Постанова Харківський апеляційний суд № 643/18790/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 14 вересня 2020 року м. Харків справа № 643/18790/19 провадження № 22ц/818/3793/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря Огар І.В., імена (найменування) сторін: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Форінт», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., представники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2019 року в складі судді Сугачової О.О., у с т а н о в и в: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі ДП «СЕТАМ»), Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Форінт» (далі ТОВ ФК «Форінт»), Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. про визнання електронних торгів недійсними. Позовна заява мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Форінт» грошових коштів. В процесі проведення виконавчих дій було встановлено, що боржнику належить на праві власності нерухоме майно, а саме - нежитлова будівля літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 . 28 жовтня 2019 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги, відповідно до яких відбувся продаж вказаного належного їй нерухомого майна. Переможцем визначено ОСОБА_5 , яка придбала нежитлову будівлю літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 за ціною 1 283 830,00 грн. Звертала увагу на те, що приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. не ознайомлював її з оцінкою про початкову вартість арештованого майна, її жодного разу не повідомлено про проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу предмета іпотеки, строки підготовки до електронних торгів не дотримано, а за результатами електронних торгів складено акт про проведені електронні торги, а не акт про реалізацію предмета іпотеки. Про проведені електронні торги вона дізналась 11 листопада 2019 року, коли отримала листа від ДП «СЕТАМ». Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги, проведені 28 жовтня 2019 року щодо реалізації нерухомого майна, а саме - нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірне нежитлове приміщення, видане ОСОБА_5 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. за реєстровим №

382. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 та призупинення дії свідоцтва про право власності на спірне нежитлове приміщення, видане ОСОБА_5 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. за реєстровим №

382. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір про право, однак позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. 11 червня 2020 року ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що підставами для забезпечення позову є те, що невжиття певних заходів забезпечення позову може призвести до втрати нерухомого майна. У зв`язку з цим невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення, оскільки відповідач має намір провести відчуження спірного нежитлового приміщення. Відповідачі ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У відповідності до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 1, 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2016 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У пункті 6 цієї постанови роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляються необґрунтованими. З огляду на наведене, суд першої інстанції, урахувавши обставини заявленого позову, обгрунтовано виходив із того, що між сторонами виник спір щодо невиконання зобов`язань з боку ОСОБА_1 про стягнення на користь ТОВ ФК «Форінт» грошових коштів. Однак судом першої інстанції не врахувано, що внаслідок незабезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення у майбутньому виконання можливого судового рішення про задоволення позову про визнання електронних торгів недійсними. Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, судова колегія вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони відчуження спірної нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 , оскільки такий вид забезпечення позову надасть ОСОБА_5 можливість у повному обсязі користуватися належним їй на праві власності нерухомим майном. При цьому судова колегія виходить із того, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову встановлювати обставини, які мають значення для справи. Задоволення заяв про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті, і не порушує прав особи щодо користування та володіння належним їй майном, а лише обмежує у здійсненні прав на його відчуження на певний період. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити відчуження спірної нежитлової будівлі літ. «Б-4», загальною площею 390,5 кв. м., в будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині заяву про забезпечення позову залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 15 вересня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака О.М.Хорошевський