Ухвала КЦС ВС № 570/723/16-ц

Ухвала 30 червня 2020 року м. Київ справа № 570/723/16-ц провадження № 61-7103ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк Світлана Григорівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно в порядку спадкування, встановлення факту не прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання частки у спільній сумісній власності подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на майно, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог та оскаржуваних судових рішень У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г., про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно в порядку спадкування, встановлення факту не прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину. У грудні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання частки у спільній сумісній власності подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на майно. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г. (реєстровий № 686, спадкова справа № 95/2016). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком ОСОБА_4 . Встановлено, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір`ю ОСОБА_4 . Встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком ОСОБА_3 . Встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 23 січня 1955 року виконавчим комітетом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Встановлено, що ОСОБА_4 вчасно прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2019 року скасовано в частині: - відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/4 частину, що становить 25/100 домоволодіння АДРЕСА_1 - визнання за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 права власності за кожним по 1/3 частині будинковолодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . - визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г. (реєстраційний № 686, спадкова справа №95/2016). Ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 : - визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/4 частину, що становить 25/100 домоволодіння АДРЕСА_1 ; - визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 від належних йому 3/4 частин, що становить 375/1000 домоволодіння АДРЕСА_1 ; - у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено; - визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 від належних йому 3/4 частин, що становить 375/1000 домоволодіння АДРЕСА_1 . В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рух справи у суді касаційної інстанції 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху, надано заявнику строк до 02 червня 2020 року для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог пунктів 4, 5 частини другої статті 392 ЦПК України та сплати судового збору. Роз`яснено заявнику положення пункту 1 частини першої та частину другу статті 389 ЦПК України щодо виключних випадків касаційного оскарження судових рішень. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у новій редакції, у якій заявник просив постанову Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. За змістом пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не вказав норму матеріального права, яку неправильно застосував апеляційний суд та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. В силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Ураховуючи наведене, станом на 30 червня 2020 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 12 травня 2020 року, в частині зазначення підстав касаційного оскарження, заявник не усунув. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк Світлана Григорівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно в порядку спадкування, встановлення факту не прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання частки у спільній сумісній власності подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на майно, вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик