Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2308/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2308/19 пров. № А/857/3512/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б. за участі секретаря судового засідання Пильо І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (суддя - Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 03 лютого 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 04.07.2019 №662 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуваний наказ виданий відповідачем за відсутності належних правових підстав, оскільки порушення службової дисципліни при виконанні своїх посадових обов`язків, що зумовлювало накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, не вчиняла. Позивач вказує на проведення щодо неї службового розслідування з порушенням встановленого законом порядку, а також вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано неправомірно. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що винесенням оскарженого наказу їй заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок порушення її прав у неї погіршилось самопочуття, проявилась нервозність та переживання, ускладнились відносини в сім`ї, в колі друзів та колег. Все це завдає позивачу сильних душевних страждань, принижує її честь, гідність і ділову репутацію в очах її колег та підлеглих, призводить до втрат як морального, так і матеріального характеру. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі №460/2308/19 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Окрім цього, наголошує, що службове розслідування проведено відповідачем неналежним чином, не повно, не об`єктивно та не було спрямоване на встановлення фактичних обставин події, яка відбувалась 06.05.2019, а його висновки суперечать обставинам справи.Також зазначила, що відповідач, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, не обґрунтував належним чином, у чому саме полягає порушення позивачем службової дисципліни, пункту 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України» (далі Закон №580-VIII), а лише вказав на наявність таких підстав. Апелянт наголошує, що висновок службового розслідування не містить усього складу, який визначений пунктом 4 розділу V «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі Порядок №893), а також не містить інформації про форму розгляду дисциплінарною комісією даної дисциплінарної справи (відкрите засідання чи письмове провадження), у висновку відсутні пояснення безпосереднього керівника поліцейського Карпюка А.М. щодо обставин справи. Звертає увагу суду, що інших доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, окрім скарги громадянки ОСОБА_2 та її пояснень, яка зацікавлена у відстоюванні своєї позиції та притягненні позивача до відповідальності, немає. Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 з 31.07.2009 проходила службу в органах внутрішніх справ України; на службі в Національній поліції України - з 07.11.2015; з 29.11.2017 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області; на час виникнення спірних правовідносин позивачу присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції». Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 04.07.2019 №662 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що виразилось у неналежному виконанні обов`язків поліцейського, які виходять за їх межі, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, ОСОБА_1 - оголошено догану. З наказом позивач ознайомилась 19.07.2019, про що ствердила своїм підписом, вказавши про незгоду з ним. Вважаючи наказ відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача про невчинення нею дисциплінарного проступку не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими судом доказами, з огляду на що оспорюваний наказ видано відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом №580-VIII, який набув чинності 07.11.2015. Відповідно статті 1 Закону №580-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Згідно з положеннями статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга). Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша). Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга). Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту). Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша). Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга). Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (частина перша). Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга). Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту). Згідно з частиною першою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. На виконання вимог статті 14 Дисциплінарного статуту Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, яким затверджено, зокрема, Порядок №893. Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. З матеріалів справи встановлено, що громадянка ОСОБА_2 звернулася зі скаргою від 04.06.2019 до МВС України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Рівненській області на дії дільничного офіцера поліції Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Герус А.