Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/1299/20

Дата документу 30.06.2020 Справа № 314/1299/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2193/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О. Є.У.№ 314/1299/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: Головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Миколаївна, Вільнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Вілнянького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2020 року, якою задоволено заяву про забезпечення позову, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Вільнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів. З метою забезпечення позову просив зупинити звернення стягнення у виконавчому провадженні № 61302475 від 18.02.2020, відкритому старшим державним виконавцем Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Владиченко В.О. на підставі виконавчого напису № 2071 від 28.11.2018 року, вчиненого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» квартири № 18, яка АДРЕСА_1 , в рахунок заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000021 від 10.04.2006 на загальну суму 1 690 550,61 гривні. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено звернення стягнення на нерухоме майно у виконавчому провадженні № 61302475 від 18.02.2020, відкритому старшим державним виконавцем Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Владиченко В.О. на підставі виконавчого напису № 2071 від 28.11.2018 року, вчиненого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. шляхом продажу на користь АТ КБ «ПриватБанк» квартири № 18, яка АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000021 від 10.04.2006 на загальну суму 1 690 550,61 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк»подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, відмовити заявникові у забезпеченні позову по справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса, за яким відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на квартиру, та невжиття заходів забезпечення позову може завдати збитків позивачеві у випадку задоволення позову. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. За ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Як роз`яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що предметом позову є оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса, за яким відкрито виконавче провадження і вчиняються процесуальні дії з примусового стягнення грошових коштів. Невжиття заходів забезпечення позову може завдати збитків позивачеві у випадку задоволення позову. Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому заявник не зобов`язаний подавати суду докази. Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є відповідність вимогам закону виконавчого напису нотаріуса, позивачем оспорюється розмір заборгованості за кредитним договором, на підставі постанови державного виконавця від 18.02.2020 року відкрито виконавче провадження та повинні здійснюватись виконавчі дії. Позивачем по вказаній справі подано позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову. Відтак, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, а до заяви про забезпечення позову не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували що зі сторони відповідача здійснюються заходи, які б в подальшому унеможливили виконання рішення суду. Інших доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судді апеляційна скарга не містить. З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом вжито заходів забезпечення позову з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складено 01 липня 2020 року. Головуючий І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська