Постанова 4824 № 752/10188/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/8023/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №752/10188/19 26 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» - директора філії Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» Борнака Йосипа Йосиповича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Хоменко В.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживачів, - в с т а н о в и в: 21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживачів. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23.05.2017 року він подав оператору поштового зв`язку у відділенні № 150 ПАТ «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, посилку для відправлення до Китаю, яка містила тютюнові вироби (тютюнові стіки «Parliament» у кількості 500 пачок по 20 стіків у кожній пачці) загальна вартість яких 17500,00 грн. Посилка була подана оператору у відкритому вигляді, вміст посилки було ним оглянуто, після чого без будь-яких зауважень щодо її вмісту посилка була прийнята та оформлена як міжнародне поштове відправлення за № СР031949594UA. Ним було сплачено за послуги з пересилання 3 005,20 грн. Разом з тим, посилка фактично відправлена відповідачем до Китаю не була, а його було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил та конфісковано тютюнові вироби як такі, пересилання яких законодавством України заборонено. Вказував, що тютюнові вироби не є забороненими чи обмеженими у вільному обігу в Україні, були придбані у звичайній торговій мережі в м. Києві, тому вважав, що не порушує закон при відправленні зазначених товарів до Китаю. Більше того, він не приховував вміст свого поштового відправлення та подав посилку оператору поштового зв`язку у відкритому вигляді. Натомість оператор поштового зв`язку, отримавши від нього міжнародне поштове відправлення у відкритому вигляді, в якому знаходились тютюнові вироби, на стадії приймання та обробки поштового міжнародного відправлення зобов`язаний або не приймати таке відправлення або повернути його відправнику чи вжити заходів до вилучення тютюнових виробів в установленому законодавством порядку. Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до конфіскації належного йому товару, порушено його права як споживача та завдано йому майнову шкоду. Враховуючи викладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість попередньо оплаченої послуги за відправку міжнародного поштового відправлення № СР031949594UA у розмірі 3 005,20 грн., суму збитків у розмірі 17 500,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 200,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживачів - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (Акціонерного товариства «Укрпошта») на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 20 505,20 грн., з яких: 3 005,20 грн. - вартість оплаченої послуги за направлення міжнародного поштового відправлення; 17 500,00 грн. - вартість втрачених тютюнових виробів, вкладених у міжнародне поштове відправлення. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (Акціонерного товариства «Укрпошта») в дохід держави судовий збір в сумі 1 921,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 29 квітня 2020 року представник відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» - директор філії Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» Борнак Йосип Йосипович надіслав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає що, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, як споживача послуг,суд першої інстанції не врахував, що на офіційному сайті АТ «Укрпошта» містилася і міститься інформація про перелік предметів заборонених до пересилання. Дана інформація була і є доступною для ознайомлення всіма користувачами послуг як у 2017 році, так і в теперішній час. Отже, позивач був повідомлений про перелік предметів заборонених до пересилання та в описі вкладення навмисно зазначив інформацію, яка не підлягає можливості перекладу на українську мову з ціллю приховати справжній вміст вкладення. З урахуванням вказаного, оператор поштового зв`язку, яка здійснювала оформлення поштового відправлення, не могла знати, що у вкладенні до міжнародної посилки знаходяться тютюнові вироби, оскільки позивач приховав вміст вкладення та вказав у митній декларації CN 23 інформацію без можливості перекладу на українську мову. Таким чином, порушення з боку оператора поштового зв`язку в частині приймання міжнародного поштового відправлення №CP031949594UA відсутні. Звертав увагу на те, що згідно п.1 ч.6 ст.18 Закону України «Про поштовий зв`язок» оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню. Отже, оператори поштового зв`язку не несуть жодної відповідальності за рішення, прийняті митними органами. Позивач, відправляючи тютюнові вироби у поштовому відділенні, без визначення оголошеної цінності предметів, що пересилаються та самостійно заповнюючи супровідні документи, мав пересвідчитися щодо правильності заповнення супровідних документів та чи не відносяться предмети, які ним пересилаються у поштовому відправленні до переліку предметів заборонених до пересилання, оскільки вилучення таких предметів може бути здійснено під час проходження поштових відправлень через митний кордон України. Таким чином, позивач діяв на свій власний ризик і за певної обачливості самостійно міг запобігти спричиненню йому збитків. У свою чергу, відповідач не передбачав і не міг передбачити негативних наслідків для позивача, які у нього виникли, що свідчить про відсутність вини відповідача (у формі необережності) у настанні цих наслідків, а тому виключає його відповідальність за їх настання. