Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 602/569/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 602/569/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Рибачук О.Г. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 12 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №4988909 від 16.06.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст.122 КУпАП. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За вказаним обставин, судова колегія дійшла висновку про достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Постановою серії ЕНА №4988909 від 16.06.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 16.06.2025 о 09 год. 49 хв. в с-щі Вишнівець по вул.Незалежності, керуючи транспортним засобом Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в крайній лівій смузі при вільній правій смузі, не маючи наміру здійснити поворот розворот або випередження транспортного засобу, чим порушив п.11.5. ПДР Порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного. Завданням КпАП України є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 указаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено ПДР. Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно із п. 11.5 ПДР України, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Водночас, судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Як вбачається зі змісту відеозаписів, на останніх зафіксовано рух автомобіля позивача, який рухався по крайній лівій смузі при наявності двох смуг для руху в одному напрямку та вільній правій смузі. Вказаними відеозаписами також підтверджується, що поліцейським дотримано процедуру винесення постанови про адміністративне правопорушення, зокрема, згідно із п. 2.4 а) ПДР пред`явлено вимогу надати для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР, повідомлено про вчинене правопорушення, роз`яснено права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, відповідно до доводів апеляційної скарги, позивач не заперечує того факту, що ним було здійснено виїзд та рух крайньою лівою смугою руху, однак відзначається, що вказане було зумовлено необхідністю випередження вантажного автомобіля, який рухався попереду вгору та займав праву смугу руху. Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає, що наявними в матеріалах справи відеозаписами не встановлено факту руху будь-якого вантажного автомобіля попереду автомобіля позивача. Натомість, з оглянутих судом відеозаписів чітко прослідковується рух автомобіля позивача в крайній лівій смузі при вільній правій без наміру здійснити поворот розворот або випередження транспортного засобу, чим порушено п.11.5. ПДР. Вказана обставина знайшла своє підтвердження і за результатом огляду судовою колегією відео з відеореєстратора позивача. Відтак, судова колегія відхиляє доводи позивача, апелянта у справі, про те, що рух у крайній лівій смузі був викликаний тим, що права крайня смуга була зайнята великим вантажним автомобілем і не дозволяла безпечно здійснити позивачеві перестроювання із лівої смуги руху у праву смугу руху, оскільки такі пояснення позивача спростовуються матеріалами відеозапису. За встановлених обставин, судова колегія резюмує, що позивач у відповідності до ПДР України, мав здійснювати рух як найближче до правого краю проїзної частини. Будь-яких перешкод для такого руху автомобіля позивача не встановлено. Отже, з огляду на вищевикладене, незалежно від того, чи правопорушення скоєне особою умисно або через необережність, нею порушено встановлені Правила дорожнього руху, за які передбачено адміністративну відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАП України. При цьому, як правильно підкреслено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт вчинення правопорушення підтверджується належними і допустимими доказами. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Інші доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.