Постанова 4807 № 310/8989/20

Дата документу 26.05.2021 Справа № 310/8989/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/8989/20 Головуючий у 1 інстанції: Богомолова Л.В. Провадження № 22-ц/807/1297/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянова Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину. 18.12.2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення. В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову заявником вказано, що предметом позову є визнання недійсним договору і застосування наслідків недійсності правочину, оскільки 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта № 0101/10. Відповідно до Додатку № 1 до Інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості № 0101/10 від 01.10.2018р. Інвестор передав, а Забудовник прийняв 1 400 000 гривень у період з 01.10.2018р. по 05.02.2019р. Позивач виконала грошові зобов`язання за Договором у повному обсязі, надавши забудовнику суму у розмірі 1 400 000 гривень, однак вказаний договір суперечить нормам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним. Позивач зверталась до відповідача задля повернення безпідставно набутих грошових коштів, однак відповідач на вимоги позивача жодним чином не реагує. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно, належне на праві власності відповідачу, а саме: об`єкт житлової нерухомості АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, загальною площею 495 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2312500000:03:019:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 24,8 кв. м, з яких житлова площа 15,5 кв. м, шлакоблок, загальною площею 26,4 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2017р., посвідченого приватним нотаріусом Романченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1855, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Романченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1856, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - нежитлову будівля, загальною площею 495 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28075977 від 04.02.2016, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку площею 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2312500000:03:019:0042, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2014, номер 2275, посвідченого приватним нотаріусом Осипенко Л.А., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонено Реєстраційному відділу виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області здійснювати переоформлення та перереєстрацію з метою його відчуження вказаного нерухомого майна. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала постановлена лише на припущеннях, що арешт вказаного нерухомого майна відповідає заявленим позовним вимогам, оскільки інформація про проведення оцінки нерухомого майна в матеріалах справи відсутня. Судом накладено арешт на майно, яке щонайменше в вісім разів перевищує вартість позовних вимог. Арешт спірного майна повністю блокує господарську діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця в частині надання в короткострокову оренду відпочиваючим апартаментів в м. Бердянськ Представником позивачів адвокатом Гришиним С.В. було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що при постановленні ухвали про забезпечення позову судом першої інстанції дотримано відповідних вимог процесуального права. Заявником при подачі заяви про забезпечення позову було належним чином обґрунтовано припущення щодо унеможливлення виконання судового рішення відповідачем в майбутньому. Позивачем виживались заходи для мирного позасудового вирішення спору. Твердження відповідача про неспівмірність заходів забезпечення позовним вимогам є необґрунтованими, оскільки звітів про оцінку вартості нерухомого майна матеріали справи не містять. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін, кожна з яких підтримала свою позицію, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. В силу вимог пп.1, 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення або змінити рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України). Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходів з того, що між сторонами дійсно існує спір та реальна загроза невиконання судового рішення, обрані позивачем види забезпечення позову відповідають позовним вимогам. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним і застосуванні наслідків недійсності правочину. Після відкриття провадження у справі, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову. В порядку забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення його позову шляхом накладення арешту майно, належне на праві власності відповідачки, а саме: об`єкт житлової нерухомості за АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, загальною площею 495 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2312500000:03:019:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1,2 частини першої статті 150 ЦПК України). За приписами частини третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому заявник не зобов`язаний подавати суду докази. Відповідно до ст. 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст. 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих передчасних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно з приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на об`єкти нерухомого майна та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Апелянт посилається у скарзі на те, що суд не врахував, що житловий будинок загальною площею 26,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1 був демонтований та на цій земельній ділянці побудовано новостворений об`єкт нерухомого майна загальною площею 816,6 кв. м. Але апелянт при цьому не надає підтверджувальних документів про вилучення з Державного реєстру речових прав відомостей про будинок та реєстрацію за нею новозбудованого об`єкту нерухомого майна. Навпаки, наголошує на тому, що такий новостворений об`єкт ще не прийнято до експлуатації. Отже, враховуючи, що у суді вирішується спір щодо визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину, зокрема з підстав порушення вимог Земельного та Водного кодексів та ЗУ «Про інвестиційну діяльність», тому, на думку колегії, існує реальна можливість подальшої реалізації зазначеного нерухомого майна, що, в свою чергу, може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки сума, про повернення якої відповідачем просить позивач в порядку застосування наслідків недійсності інвестиційного договору, є значною та складає 1560 827,68 грн. Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, належного відповідачеві, та заборони його перереєстрації на інших осіб будуть мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, та не зумовлять фактичного вирішення спору по суті та не порушують будь-яких прав третіх осіб, а рівно і відповідача. Довід апеляційної скарги про порушення прав власника щодо вільного володіння та розпорядження майном не заслуговує на увагу, оскільки у такому випадку спірне майно залишається у користуванні власника, та такий вид забезпечення ніяким чином не обмежить права володільця, за винятком наявності наміру здійснити відчуження такого майна. Аргументи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала перешкоджає господарській діяльності ОСОБА_1 є неспроможними. Так, по-перше, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та несуть легітимну мету - забезпечення виконання рішення суду. По-друге, накладення арешту на нерухоме майно не позбавляє можливості відповідача здавати в оренду нежитлове приміщення або користуватися ним для здійснення іншої підприємницької діяльності. Натомість, апартаменти для відпочиваючих ще не прийняті в експлуатацію та не зареєстровані як об`єкт нерухомого майна, та арешт на них судом не накладався. Інших доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Апелянтом наголошується, що вартість майна в декілька разів перевищує ціну позову, але це на теперішній час не підтверджено ОСОБА_1 , якою не надано будь-яких доказів щодо його вартості, а тому ці ствердження не можна брати до уваги. Але у випадку доведення цих обставин, відповідач не позбавлена можливості просити суд першої інстанції скасувати арешт, накладений на частину майна, що перевищує ціну позову. Проте одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що ціна позову визначена у розмірі 1 560 827,68 грн., а тому вважає за доцільне обмежити арешт саме вказаною ціною позову. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2020 року у цій справі слід змінити, доповнивши резолютивну частину ухвали вказівкою про накладення арешту на вищезазначене майно відповідача лише в межах суми позовних вимог у розмірі 1 560 827,68 грн. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2020 року про забезпечення позову у цій справі змінити, вказавши про накладення арешту в межах ціни позову у розмірі 1 560 827 грн. (один мільйон п`ятсот шістдесят тисяч вісімсот двадцять сім гривень) 68 коп. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 31 травня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.