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Васильєв Євген Євгенович просив апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що відповідач не надав доказів, що на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення ним виконано свої обов`язки, визначені нормами законодавства та надано позивачу послуги поштового зв`язку якісно та у повному обсязі. Відповідач, прийнявши у позивача міжнародне поштове відправлення, що містило в собі предмети, заборонені до пересилання митним законодавством України та Всесвітньою поштовою конвенцією, порушив вимоги п.1.1. ст.15 Всесвітньої поштової конвенції (Женева,2008) за якою такі відправлення не приймаються. Звертає увагу на те, що відповідач прийняв поштове відправлення від фізичної особи без перевірки вкладення, оскільки факт приховування не був встановлений митним органом під час здійснення митного огляду посилки. Вважає, що незалежно від того, на якій мові складено митну декларацію, оператор поштового зв`язку не звільняється від обов`язку щодо перевірки вмісту посилки на предмет відсутності предметів, заборонених до пересилання, та перевірки вмісту посилки. Зазначив, що негативні наслідки для позивача у вигляді втрати товару настали не внаслідок невірного заповнення митної декларації чи недекларування товарів, а саме внаслідок того, що після отримання від позивача посилки, відповідач повинен був перевірити її вміст на предмет заборонених до пересилання предметів та тільки після цього вирішувати питання про її прийняття, що останнім зроблено не було. Отже, прийняття митним органом рішення про вилучення предметів та їх подальша конфіскація є наслідком невиконання саме оператором поштового зв`язку своїх обов`язків на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення. Таким чином, саме дії відповідача призвели до того, що оплачена позивачем послуга фактично йому надана не була, а належні йому предмети, вкладені у міжнародне поштове відправлення ,були втрачені ним. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 23.05.2017 року громадянин Китаю ОСОБА_1 подав оператору поштового зв`язку у відділенні № 150 ПАТ «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 102 посилку для відправлення до Китаю. Вказана посилка містила тютюнові вироби торгової марки «Parliament» у кількості 500 пачок по 20 стіків кожна (10 000 стіків) на загальну суму 17 500,00 грн. Позивач подав оператору поштового зв`язку посилку та складену митну декларацію CN 23 від 23.05.2017 року. Вартість послуги пересилання міжнародного поштового відправлення склала 3 005,20 грн., які позивач оплатив відповідно до фіскального чека від 23.05.2017 року. (а.с.10) 19.06.2017 року Київською міської митницею ДФС відносно позивача ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0531/10000/17 за ст. 473 МК України (пересилання у міжнародному поштовому відправленні товарів, заборонених до такого пересилання) та вилучено на підставі ст. 511 МК України предмети, які містились у міжнародному поштовому відправленні СР031949594UA, а саме: тютюнові вироби торгової марки «Parliament» у кількості 500 пачок по 20 стіків кожна (10 000 стіків) на загальну суму 17 500,00 грн. (а.с. 11-12). Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року в справі № 760/12212/17, яка набрала законної сили, відправника міжнародного поштового відправлення № CP031949594UA гр. гр. ОСОБА_1 , визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 473 Митного Кодексу України. Накладено на відправника міжнародного поштового відправлення № CP031949594UA гр. гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил, згідно з даними протоколу про порушення митних правил №0531/10000/17 від 19.06.2017 року, а саме: тютюнових виробів торгової марки «PARLAMENT» у кількості 500 пачок по 20 стіків в кожній пачці (500 пачок, 10000 стіків), загальною вартістю 17500 грн., що знаходяться на відповідальному зберіганні на складі Київської міської митниці ДФС за адресою: м. Київ, бульвар В. Гавела (І. Лепсе), 8А. Стягнуто з відправника міжнародного поштового відправлення № CP031949594UA гр. гр. ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп. (а.с. 13-15). Звертаючись в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживачів,ОСОБА_1 посилався на те, що оператор поштового зв`язкуу відділенні № 150 ПАТ «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 102, отримавши від нього міжнародне поштове відправлення у відкритому вигляді, в якому знаходились тютюнові вироби, на стадії приймання та обробки поштового міжнародного відправлення був зобов`язаний або не приймати таке відправлення або повернути його відправнику чи вжити заходів до вилучення тютюнових виробів в установленому законодавством порядку. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до конфіскації належного йому товару, було порушено його права споживача та завдано йому майнову шкоду, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість попередньо оплаченої послуги за відправку міжнародного поштового відправлення № СР031949594UA у розмірі 3 005,20 грн., суму збитків у розмірі 17 500,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 200,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, суд першої інстанції послався на те, що після отримання від позивача посилки оператор поштового зв`язку повинен був перевірити її вміст на предмет заборонених для пересилання речей та тільки після цього вирішити питання про прийняття посилки. Однак, оператором поштового зв`язку, у порушення вимог законодавства не було вчинено жодних дій для належного здійснення такої перевірки, прийнято посилку та оформлено міжнародне поштове відправлення. Таким чином, дії оператора поштового зв`язку, який перебував з відповідачем у трудових відносинах, призвели до того, що попередньо оплачена позивачем послуга фактично надана не була, а належні позивачу предмети міжнародного поштового відправлення були втрачені, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на відшкодування матеріальної шкоди 20 505,20 грн., з яких: 3 005,20 грн. - вартість оплаченої послуги за направлення міжнародного поштового відправлення; 17 500,00 грн. - вартість втрачених тютюнових виробів, вкладених у міжнародне поштове відправлення. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Згідно вимог статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 10 цього Закону, виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку регулюються Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила). Так, згідно з частиною 1 пункту 23 Правил, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, міжнародні поштові відправлення приймаються для пересилання до країн з якими встановлено поштовий обмін. Відповідно до пунктів 35, 36 Правил, у міжнародних поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені до ввозу на територію України та вивозу з території України відповідно до законодавства. Міжнародні поштові відправлення підлягають митному контролю та митному оформленню із сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів) в установленому законодавством порядку. У випадках, передбачених законодавством, фізичні особи мають право на пересилання через митний кордон України предметів у межах встановлених норм без сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Пунктом 37 Правил встановлено, що у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати: вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї, холодну зброю та інші предмети,спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії, тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства, та радіоактивні речовини; дозволи на право носіння зброї, трудові книжки, військові квитки, документи, що посвідчують особу (крім паспортів громадянина України для виїзду за кордон); інші предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу; живих тварин тощо; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1,2,6 частини 1 статті 235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях: товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території; товарів, відправлених з порушенням митних правил; товарів, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД, які переміщуються (пересилаються) на адресу громадян, крім продуктів харчування загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника. Відповідно до додатку до Закону України "Про митний тариф України" від 19 вересня 2013 року № 584-УІІ до 24 групи товарів належать тютюнові і промислові замінники тютюну, які не відносяться до продуктів харчування. У відповідності до пункту 39 Правил, міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України, пред`являються операторами поштового зв`язку митним органам для здійснення митного контролю та митного оформлення. У разі виявлення у міжнародних поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонено для пересилання, їх вилучення здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Пунктами 69-72 Правил передбачено, що фізичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, відправлення "EMS", дрібні пакети відкритими. Для пересилання дрібних пакетів, мішків "M", міжнародних посилок, міжнародних відправлень з оголошеною цінністю, відправлень "EMS" відправник у встановленому порядку заповнює митні декларації у кількості, що визначена країною призначення у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень. У разі подання для пересилання фізичною особою в міжнародних поштових відправленнях товарів, сукупна вартість яких перевищує суму, визначену законодавством, приймання здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством для юридичних осіб. Юридичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, відправлення "EMS" з товарним вкладенням, дрібні пакети закритими. На міжнародні поштові відправлення, для декларування вкладення яких відповідно до законодавства використовувалася митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа, посадовими особами митних органів можуть накладатися засоби ідентифікації. Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритому вигляді подається міжнародне відправлення, зокрема посилка, у тому випадку, коли сукупна вартість товарів у відправленні не перевищує суму, визначену законодавством. В інших випадках відправлення подається в закритому вигляді. Погоджуючись з доводами позивача про те, що міжнародна посилка була подана оператору потового зв`язку у відкритому вигляді і оператор повинен був і мав можливість перевірити її вміст на предмет заборонених для пересилання речей та тільки після цього вирішити питання про прийняття посилки, суд першої інстанції своїх висновків не обґрунтував та не зазначив якими належними та допустимими доказами підтверджується факт подання посилки позивачем оператору у відкритому вигляді. Дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 пред`явив посилку оператору поштового зв`язку у відкритому вигляді і він мав пересвідчитись у допустимості такого відправлення за кордон. Згідно протоколу про порушення митних правил № 0531/0000/17 від 19 червня 2017 року встановлено, що 26.05.2017 року в зоні митного контролю відділу митного оформлення міжнародних поштових відправлень ( Укрпошта) пункту контролю на станції " Київ-Пасажирський" м/п " Спеціалізований" Київської міської митниці ДФС, на території цеху № 2 ДОПП ПАТ " Укрпошта" за адресою : м.Київ, вул. Г.Кирпи, 2, до митного огляду було подано міжнародне поштове відправлення, яке переміщувалось з України до Китаю за міжнародною поштовою митною декларацією СN 23 № СР031949594UA. Згідно даних, зазначених в митній декларації СN 23 № СР031949594UA та на оболонці посилки: відправником посилки є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 посилки є АДРЕСА_2, повна адреса ( зазначена китайською мовою в митній декларації СN 23): АДРЕСА_2. В митній декларації, яка є підставою для переміщення через митний кордон України, в графі "Детальний опис вкладення/Кількість/Вартість" відправник поштового відправлення громадянин ОСОБА_1 зазначив «clope/11/16$» без перекладу на українську мову, а не цигарки. Вказану у митній декларації СN 23 № СР031949594UA інформацію ОСОБА_1 завірив особисто своїм підписом. Під час здійснення митного огляду вказаного міжнародного поштового відправлення встановлено, що в ньому знаходяться не зазначені у митній декларації цигарки, торгової марки «PARLAMENT» у кількості 500 пачок (50 блоків). З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що порушення з боку оператора поштового зв`язку в частині приймання міжнародного поштового відправлення №CP031949594UA відсутні. Вилучення товарів у поштовому відправленні № СР031949594UA відбулося не з винних дій відповідача, а внаслідок порушення позивачем митних правил передбачених статтею 473 Митного кодексу України (пересилання у міжнародних відправлення заборонених товарів). Вина ОСОБА_1 у скоєнні порушення митних правил передбачених статтею 473 Митного кодексу України встановлена постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 10 листопада 2017 року. Також суд першої інстанції безпідставно послався в оскаржуваному рішенні на ч.ч.1,2 ст. 15 Всесвітньої поштової конвенції (Женева, 2008), затвердженої Указом Президента № 5/2013 від 09 січня 2013 року, оскільки дана конвенція втратила чинність 01 січня 2014 року. Частиною 1 ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено частиною 4 статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг. Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про поштовий зв`язок» органи доходів і зборів мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України. Оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв`язку внаслідок прийняття органами доходів і зборів рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю. Позивачем не було доведено, що відповідач на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення не виконав свої обов`язки, визначені законом, порушив права позивача на належну якість послуги та обслуговування, що призвело до конфіскації товару, належного позивачу, та завдало йому матеріальних збитків. Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не було доведено, що вилучення товарів у поштовому відправленні № СР031949594UA відбулося внаслідок винних дій відповідача та що оператором поштового зв`язку фактично не було надано послуг з пересилання міжнародного поштового відправлення і вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, так як з наданих суду та досліджених доказів достовірно встановлено, що конфіскація майна відбулась через порушення митних правил самим позивачем, тому позовні вимоги про стягнення з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 3005,20 грн. вартості оплаченої послуги за направлення міжнародного поштового відправлення та 17500 грн. збитків у вигляді вартості втрачених (конфіскованих) тютюнових виробів, вкладених у міжнародне поштове відправлення задоволенню не підлягають. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» - директора філії Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» Борнака Йосипа Йосиповича підлягає задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживачів. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги Київською міською дирекцією Акціонерного товариства «Укрпошта» сплачено 3153 грн. судового збору. За результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» - директора філії Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» Борнака Йосипа Йосиповича задоволено в повному обсязі та апеляційним судом ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з цим витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3153 грн. підлягають стягненню на користь Київської міської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» з Державного бюджету України. Керуючись Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, ст.ст. 4,10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.1,18,26 Закону України «Про поштовий зв`язок», ст. ст. 22,906 ЦК України, ст.ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» - директора філії Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» Борнака Йосипа Йосиповича задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживачів - відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Київської міської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» 3153 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: