Ухвала КЦС ВС № 569/19088/19

Ухвала 15 березня 2021 року м. Київ справа № 569/19088/19 провадження № 61-17330ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи: Перша Рівненська державна нотаріальна контора, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 (згідно штемпеля на поштовому конверті) подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у вказаній справі, яка за своїм змістом не відповідала вимогам статей 389, 392 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, скаржнику надано строк (десять днів з моменту отримання ухвали) для усунення недоліків. Скаржнику необхідно було надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням обов`язкових підстав на касаційне оскарження. 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслала уточнену касаційну скаргу разом з доданими до неї документами згідно кількості учасників справи, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення процесуального права, вказує підставами касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд не дослідив докази, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження вимагає обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, немає підстав вважати, що вимоги закону щодо змісту касаційної скарги в частині зазначення обґрунтування підстав касаційного оскарження виконані. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Без виконання вимоги щодо зазначення у касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішення неможливо визначити підстави відкриття касаційного провадження та межі, в яких має здійснюватися касаційний перегляд оскаржених судових рішень. Відповідно до положень частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала, якщо не усунуті її недоліки у встановлений судом строк відповідно до вказівок в ухвалі суду про залишення скарги без руху. Зазначений недолік (відсутність обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження), який був підставою для залишення касаційної скарги без руху, не усунуто у наданий для цього строк ОСОБА_1 , що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України є підставою для повернення касаційної скарги. Керуючись статтями 185, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи: Перша Рівненська державна нотаріальна контора, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності визнати неподаною та повернути скаржнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Русинчук