Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/56/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2020 року м. Рівне Справа № 562/56/20 Провадження № 22-ц/4815/782/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Боймиструка С.В., Хилевича С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8 квітня 2020 року в складі судді Чорного І.А. , постановлену в м. Здолбунів, дата складання повного судового рішення не вказана, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 5 лютого 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. 10 березня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Здолбунівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8 квітня 2020 року у прийнятті зустрічного позову, поданого ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом, поданим ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та збільшення розміру аліментів відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Здолбунівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею із доданими матеріалами повернуто відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 . В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на незаконність ухвали суду в зв`язку з порушенням норм процесуального права. Вказує, що законодавством не передбачено можливості зарахування вимог за первісним та зустрічним позовами, а тому вона не може братися судом до уваги під час вирішення питання про прийняття зустрічного позову до розгляду. Також, ст. 193 ЦПК України не передбачає такої умови недоцільності прийняття зустрічного позову до розгляду, як розширення предмету доказування, кола осіб, які беруть участь у справі, та затягування її розгляду. Вважає, що відмінність у позовних вимогах сторін не є перешкодою для спільного розгляду первісного та зустрічного позовів в одному провадженні. Крім того, у випадку задоволення його зустрічного позову та встановлення одного із способів його участі у вихованні сина виникне необхідність додаткових витрат на поїздки з Харківської до Рівненської області та навпаки, а також спільні поїздки батька із сином за кордон. Оскільки вказані витрати повинні бути враховані при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, задоволення вимог за його зустрічним позовом може вплинути на задоволення первісного позову ОСОБА_1 . Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відкрити провадження за його зустрічним позовом. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційна скарга розглядається у письмовому проваджені без виклику учасників справи. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Повертаючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов`язаними за своїм предметом, при цьому задоволення зустрічного позову не може виключити задоволення первісного. Також, суду дійшов висновку, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів є недоцільним, оскільки їх об`єднання істотно розширить предмет доказування та коло осіб, які повинні приймати участь у розгляді справи, та призведе до затягування розгляду справи по суті. Відповідно до положень ст. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному провадженні тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача. Таким чином, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, який подається у строк для подання відзиву та заявляється для сумісного розгляду з первісним, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним та задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову ОСОБА_1 є зміна способу стягнення та збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Отже, з наведеного вбачається, що первісні та зустрічні позовні вимоги випливають з різних за своєю правовою природою правовідносин, та не пов`язані одні з одним, об`єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, оскільки, позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню. Вказані обставини були встановлені судом першої інстанції, який прийшов до висновку про недоцільність спільного розгляду обох позовів. З наведеними висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, вважаючи їх обґрунтованими. Апеляційний суд зауважує, що повернення зустрічного позову не позбавляє права звернення до суду з даним позовом в загальному порядку, що передбачено ч. 7 ст. 185 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що у випадку задоволення зустрічного позову у ОСОБА_2 виникнуть додаткові витрати на поїздки з Харківської до Рівненської області та спільні поїздки із сином за кордон, які повинні бути враховані при розгляді первісного позову та визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, не заслуговують на увагу, оскільки витрати, які може понести платник аліментів у майбутньому в зв`язку з його спілкуванням з дитиною та участю у її вихованні не відносяться до, передбачених ст. 182 СК України, обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384,390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8 квітня 2020 року залишати без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 30 червня 2020 року Судді: Бондаренко Н.В. Боймиструк С.В. Хилевич С.В.