Постанова 4856 № 240/6620/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6620/21 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 17 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, у якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму відповідно до статей 97-101 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, з урахуванням раніше виплаченої одноразової допомоги. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням під час повторного огляду ІІ групи інвалідності з 12 серпня 2020 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції та зобов`язав Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 12 серпня 2020 II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, з урахуванням викладених судом висновків. У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено наступні обставини справи. Позивач проходив службу у Новоград-Волинському відділі поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 31.01.2019 №17 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію". Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 17.04.2019 позивачу з 09.04.2019 встановлено III групу інвалідності через захворювання, що пов`язане з проходженням служби в поліції. У вересні 2019 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 134470,00 грн. у зв`язку із встановленням III групи інвалідності. Під час повторного огляду органами МСЕК позивачу з 12.08.2020 встановлено II групу інвалідності внаслідок тієї ж причини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 015861 від 14.08.2020. У зв`язку з цим позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Листом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18.02.2021 №220/29/105/05-2021 позивача повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону "Про національну поліцію", оскільки ним було використано право на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності і на даний час правові підстави для призначення вказаної допомоги у зв`язку з встановленням вищої (другої) групи інвалідності відсутні. Не погоджуючись з даною відмовою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що що Законом №580-ІV не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, якщо була виплачена грошова допомога у зв`язку із первинним встановленням ступеня втрати працездатності чи встановленням при повторному огляді вищої групи інвалідності. Так, на переконання суду першої інстанції, відповідач при відмові позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку №4, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону. Надаючи висновкам суду першої інстанці та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно із частиною 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Відповідно до частини 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293). Пунктом 8 Розділу ІV Порядку №4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. На час дії зазначеної редакції Порядку №4 позивач мав право на виплату доплати до грошової допомоги у разі встановлення йому вищої групи інвалідності протягом двох років з 09.04.2019 (дата встановлення йому ІІІ групи інвалідності). Водночас з 14.05.2019 до Порядку №4 було внесено зміни, зокрема пунктом 8 Розділу ІV в редакції від 14.05.2019 визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що після внесення відповідних змін до Порядку №4 законодавець фактично виключив право поліцейського на отримання грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності останньому під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності. Зазначені норми законодавства на момент виникнення спірних правовідносин були чинними, а тому підлягали застосуванню, у тому числі, відповідачем. Положення зазначеної норми підлягають застосуванню в наступних випадках: - якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності; - якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії більший відсоток втрати працездатності. Поряд з цим, приписи наведеної норми не місять підстав та умов для призначення та виплати поліцейському грошової допомоги в більшому розмірі у разі якщо поліцейському після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 520/1726/2020 (постанова від 24.11.2021 року) та у справі №240/9996/19 (постанова від 18.11.2021 року). Таким чином, станом на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та звернення останнього до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності нормами чинного законодавства не передбачалось право поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі після встановлення йому вищої групи інвалідності. З матеріалів справи встановлено, що позивач у вересні 2019 році отримав виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності. В січні 2020 року у зв`язку зі зміною групи інвалідності позивач звернувся до відповідача з заявою на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, за результатами розгляду якої відповідач правомірно відмовив йому у виплаті такої допомоги з посиланням на пункт 8 Розділу ІV Порядку №4. Посилання позивача та суду першої інстанції на приписи статті 101 Закону України "Про Національну поліцію" (щодо виключного переліку підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги поліцейським) колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказана норма регулює випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються взагалі (тобто вперше), а в цьому випадку позивач просить здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з встановленням йому вищої групи, що не є тотожним реалізації права поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги як такого. Також, колегія суддів не вбачає наявності у спірних правовідносинах дискримінації (позбавлення позивача як особи з інвалідністю, що пов`язана з виконанням службових обов`язків, можливості реалізувати свої права) та звуження його прав, оскільки як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами своє право на отримання одноразової грошової допомоги позивач реалізував та отримав її у розмірі 134470 грн. у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності. За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, які до того ж спростовуються доводами апеляційної скарги. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.