Постанова 4855 № 640/3648/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3648/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, суддя Мазур А.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5298-17 від 02.01.2019; - скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5298-17 від 02.01.2019 Головного управління ДФС у м. Києві відносно ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5298-17 від 02.01.2019; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від №Ф-5298-17 від 02.01.2019. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (як правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Апелянт наголошує, що згідно облікових даних АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа-підприємець з 16.01.2002 та з 01.01.2012 на час подання позову здійснює діяльність на спрощеній системі, крім цього, ОСОБА_1 має ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) з 29.05.2013. Зважаючи на викладене, 02.05.2018 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік, у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Враховуючи зазначене, станом на 31.10.2018 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка у сумі 12 633, 71 грн., яка підлягає сплаті на загальних підставах. 02.02.2021 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року залишити без змін, оскільки таке є законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у м. Києві, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у м. Києві приєднано Головне управління ДФС у м. Києві. До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1 074 102 0000 086626 від 30.07.2019 про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900). В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві. У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2000 Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1606. Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14.01.2002 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП від 29.05.2013 фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_1 узятий на облік в органах державної податкової служби. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.12.2018 року внесено запис про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій ОСОБА_1 було сплачено єдиний соціальний внесок за період з січня 2017 року по червень 2018 року, а також за ІІІ та ІV квартали 2018 року. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу від 02 січня 2019 року № Ф-5298-17 про сплату боргу (недоїмки), якою, на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивача зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 12 633,71 грн. Вважаючи вказану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як адвоката не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку, натомість покладення на нього обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску, а тому у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 січня 2019 року № Ф-5298-17. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини в частині справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), а в частині визначення правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI). За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом. Згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Одночасно підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Отже, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. Разом з тим, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що згідно згаданих вище положень Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа. Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. За визначенням статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. З системного аналізу положень ПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Системний аналіз наведених норм, також, свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Зазначена правова позиція підтверджується також висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19. Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що згідно положень ПК України необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснюючи відмінні види діяльності. Таким чином, покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати ЄСВ як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка фактично є тією ж діяльністю, що здійснюється ним як ФОП і з доходу, від якої вже сплачено ЄСВ, призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. Так, за визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством розмежовано фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачено. Відповідно до абз. 1 п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (у редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З аналізу наведених норм вбачається, що позивач повинен був перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та здійснювати сплату ЄСВ саме, як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності. Тому, у даному випадку, контролюючим органом безпідставно пред`явлено позивачеві оскаржувану вимогу, як платнику, який провадить незалежну професійну діяльність. Таким чином, у зв`язку із сплатою позивачем єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску іще і як адвоката. При цьому, сплата позивачем єдиного внеску ще й як адвоката не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість покладення на нього обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно здійснив нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Отже, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А.Б. Парінов О.О. Беспалов