Постанова 4857 № 140/3648/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3648/19 пров. № А/857/4108/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 140/3648/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Андрусенко О. О., час ухвалення рішення 13.02.2020 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності та встановленою групою інвалідності та зобов`язати виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із втратою працездатності та встановленою групою інвалідності і стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у розмірі передбаченому підпунктом в пункту 3 частини першої статті 99 Закону України Про Національну поліцію. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №769098 від 22 травня 2019 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, однак обов`язкова умова на призначення одноразової грошової допомоги для поліцейських, а саме: причина інвалідності - відсутня. Зазначає, що ст.97 Закону України чітко регламентовано умови виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського і ці положення Закону застосовуються виключно за обов`язкової одночасної наявності щонайменше трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення), а тому, встановивши, що у позивача відсутня причина інвалідності, ГУ НП у Волинській області прийняло рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Таким чином, вважає, що ГУНП У Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому відмова є правомірною. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що йому встановлена ІІІ група інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, і він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст.97 Закону України «Про Національну поліцію». Звертає увагу, що нещасний випадок з ним трапився не лише в період проходження служби, а й при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, внаслідок якого він отримав травму, на підставі якої йому було встановлено ІІІ групу інвалідності. Крім того, зазначає, що ці обставини підтверджені належними доказами, а саме: актом розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення) від 20 жовтня 2014 року, актом №1 про нещасний випадок ( у тому числі поранення) від 20 жовтня 2014 року, висновком по матеріалах службового розслідування обставин отримання тілесних ушкоджень, свідоцтвом про хворобу, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №769098. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у Висновку до акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11 травня 2014 року в Локачинському РВ УМВС України у Волинській області, від 20 жовтня 2014 року, комісія з розслідування визнала, що нещасний випадок з помічником начальника районного відділу оперативним черговим чергової частини Локачинського РВ УМВС України у Волинській області майором міліції ОСОБА_1 трапився у період проходження служби, при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. Крім того, як вбачається з цього акту 11 травня 2014 року близько 04:15 год. виникла конфліктна ситуація між гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівниками міліції, які намагалися припинити хуліганські дії останніх. Під час даного інциденту ОСОБА_2 наніс удар палицею у ділянку лівої частини потилиці та шиї майору міліції ОСОБА_1 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, цереброастенічного синдрому, забою правої китиці, забою м`яких тканин волосистої частини голови зліва (а.с.14-15). Такий же висновок міститься і у акті про нещасний випадок №1, затверджений 20 жовтня 2014 року (а.с.17-18). Згідно з висновком по матеріалах службового розслідування обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 від 20 жовтня 2014 року комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження під час проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю (а.с.20-22). При цьому, відповідно до свідоцтва про хворобу №263 від 16 листопада 2018 року медичною (військово-лікарською) ДУ ТМО МВС України по Волинській області встановлено, що травма позивача, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків; захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції (а.с.24). 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України Про національну поліцію (через хворобу) на підставі його рапорту від 20 листопада 2018 року та свідоцтва про хворобу від 16 листопада 2018 року, що підтверджується витягом з наказу ГУ НП у Волинській області по особовому складу від 29 листопада 2018 року №345 о/с (а.с.13). З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №769098 від 22 травня 2019 року вбачається, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, так, пов`язаною з виконанням службових обов`язків (а.с.25). Крім того, довідкою від 08 травня 2019 року серії 12 ААА №014922 ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 відсотків (а.с.27-28). Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, на що отримав лист від 23 липня 2019 року №767/01/29-2018, яким відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону одноразова грошова допомога поліцейському виплачується у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. Разом з тим, у довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 08 травня 2018 року 12 ААА №014922 та свідоцтві про хворобу від 16 листопада 2018 року №263 вказано травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вказаний діагноз не відповідає тлумаченню пункту 4 частини першої статті 97 Закону, тому ГУ НП у Волинській області не має правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 97 Закону України Про національну поліцію (а.с.32). 30 липня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив переглянути рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки вважає, що відповідачем неправильно застосовано пункт 4 частини першої статті 97 Закону України Про національну поліції, замість пункту 3 частини першої статті 97 вказаного Закону (а.с.33). Разом з тим, листом від 20 серпня 2019 року №859/01/29-2019 відповідачем повідомлено позивача, що ГУ НП у Волинські області не має правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки зазначений діагноз у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 травня 2019 року №769098 та у свідоцтві про хворобу від 16 листопада 2018 року №263 травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків не відповідає ні одному з пунктів статті 97 Закону України Про національну поліцію, за яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога (а.с.35). Вважаючи дії відповідача протиправними щодо відмови у призначенні грошової допомоги та з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, якому встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», відповідач не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, а тому дії ГУ НП у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків є протиправними, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у розмірі передбаченому підпунктом в п.3 ч.1 ст.99 Закону України Про Національну поліцію. Разом з тим, позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не навів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та моральними стражданнями, не вказав, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, розрахунку моральної шкоди та, якими доказами це підтверджується. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII. Згідно з ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Ч.2 ст.97 цього Закону передбачає, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: 1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: а) I групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; б) II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Згідно з ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права. З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах з моменту встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи і до моменту звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги три роки не минуло. Ст.101 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Таким чином, ст.101 цього Закону містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтовані підстави відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги з покликання на положення ст.101 Закону України «Про Національну поліцію» у листах ГУ НП у Волинській області відсутні. Крім того, відповідно до ч.2 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. П.3 розділу ІІІ цього Порядку передбачає, що заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів. Відповідно до п.5 розділу ІІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи. При цьому, призначення і виплату одноразової грошової допомоги визначено розділом IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Ч.1 цього розділу передбачає, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою. У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Згідно з п.2 ч.2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. Відповідно до п.1,2 ч.3 розділу IV цього Порядку рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою. Ч.5-7 розділу IV вищезазначеного порядку передбачають, що виділення коштів органам поліції для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі. Поліцейським або членам сім`ї загиблого поліцейського нарахування та виплата ОГД здійснюється після надходження коштів на зазначені цілі до відповідного органу поліції, навчального закладу. Виплата проводиться фінансовим підрозділом за останнім місцем проходження служби поліцейським шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку або через касу органу поліції, навчального закладу. Реквізити для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків) зазначаються у заяві (додаток 4). ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рапорту від 20 листопада 2018 року та свідоцтва про хворобу від 16 листопада 2018 року звільнений зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України Про національну поліцію (через хворобу), що підтверджується витягом з наказу ГУ НП у Волинській області по особовому складу від 29 листопада 2018 року №345 о/с. З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №769098 від 22 травня 2019 року вбачається, що 08 травня 2019 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, так, пов`язаною із виконанням службових обов`язків. Таким чином, матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторона той факт, що інвалідність ОСОБА_1 встановлена протягом шести місяців із дня звільнення зі служби в поліції. Крім того, у матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, внаслідок якого, позивач отримав травму, на підставі якої йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, а саме: акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 20 жовтня 2014 року, акт №1 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 20 жовтня 2014 року, висновок по матеріалах службового розслідування обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , свідоцтво про хворобу, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №769098. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вищезазначеної інформації, а тому доводи апелянта про відсутність причини інвалідності, передбачених ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» спростовуються вищенаведеними мотивами. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що дії відповідача, які полягають у відмові щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується листом від 23 липня 2019 року №767/01/29-2018 та повторно, із зазначенням у листі від 20 серпня 2019 року №859/01/29-2019, що діагноз ОСОБА_1 не відповідає жодному з пунктів ст.97 вищезазначеного Закону, є неправомірними, оскільки документами, які містяться у матеріалах справи стверджується, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію» у розмірі - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулося внаслідок причин, зазначених у п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», а саме: травма, так, пов`язана із виконанням службових обов`язків, що є обов`язковою умовою для призначення одноразової грошової допомоги, а тому такий має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього травми, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків. Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Колегія суддів вважає, що жодних належних та допустимих доказів, які б спростували позицію позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, якому встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію», відповідач не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, а тому дії ГУ НП у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, є протиправними, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у розмірі передбаченому підпунктом в п.3 ч.1 ст.99 Закону України Про Національну поліцію Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 140/3648/19 в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 140/3648/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 26 червня 2020 року.