Постанова 4806 № 308/8629/19

Справа № 308/8629/19 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Фазикош Г.В., Джуга С.Д., за участі секретаря: Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування майно з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар М.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування майно з чужого незаконного володіння. Представник позивачів ОСОБА_5 подав клопотання про забезпечення позову. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2019 року клопотання про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на об`єкти житлової нерухомості, а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1838721621101, яка на підставі Договору купівлі продажу від 29.07.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. належить на праві власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 ) до набрання рішення суду законної сили. Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити в майбутньому або зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог позивачів. Також слід зазначити, що 23.11.2020 року по справі ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_6 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновлення права власності та витребування майна задоволено. Рішення набуло законної сили. Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, оскільки постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 374,375,381-384ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 28 березня 2022 року. Головуючий Судді