не надав позивачу для огляду зроблену ним відеозйомку місця події, тому він вважає, що даний доказ не є належним. У розумінні ст. 251 КУпАП позивач вважає, що відеозапис з камери поліцейського не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.122 КУпАП, оскільки постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Так, аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17, зі змісту якої вбачається, що відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Крім того, постанова, якою передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП не містить відмітки про роз`яснення прав та обов`язків особі, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 та ст. 289 КУпАП. Також вказує на те, що згідно вимог передбачених п.п.11.5 ПДР чітко визначено, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки), і така норма зазначеного п.п.11.5 ПДР ні у якому разі не забороняє на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Зазначає, що відповідачем 02.09.2019 року був розпочатий розгляд адміністративної справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано вірного прізвища особи, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КУпАП. За таких умов вважає, що його права при такому розгляді справи були грубо порушені. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі. В судове засідання сторони не з`явились. Повідомлені судом про дату час і місце судового розгляду справи в порядку, встановленому ст.268 КАС України. Справа розглядається без участі сторін відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що поліцейським роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капралом поліції Федькіним Олександром Сергійовичем 02 вересня 2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАВ № 1479304, якою до позивача на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно вказаної постанови, позивач близько о 05:29 години, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21130», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницькому по вул. Євгена Тельнова, 11/31, яка має дві смуги для руху, рухався у крайній лівій смузі не маючи на меті здійснювати поворот ліворуч або розворот, чим порушив п. 11.5 Правил дорожнього руху України. Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395. Суд першої інстанції, надаючи оцінку правомірності постанови, що оскаржується, виходив з того, що: - згідно з частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час провадження в справі про адміністративне правопорушення гарантуються певні права. У цих положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності; - відповідачем на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення було надано відеозапис обставин зупинення позивача та розгляду справи відповідачем з нагрудної боді-камери, як працівника поліції, яка використовується ними під час несення патрульної служби; - з відеозапису вбачається, що позивач у справі був зупинений працівником поліції - відповідачем у справі, під час розгляду адміністративної справи, яка відбувалась на місці вчинення правопорушення працівником поліції було роз`яснено водію його права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України ст.ст. 268,287-289, 307,308 КУпАП, та прийнято рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинене ним правопорушення - керування транспортним засобом на дорозі з двома смугами для руху в одному напрямку водій рухався при цьому в крайній лівій смузі при вільній правій без наміру здійснити розворот або поворот ліворуч, водію вручено копію постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позивач обґрунтованих доводів щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення відповідачу не навів; - враховуючи положення ст.ст. 31,40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, вищезазначений відеозапис, який надано відповідачем, може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення у розумінні норм КУпАП, і з урахуванням положень ст.ст. 72-76 КАС України цей відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення позивачем у справі адміністративного правопорушення. Колегія суддів в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, однак зазначає наступне. В матеріалах справи міститься диск з відеозаписом, на якому, за висновками суду першої інстанції, зафіксовано порушення, вчинене позивачем. Втім, як вбачається з відеозапису, фактично ним не зафіксовано наявності дорожньої розмітки 1.18, зазначеної у п. 34 ПДР, яка забороняє рух прямо. Також на відеозапису не зафіксовано наявності дорожнього знаку, який би заборонив рух прямо у смузі, у якій рухався зазначений автомобіль, зокрема, не зафіксовано наявності дорожнього знаку 5.16, зазначеного у п. 33 ПДР, який нібито порушив водій. Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що згідно п. 11.5 ПДР, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Отже, зі змісту відеозапису неможливо встановити, чи дійсно автомобіль виїхав на ліву смугу та за яких обставин, та чи не виключають ці обставини відповідальність за порушення ПДР. Таким чином, відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є фото чи відеозапис. З наявного у матеріалах справи відеозапису неможливо встановити факт вчинення позивачем правопорушення. Нормою ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Саме презумпція вини суб`єкта владних повноважень є ознакою, яка відрізняє адміністративне судочинство від інших процесуальних законів. Отже, в цьому випадку обов`язок доведення правомірності винесеного службовою особою скаржника рішення покладається саме на нього як суб`єкта владних повноважень. Також, згідно з ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України. Також колегія суддів звертає увагу, що позивачу під час складання постанови про адміністративне правопорушення було оголошено, що службовою особою, яка її складає, є сержант поліції Пастушенко Руслан Васильович, проте фактично постанова складена від імені капрала поліції Федькіна Олександра Сергійовича. Колегія суддів вбачає в цьому порушення вимог ст. 279 КУпАП, яка встановлює, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги, що на порушення вимог Інструкції «З оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 в графі постанови невірно вказано посада поліцейського згідно його службового посвідчення, так як він є інспектором УПП в Кіровоградській області та має відповідне звання. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги не мають вирішального значення для справи, а тому не підлягають оцінці. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. Керуючись ст. 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.12.2019 р. у справі №404/6722/19 скасувати. Позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову від 02 вересня 2019 року ЕАВ №1479304, складену поліцейським роти № 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП капралом поліції Федькіним Олександром Сергійовичем відносно ОСОБА_1 . Провадження по справі закрити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко