Постанова 4807 № 314/2537/19

Дата документу 02.07.2020 Справа № 314/2537/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 314/2537/19 Головуючий у 1 інстанції Кофанов А.В. Провадження №22ц/807/1677/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошової суми на відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошової суми на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 18 грудня 2017 року ним була підписана заява про приєднання № 1327224 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). На підставі вищезазначеного договору позивачу було відкритий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Державний ощадний банк України». При цьому, згідно заяви, ОСОБА_1 на картковий рахунок була встановлена відновлювана кредитна лінія з максимальним розміром 5000 грн. Проте, розмір кредитної лінії був самовільно збільшений банком до 18000 грн., без його згоди, що є порушенням умов договору. Крім цього, позивач зазначав, що з жовтня 2018 року по квітень 2019 року з його рахунку були безпідставно списані грошові кошти у розмірі близько 7000 грн., на що він не давав ані свого доручення, ані своєї згоди. Цими діями банк спричинив позивачу хвилювання та порушення звичного укладу життя, тобто йому було спричинено моральну шкоду. На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо списання грошових коштів з його карткового рахунку в період часу з жовтня 2018 року по квітень 2019 року; стягнути на його користь грошові кошти у розмірі 7000 грн., які були безпідставно списані з його рахунку; зобов`язати ПАТ «Державний ощадний банк України» зменшити тіло кредиту на суму 9900 грн.; стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 5500,53 грн. як повернення суми коштів, переказаних з рахунка платника без законних підстав. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що списання за призначенням платежу «Договірне списання з рахунку для погашення простроченої заборгованості» на загальну суму 5500,53 грн. відбувалось без законних підстав. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо зменшення тіла кредиту та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності таких вимог. Частково не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи в частині відмови йому у стягненні моральної шкоди, просить рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року в цій частині скасувати, та ухвалити нове рішенням, яким стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт неправомірних дій банку знайшов своє підтвердження, наслідком чого мало б стати стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішне питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Так, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення переглядається лише в частині вирішення питання відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду не оскаржено, тому колегією суддів не переглядається. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.23 ЦК України. Відмовляючи у задоволені позову в цій частині суд не вбачав підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке. Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК України). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг. Згідно зі ст.611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Правила ст. 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини. Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.032019 у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19. У вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з безпідставним списанням Банком з його карткового рахунку грошових коштів, а відтак висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 в цій частині є вірним. Отже доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» моральної шкоди на користь ОСОБА_1 спростовуються аналізом наведених вище норм матеріального права. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не знайшли свого підтвердження, а отже скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 02 липня 2020року. Головуючий: Судді: