Ухвала КЦС ВС № 461/8266/20

Ухвала 24 квітня 2023 року м. Київ справа № 461/8266/20 провадження № 61-3648ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус п`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Тетяна Миколаївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: 10 березня 2023 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) представник ОСОБА_1 - адвокат Чубик Б. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Особі, яка подала касаційну скаргу, запропоновано надіслати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених статтями 389, 392 ЦПК України разом з доданими до неї документами, відповідно до кількості учасників справи та документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. 13 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чубик Б. Г. надіслав уточнену касаційну скаргу разом з доданими до неї копіями скарги та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 681,60 грн. Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Представник ОСОБА_1 - адвокат Чубик Б. Г. у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, як підставу касаційного оскарження зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував висновок Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/2587/16, оскільки цей висновок є нерелевантним розглядуваній справі, прийнятий за різних фактичних обставин справи. Таке обґрунтування підстав касаційного оскарження не можна розцінювати як підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зважаючи на те, що скаржник не зазначив висновок Верховного Суду, без урахування якого апеляційний суд прийняв постанову. Інших підстав касаційного оскарження, визначених у частині другій статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Без виконання вимоги щодо зазначення у касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішення неможливо визначити підстави відкриття касаційного провадження та межі, в яких має здійснюватись касаційний перегляд оскаржених судових рішень. Згідно з положеннями частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала, якщо не усунуті її недоліки у встановлений судом строк відповідно до вказівок в ухвалі суду про залишення скарги без руху. Оскільки у встановлений судом строк та станом на 24 квітня 2023 рокувимоги ухвали Верховного Суду від 27 березня 2023 року щодо зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення не виконані, касаційну скаргу належить визнати неподаною та повернути скаржнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус п`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Тетяна Миколаївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини визнати неподаною та повернути скаржнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Русинчук