Постанова 4803 № 932/3917/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7985/21 Справа № 932/3917/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2021 року по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем,- ВСТАНОВИЛА: В червні 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем. В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_2 зазначила, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №932/3917/21 за її позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем. У вказаній позовній заяві вона як позивач просить: визнати договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладений 01.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1696, удаваним в частині покупця ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_2 ; визнати договір купівлі-продажу паркувального місця НОМЕР_2, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване за у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8, на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1782, удаваним в частині покупця ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_2 ; визнати договір купівлі-продажу паркувального місця НОМЕР_3, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване за у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8, на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1781, удаваним в частині покупця ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_2 . Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем- задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії стосовно: квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 636935312101); паркувального місця НОМЕР_2, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8 на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 639376812101); паркувального місця НОМЕР_3, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8 на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 639434812101), а саме розпоряджатися і користуватися ними у будь-який спосіб, зокрема, але не виключно: відчужувати (продавати, дарити, міняти тощо), передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, здійснювати перепланування та/або будь-які будівельні роботи, знищувати і псувати, реєструвати місце проживання/перебування осіб. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.06.2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2021 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.06.2021 року про забезпечення позову у справі № 932/3917/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем, залишити без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.06.2021 року у справі №932/3917/21 - без змін. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2021 рокувід інших учасників справи не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни, про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем. В позові позивач просить: визнати договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладений 01.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , удаваним в частині покупця ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_2 ; визнати договір паркувального місця НОМЕР_2, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване за у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8, на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , удаваним в частині покупця ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_2 ; визнати договір паркувального місця НОМЕР_3, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване за у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8, на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11.08.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , удаваним в частині покупця ОСОБА_1 з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_2 . В обґрунтування позову та заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що рідний брат її чоловіка - ОСОБА_1 є удаваним покупцем за вищевказаними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, а фактично це майно купувала вона для своєї сім`ї, в дійсності усі домовленості щодо істотних умов, укладення цих договорів і розрахунок за цими договорами проводились безпосередньо нею, грошові кошти на придбання нерухомого майна були її власністю, оскільки були надані їй її батьком. Тобто всі фактичні обов`язки покупця виконала вона, проте у зв`язку з життєвими обставинами виникла необхідність тимчасово оформити право власності на іншу особу - ОСОБА_1 , який є рідним братом її чоловіка - ОСОБА_7 . За домовленістю між ОСОБА_1 та сім`єю його брата - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ОСОБА_1 повинен був відчужити вищевказане нерухоме майно на її ( ОСОБА_2 ) ім`я влітку 2021 року. В січні 2021 року їх сім`я - її чоловік, ОСОБА_7 , вона та їхня дитина переїхали до нової квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 і саме вони користувалися цією квартирою та паркувальними місцями, а не ОСОБА_1 , хоча останній і був зазначений покупцем у договорах купівлі-продажу. Проте, після смерті її чоловіка - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті вбивства кілером, ОСОБА_1 відмовляється повертати (відчужувати на її користь) квартиру та два паркувальних місця, він став їй погрожувати, що виселить її з дитиною з цієї квартири та повідомив, що вже отримав дублікати договорів купівлі-продажу нерухомого майна та оформляє технічний паспорт для подальшого перепродажу квартири та двох паркувальних місць. 25.05.2021 року після того, як ОСОБА_1 дізнався про подання нею до суду позовної заяви про визнання недійсними договорів та визнання її власником спірного нерухомого майна, він прибув до квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 разом з представниками правоохоронних органів, за допомогою яких він отримав доступ до квартири та у примусовому порядку, зламуючи замки із застосуванням механічних пристроїв, заволодів квартирою, не даючи їй та її сину до неї доступу. 24.05.2021 року він отримав ключі від вказаної квартири у слідчого, який веде кримінальну справу щодо вбивства її чоловіка - ОСОБА_7 , яке сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виїзд поліції до квартири за вказаною адресою та її виселення з дитиною з цієї квартири було задокументовано працівниками правоохоронних органів та знято на відео її представником. Позивач в заяві про забезпечення позову зазначає, що у позові вона просить, у тому числі, визнати її покупцем за спірними договорами купівлі-продажу і рішення суду підтвердить її право власності на вказане нерухоме майно, тому якщо до закінчення розгляду справи це майно буде відчужено на користь третіх осіб, це може значною мірою ускладнити подальше виконання судового рішення та призведе до порушення прав нових набувачів, тому є необхідність у забезпеченні позову. Більше того, у випадку, якщо квартира та два паркувальні місця будуть відчужені третім особам до завершення даного судового процесу, це завдасть шкоди не тільки їй та її малолітньому сину, але з призведе до порушення прав та інтересів нових набувачів цього майна, які навіть не будуть знати про наявність судового спору відносно придбаного майна, що призведе до збільшення судових процесів та судових витрат як позивача так і нових можливих власників майна, тому є необхідність у забезпеченні позову з метою недопущення реальної загрози неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Як вбачається з «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» від 02.06.2021 року право власності на спірне нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 636935312101); паркувальне місце НОМЕР_2, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8 на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 639376812101); паркувальне місце НОМЕР_3, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8 на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 639434812101) зареєстровано за ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Згідно з п.п. 2,3 ч. 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову або після відкриття провадження у справі. Предметом спору у цій справі є визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Згідно з ч. 2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Виходячи з вимог ст. 150 ЦПК України, яка, окрім інших видів забезпечення позову, передбачає і такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, а також враховуючи інтереси як позивача так і відповідачів, зважаючи на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та спроможності таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; та з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову і необхідності вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії стосовно: квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 636935312101); паркувального місця НОМЕР_2, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8 на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 639376812101); паркувального місця НОМЕР_3, загальною площею 14,2 кв.м., що розташоване у багатоквартирному житловому будинку літ. А-7,8 на цокольному поверсі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 639434812101), а саме розпоряджатися і користуватися ними у будь-який спосіб, зокрема, але не виключно: відчужувати (продавати, дарити, міняти тощо), передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, здійснювати перепланування та/або будь-які будівельні роботи, знищувати і псувати, реєструвати місце проживання/перебування осіб. Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено посилання позивача про наміри відповідача позбавити її права користування спірним нерухомим майном. Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсними в частині покупця договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання позивача покупцем за цими договорами, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову. А тому, задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії стосовно нерухомого майнапо цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєва Анастасія Анатоліївни про визнання недійсними (удаваними) договорів купівлі-продажу у частині покупця, визнання покупцем, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, за захистом якого позивач і звернулася до суду. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що оскаржуваною ухвалою суду порушено його права, колегія суддів ставиться критично, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів у відповідності до ст.81 ЦПК України. Окрім того, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки не порушує речове право володіння особи спірним майном, а обмежується лише можливість його відчуження. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування ухвали суду. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2021 року - залишити без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова