Постанова 4815 № 566/1061/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2020 року м. Рівне Справа № 566/1061/19 Провадження № 22-ц/4815/600/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді: Гордійчук С.О. суддів:Боймиструка С.В., Хилевича С.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2020 року, ухваленого в складі судді Лобадзінського А.С., повний текст якого виготовлено 20.02.2020 року, у справі №566/1061/19 в с т а н о в и в : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення розміру стягуваних аліментів. Позов обґрунтовувала тим, що стягнутий рішенням суду розмір аліментів у розмірі 500 грн. є недостатнім для забезпечення утримання дитини для матеріального забезпечення належного рівня життя дитини, а відтак вважає, що розмір аліментів необхідно збільшити до 1500,00 грн. для кожного із батьків, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Просила суд про задоволення позову та стягнути судові витрати. Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про збільшення розміру стягуваних аліментів задоволено частково. Змінено розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 07.03.2019 року. Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1013 (одна тисяча тринадцять) гривень 50 копійок, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В задовленні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки матеріальне становище позивачки погіршилось та збільшились витрати на утримання внука тому наявні підстави для збільшення розміру аліментів визначених рішенням суду від 07.03.2019 року. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру аліментів. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що суд не врахував його матеріальне становище, розмір його заробітної плати, наявність на його утриманні інших неповнолітніх дітей та те що він винаймає квартиру та змушений нести значні кошти на її оплату. Відзив до апеляційного суду у встановлений строк не надходив. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Убачається, що відповідачі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 07.03.2019 року стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 гривень, з кожного ( 1000 грн. з обох) щомісячно, починаючи з 12.10.2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до чч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 51 Конституції Українигарантовано, астаттею 180 Сімейного кодексу Українипередбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 ст.181 СК визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Виходячи з положень ч. 1 ст. 192 СК України та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для збільшення розміру аліментів. Частиною 1статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У встановленому законом порядку, належними та допустимим доказами відповідач не довів факт погіршення свого матеріального стану з часу призначення аліментів за рішенням суду та не спростував доводи позивача про погіршення її матеріального стану та збільшення витрат на утримання дитини і такі обставини не були встановленні при перегляді справи в апеляційному порядку. За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати неповнолітню дитину, погіршення матеріального становища одержувача аліментів, стан здоров`я дитини та збільшення витрат на її утримання, те що відповідач є працездатним і може отримувати дохід, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у зазначеному розмірі є справедливим та достатнім з урахуванням наведеного вище, фактичного приділення позивачкою більше сил та засобів на виховання та розвиток дитини через проживання останньої з нею. Покликання в апеляційній скарзі на те, що суд при постановлені рішення дав неправильну оцінку пред`явленим доказам не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволдення. Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 14 травня 2020 року. Головуючий: Судді: