Постанова 4855 № 580/512/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/512/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо складення відповіді на звернення позивача від 03 грудня 2019 року не у чіткій відповідності до поставлених в ньому питань і доводів; - зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути дане звернення та надати на нього відповідь у чіткій відповідності до поставлених питань і доводів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в межах наданого Законом України «Про звернення громадян» права, позивачем подано заяву від 03.12.2019 до Міністра юстиції України із визначеним колом питань для розгляду, у відповідь на яку отримано відповідь від 24.12.2019, в якій повідомлено про надання раніше відповіді по суті порушених заявником у зверненні питань. Вказане твердження позивач вважає помилковим, оскільки із наведеними у заяві від 03.12.2019 питаннями звернувся до Міністра юстиції України вперше. Крім того, в порушення Закону №393/96-ВР, у листі не роз`яснено право на оскарження, а сам лист підписаний не Міністром а заступником Міністра юстиції, яка є зацікавленою особою, оскільки сприяла розгляду протиправно внесеного подання про анулювання позивачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. З урахуванням зазначеного, позивач вважає дії відповідача щодо розгляду його заяви протиправними, оскільки відповідь надана не у чіткій відповідності до поставлених у ній питань і доводів. Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що Міністерством юстиції України отримано звернення позивача від 14.11.2019, з проханням про розгляд питання щодо відновлення його нотаріальної діяльності, як приватного нотаріуса, на яку надано відповідь листом від 03.12.2019. Разом з тим, 09.12.2019 Мінюстом отримано чергове звернення, на яке, в свою чергу, надано відповідь по суті порушених питань листом від 24.12.2019. Крім того, зазначено, що заступники Міністра юстиції наділені повноваженнями щодо розгляду звернень та правом їх підписувати. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що лист Мінюсту від 03.12.2019 №44893/39371-33-19/19.6.4 не містить інформації про здійснення Мінюстом дій вказаних у заяві позивача або відмови у їх здійсненні. Таким чином листами від 03.12.2019 та 24.12.2019 відповідачем не прийнято жодних рішень, натомлять без їх прийняття вирішити поставленні позивачем питання неможливо. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.11.2019 позивач звернувся до Міністра юстиції України із заявою у якій просив розглянути питання щодо відновлення його нотаріальної діяльності як приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу. Листом Міністерства юстиції України від 03.12.2019 №44893/39731-33-19/19.6.4 за підписом Заступника Міністра з питань державної реєстрації О. Оніщук, повідомлено позивача, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 28.05.2019 № 1 на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 20.12.2010 за № 8327 на ім`я ОСОБА_1 . Так, наказом Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 » від 18.06.2019 № 1860/5 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 . Разом з тим повідомлено, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про нотаріат» рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду та про те, що на день розгляду звернення до Міністерства юстиції України не надходило рішення суду щодо скасування вищезазначеного Рішення та Наказу. 03.12.2019 позивач звернувся до Міністра юстиції України із заявою у якій просив: скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2019 № 1860/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 »; скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Черкаській області «Про припинення приватної нотаріальної діяльності та анулювання реєстраційного посвідчення, виданого ОСОБА_1 » від 10.07.2019 року №490/06; повернути ОСОБА_1 свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю видане 20.12.2010 року Міністерством юстиції України за №8327; повернути ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення №85 від 20 квітня 2011 року про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Шполянському районному нотаріальному округу. Листом Міністерства юстиції України від 24.12.2019 №48992/Б-24014/19.6.4 за підписом Заступника Міністра з питань державної реєстрації О. Оніщук, повідомлено позивача, що листом від 03.12.2019 №44893/39731-33-19/19.6.4 було надано відповідь по суті порушених у черговому зверненні питань. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо неналежного розгляду його звернення від 03.12.2019 протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність дій при розгляді звернення позивача від 03.12.2019, порушень норм чинного законодавства не встановлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР), під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Згідно ст. 8 Закону №393/96-ВР, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Відповідно до ст.ст. 14,15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Згідно положень ст.19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до пп. 33 п. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі - Положення №228), одним із основних завдань Мінюсту є: організація розгляду звернень громадян з питань, пов`язаних із діяльністю Мін`юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються. З матеріалів справи встановлено, що предметом розгляду даної справи є правомірність дій Міністерства юстиції України за наслідками звернення позивача від 03.12.2019. Так, 03.12.2019 позивач звернувся до Міністра юстиції України із заявою у якій просив відповідача вчинити певні дії, на яку листом Міністерства юстиції України від 24.12.2019 №48992/Б-24014/19.6.4 за підписом Заступника Міністра з питань державної реєстрації О. Оніщук, повідомлено, що листом від 03.12.2019 №44893/39731-33-19/19.6.4 було надано відповідь по суті порушених у черговому зверненні питань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу заяв позивача поданих до Міністра юстиції України від 14.11.2019 та 03.12.2019, вбачається, що вказані звернення мали одну мету - відновити порушене протиправними, на думку позивача, діями органів юстиції законне право позивача на здійснення ним нотаріальної діяльності. Відповідачем надано відповідь по суті звернення позивача листом від 03.12.2019 №44893/39731-33-19/19.6.4, в зв`язку з чим посилання відповідача на вказаний лист у відповіді від 24.12.2019 суд вважає обґрунтованим, з огляду на порушення позивачем у заявах від 14.11.2019 та 03.12.2019 одного й того ж за своєю суттю питання. Щодо посилань позивача на протиправність дій відповідача в частині не роз`яснення у листі від 24.12.2019 права на оскарження, у відповідності до вимог Закону №393/96-ВР, суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідності до абз.8 ч.1 ст. 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади зобов`язані у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Таким чином, обов`язок роз`яснення порядку оскарження має місце за наслідками прийнятого державним органом щодо заяви рішення. Враховуючи, що листами від 03.12.2019 та 24.12.2019 відповідачем не прийнято жодних рішень, при цьому листом від 03.12.2019 роз`яснено позивачу право оскарження до суду рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, тому вказане посилання позивача є необгрунтованим. Щодо розгляду заяви позивача неналежною особою, оскільки розгляд здійснено не Міністром юстиції України а його заступником, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.11 Положення №228, Мін`юст очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України. Міністр має першого заступника, заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра. Згідно пп.24 п.12 Положення №228, Міністр визначає обов`язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра та заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності. Відповідно до п. 117 наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2018 №1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України» (а.с.54), документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються заступниками Міністра згідно з розподілом повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень, крім таких, що потребують погодження з керівниками інших структурних підрозділів апарату Міністерства. Згідно наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2019 № 3349/к «Про розподіл повноважень між Міністром, першим заступником міністра, заступниками Міністра» (а.с.58), Заступник міністра з питань державної реєстрації Оніщук О.М. координує напрями роботи та спрямовує діяльність Департаменту державної реєстрації та нотаріату. Відповідно до Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 923, у своїй діяльності Комісія керується Конституцією і законами України, актами президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Мін`юсту. Згідно наказу Міністерства юстиції України від 31.10.2019 № 3856/7 «Про внесення змін до додатка до наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2017 року №3876/7», до складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України входить Оніщук О.М. - заступник Міністра з питань державної реєстрації. Таким чином, здійснивши розгляд звернення позивача від 03.12.2019 заступником Міністра з питань державної реєстрації О. Оніщук, посадова особа Міністерства юстиції України діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб встановлений законом. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що викладення заяви (звернення) позивача у іншому стилістичному ракурсі чи з використанням іншої конструкції побудови речень (запитань) не може слугувати підставою для надання відповідні на питання, які вже були розглянуті суб`єктом владних повноважень відповідно до Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідачем чітко вказано, що рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача може бути оскаржено до суду та на день розгляду звернення до Міністерства юстиції України не надходило рішення суду щодо скасування відповідного рішення та наказу. Позивачем не вказано про можливе існування більш широкого тлумачення відповіді на поставленні питання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Міністерства юстиції України щодо складення відповіді на звернення позивача від 03 грудня 2019 року повністю відповідають приписам Закону України «Про звернення громадян», тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року - без змін Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26.06.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна