Постанова 4857 № 500/2768/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2768/19 пров. № А/857/4040/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Кушнерика М.П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (суддя першої інстанції Мірінович У.А., м. Тернопіль, повне рішення складене 10.03.2020), В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними дій щодо винесення та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2019 № 2707-54 на суму 13253,94 грн, зобов`язання внести коригування до інформаційної системи органів доходів і зборів шляхом виключення з інтегрованої картки платника позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 13253,94 грн станом на 07.11.2019. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2019 № 2707-54 на суму 13253,94 грн. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-2707-54, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 13253,94 грн. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області внести коригування до інформаційної системи органів доходів і зборів шляхом виключення з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 13253,94 грн станом на 07.11.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на суму 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. сплаченого судового збору, згідно квитанції № 0.0.1640533033.1 від 06.03.2020. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Обгрунтовуючи незгоду, апелянт вказав, що не погоджується із висновком суду про те, що у позивача наявне подвійне оподаткування, оскільки в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 був зареєстрований з 31.07.2002 по 14.12.2018 як фізична особа - підприємець Тернопільською районною державною адміністрацією Тернопільської області та перебував на обліку в контролюючого органу, як платник податків та єдиного внеску (а. с. 21-23). Водночас, позивач перебуває з 02.07.1993 на обліку в органах доходів і зборів як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську діяльність, починаючи з 30.07.2013 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6 від 02.07.1993 (а. с. 8)). 07.11.2019 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2707-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 13253,94 грн відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а. с. 7). Зазначений борг позивача зі сплати ЄСВ виник за період з 31.12.2018 по 31.10.2019, про що свідчить інтегрована картка платника ЄСВ (а. с 20). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з таких підстав. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Згідно з п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську; фізичні особи підприємці, в тому числі й ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 року за № 1553/26330 (далі Порядок № 1162), взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам підприємцям у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі Закон № 755-IV). Згідно з п. п. 1-3 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Відповідно до норм ч. 3 ст. 16 і ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2464-VI ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості про фізичних осіб підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами. Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІІ «Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (далі Положення № 10-1), з метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI. Згідно з п. 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Відповідно до п. 16 розділу ІV «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 (далі Порядок № 435), фізичні особи підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5). Як описано вище, ОСОБА_1 з 31.07.2002 перебував на обліку як платник податків та зборів як фізична особа підприємець, а з 30.07.2013 також як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). При цьому, положеннями п. п. 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162, зміст яких наведено вище, не передбачено для контролюючого органу можливості самостійного взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності, а взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою. Також згідно з п. 4 розділу VI Порядку № 1162 фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік». Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що ГУ ДФС у Тернопільській області протиправно самостійно встановило ОСОБА_1 як фізичній особі підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, оскільки це суперечить нормам Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску. Крім того, слід зазначити, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постанові від 02.09.2019 року у справі № 520/3939/19 (залишений без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року). Згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Абзацом 3 ч.8 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Таким чином, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачений. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, тому в такому випадку має місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. Колегія суддів зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником або підприємцем в межах такої незалежної професійної діяльності, та що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Водночас, сплата позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одного виду проводжуваної діяльності унеможливлює одночасне нарахування і стягнення такого внеску з іншого виду діяльності позивача. Таким чином, податковий орган безпідставно здійснив нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування одночасно із таких видів діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Апеляційний суд також зазначає, що згідно вимог п. 4.1.4 пп. 4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію «пропорційності», адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, а тому відповідачем протиправно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки). Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський М. П. Кушнерик