Постанова 4815 № 557/13/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2020 року м. Рівне Справа № 557/13/20 Провадження № 22-ц/4815/1173/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О. суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянула в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 25 червня 2020 року, ухваленого в складі судді Пацко Д.В., повний текст рішення виготовлено 25.06.2020 року, у справі № 557/13/20 в с т а н о в и в : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Позов обґрунтовувала тим, що з моменту присудження рішенням суду 01.03.2018 року аліментів у розмірі 900 грн, зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки. Крім того, ОСОБА_3 відвідує дитячий садочок, додатково за окрему плату займається репетитори з анлійської мови та лікар-логопед, також ОСОБА_3 останні два роки дуже часто хворів, лікування потребувало додаткових коштів. За вказаних обставин 900 гривень стягуваних аліментів не дозволяють забезпечити дитині рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку. Тому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання сина, у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, щомісячно до досягнення ним повноліття. Заочним рішенням рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.03.2018 року, у справі 569/13900/17. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот ) грн. 00 коп., але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судовий збір. В поданій апеляційній скарзі на рішення суду, відповідач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що в рішенні судом не зазначено, що стало підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються з нього, та яким чином змінився матеріальний та сімейний стан стягувача аліментів чи боржника по їх сплаті. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без зміни. Апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Убачається, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.03.2018 року у справі 569/13900/17 з відповідача на її користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 900 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку який підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 11.09.2017 року. щомісячно, починаючи з 11.09.2017 року і до повноліття дитини. Відповідно до чч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 900 грн. до 2500 грн. щомісячно, посилаючись на покращення матеріального стану відповідача та зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на дитину. За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст.77 ЦПК України). Позивач, відповідно до ст. 81 ЦПК України, має довести наявність обставин для стягнення аліментів у більш високому (значному) розмірі. Однак, жодних доказів погіршення свого матеріального становища, або покращення майнового стану відповідача суду надано не було. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №037-VIII ч.2 ст.182 СК викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 682/3112/18. У встановленому законом порядку, позивач не надала належних та достатніх доказів спроможності відповідача сплачувати аліменти в розмірі 2500 грн. на дитину щомісячно. Твердження заявника про те, що вона несе витрати на навчання та розвиток дитини, не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки такі витрати, в тому числі на лікування, мають характер додаткових витрат, що є підставою для звернення до суду із позовом у порядку статті 185 СК України. Суд першої інстанції, на вказане уваги не звернув, належним чином не перевірив доводи позивача, викладені у позовній заяві, про покращення майнового стану платника аліментів та майже втричі збільшив їх розмір, пославшись фактично лише на збільшення, встановленого законом, розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Докази про покращення матеріального стану платника аліментів після постановлення судом рішення про їх стягнення в матеріалах справи відсутні. П.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 192 СК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 25 червня 2020 року скасувати. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 03 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: