Постанова Рівненський апеляційний суд № 563/1801/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2024 року м. Рівне Справа № 563/1801/23 Провадження № 22-ц/4815/585/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сенчук Вадим Петрович, на ухвалу Корецького районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів. 15 березня 2024 року від представника відповідача, адвоката Сенчука В. до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів (номер справи 563/456/24). В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 04 листопада 2011 року між сторонами було укладено шлюб, а вже фактично через 7 місяців - ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Однак, у ОСОБА_1 виникли сумніви щодо свого батьківства відносно дитини, оскільки у вересні 2011 року з ОСОБА_2 він жодних стосунків не мав, тоді як остання мала відносини з іншим чоловіком (про що згодом він дізнався). Також вказує, що згоди на запис батьком дитини також не надавав. А тому, просить суд поновити строк для подачі зустрічного позову, виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_3 та припинити стягнення аліментів на її утримання. Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року відмовлено представнику ОСОБА_1 , адвокату Сенчуку Вадиму Петровичу у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства та звільнення від сплати аліментів, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів. Зустрічну позовну заяву разом з доданими до неї документами повернуто представнику відповідача. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сенчук Вадим Петрович, покликається на незаконність ухвали суду в зв`язку з порушенням норм процесуального права. Апелянт не погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для поновлення процесуального строку подання зустрічного позову. Зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу та не міг отримувати будь-яку кореспонденцію Також вважає помилковим посилання суду на ч.2 ст. 252 ЦПК України, згідно якої не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство. Вказує, що предметом справи є не стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів, що присуджені з 12.03.2015 року. До того ж позивач по зустрічному позову не має наміру зупиняти провадження, а основною метою є їхній спільний розгляд з первісним позовом, оскільки вони є взаємопов`язані і їхній спільний розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин. Також задоволення зустрічного позову повністю виключить задоволення первісного, тому що, якщо суд встановить обставини, що ОСОБА_1 не є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 то відповідно не має кровного споріднення, а також припинить стягнення аліментів, відповідно відпаде потреба змінювати спосіб їх стягнення. Стверджує про доцільність спільного розгляду первісного і зустрічного позовів, оскільки такий підхід гарантує ОСОБА_1 право на захист та буде спрямований на дотримання принципів змагальності, диспозитивності, рівноправності. Просить оскаржувану ухвалу скасувати. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України). Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 49 ЦПК України). Частиною першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. За змістом частини сьомої статті 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною третьою статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Встановлено, що 08 листопада 2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву сторона відповідача ствердила, що 25 жовтня 2023 року було отримано копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження по справі, відтак визначили, що термін подачі відзиву на позов до 09 листопада 2023 року включно. Правничу допомогу у справі ОСОБА_1 надає представник адвокат Сенчук В.П.. 15.03.2024 року представником відповідача подано зустрічний позов, тобто з пропуском строку передбаченого ч.1 ст.193 ЦПК України, що є самостійною підставою для його повернення. При цьому та обставина, що відповідач проходить військову службу та залучається до захисту Батьківщини, не перешкоджає йому належно здійснювати захист своїх прав через свого представника, що підтверджується матеріалами справи. Отже, вимога про поновлення місцевим судом строку на подання зустрічного позову не ґрунтується на доведених непереборних обставинах, що об`єктивно позбавляли сторону спору обрати інший спосіб захисту від позову та заявити зустрічний позов у строк для подання відзиву або ж принаймні до 14 грудня 2023 року, коли було подано заяву про зупинення провадження. Рішення про стягнення аліментів ухвалювалось 12 березня 2015 року, за доводами самого ОСОБА_1 він надавав належне утримання, а ОСОБА_2 раніше зверталася з аналогічним позовом, водночас питання щодо оспорювання батьківства виникло лише після відновлення провадження у цій справі. За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду з зустрічним позовом обумовлено процесуальною позицією сторони відповідача, яка істотно розширить предмет доказування та призведе до збільшення строку розгляду справи, а тому прийняття зустрічного позову суперечитиме найкращим інтересам дитини, які вирішуються в даному провадженні. Місцевим судом роз`яснено право стороні відповідача про загальний порядок звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Також ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). При цьому ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Рішення від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Апеляційний суд зауважує, що повернення зустрічного позову не позбавляє права звернення до суду з даним позовом в загальному порядку, що передбачено ч. 7 ст. 185 ЦПК України, а отже право на судовий захист не порушене. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384,390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сенчук Вадим Петрович, залишити без задоволення. Ухвалу Корецького районного суду Рівненської області від 18 березня 2024 року залишати без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.