М. В скарзі зазначено, зокрема, що 06.05.2019 дільничний офіцер поліції ОСОБА_1 у форменому одязі, з наручниками та зброєю, примусово, без її згоди та пред`явлення будь-яких документів, доставила скаржницю транспортним засобом з робочого місця в ТОВ «Селянське Агро», що знаходиться в с. Черниця Корецького району Рівненської області, в приміщення сільської ради, де ОСОБА_1 та ще одна працівник поліції у форменому одязі, як виявилося, слідчий, задавали питання з приводу укладення договорів оренди земельних ділянок. Питання в основному задавала ОСОБА_1 , слідчий кілька разів уточнила певні моменти. ОСОБА_1 вимагала від скаржниці підписати протокол допиту, який писала слідчий. ОСОБА_2 відмовилась від підписання протоколу, наполягала на присутності адвоката, в чому їй було відмовлено. ОСОБА_1 відібрала в неї телефон, перешкоджала спробам вийти з кабінету, постійно підвищувала голос, здійснювала психологічний тиск. Зазначені дії тривали приблизно годину та припинилися, коли до кабінету зайшов керівник скаржниці. Підписавши відмову від дачі показань, скаржниця покинула приміщення сільської ради. Надалі, у відповідності до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 11.06.2019 №1053 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію у зв`язку з надходженням скарги на дії слідчого СВ Корецького ВП ГУНП в Рівненській області К. Соловей та дільничного офіцера поліції Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області А. Герус. Уповноваженими особами дисциплінарної комісії за фактом, викладеним в скарзі громадянки ОСОБА_2 , було проведено службове розслідування. Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності проведеного службового розслідування та оформлення його результатів, суд враховує, що Розділом V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт 1). Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (пункт 2). Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 3). Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Згідно з частиною четвертою статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. За наслідками проведення службового розслідування по скарзі громадянки ОСОБА_2 на дії працівників Корецького відділення поліції Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області складено висновок, затверджений заступником начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області 03.07.2019, яким встановлено, що 05.06.2019 на адресу Головного управління Національної поліції в Рівненській області надійшла скарга громадянки ОСОБА_2 та адвоката Демчишена А.В., який діє в її інтересах, на дії слідчого СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП Соловей К.О. та дільничного офіцера поліції СП Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП Герус А.М. У висновку службового розслідування зазначено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що 06.05.2019 до офісу ТОВ «Селянське Агро», яке знаходиться в с. Черниця Корецького району Рівненської області, де працює юрисконсультом заявниця ОСОБА_2 , прибула ДОП СП Корецького ВП Герус А.М. Далі по тексту висновку службового розслідування зазначено про обставини, повідомлені ОСОБА_2 , які відповідають наведеним в скарзі останньої від 05.06.2019, проаналізованої вище по тексту судового рішення. За змістом пояснення начальника сектору превенції Корецького ВП ГУНП Горкуна І.М., врахованого у висновку службового розслідування, останній пояснив, що ДОП ОСОБА_1 дійсно перебуває на посаді дільничного офіцера поліції і обслуговує такі населені пункти на території Корецького району, як с. Головниця, с. Забара, с. Калинівка, с. Бриків, с. Богданівка, с. Черниця, с. Крилів, с. Користь, с. Самостріли, с. Сапожин, с. Городище. 06.05.2019 ДОП ОСОБА_1 перебувала на робочому місці та повідомила його, що до неї звернулися жителі с. Бриків Корецького району і повідомили про можливе порушення чинного законодавства у сфері земельних відносин. На підставі цього ДОП Герус А.М. разом із слідчою ОСОБА_3 поїхали у с. Бриків Корецького району, щоб розібратися у ситуації. Про подальші дії ДОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у с. Бриків та с. Черниця йому невідомо, так як він не був на місці події. За змістом пояснення заступника начальника Корецького ВП ГУНП Несен Ю.С., врахованого у висновку службового розслідування, останній пояснив, що про виїзд ДОП ОСОБА_1 06.05.2019 на офіс ТОВ «Селянське Агро» та процесуальних дій чи будь-яких інших дій повідомити нічого не може, так як на місці події він не був та вказівок для ОСОБА_1 саме тоді ніяких не давав. Під час службового розслідування також було одержано пояснення слідчого СВ Корецького ВП ГУНП Соловей К.О., яка пояснила, що 06.05.2019 вона перебувала в складі слідчо-оперативної групи та близько 09:30 отримала повідомлення від оперативного чергового Корецького відділення поліції про те, що в с. Бриків, Корецького району, Рівненської області, в приміщенні сільської ради селяни здійснюють галас та конфліктують щодо порушення чинного законодавства у сфері земельних відносин ТОВ «Селянським Агро», з яким селяни уклали договори оренди своїх земельних ділянок. Повідомила, що слідчі дії в приміщенні Бриківської сільської ради не проводились. Дільничний офіцер поліції сектору превенції Корецького відділення поліції Герус А.М. на підставі статті 63 Конституції України відмовилась надавати пояснення по факту скарги ТОВ «Селянське Агро». Також, в акті службового розслідування зазначено, що слідчим відділенням Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12019180140000137 від 08.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчому СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанту поліції Соловей К.О. Під час досудового розслідування кримінального провадження №12019180140000137 встановлено, що 07.05.2019 о 16 год. 30 хв. до Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП надійшла письмова заява ОСОБА_4 , про те, що вона просить притягнути до кримінальної відповідальності працівників ТОВ «Селянське АГРО», які всупереч договору оренди уклали та зареєстрували договір оренди земельної ділянки на строк більше ніж домовлено. 06.05.2019 у селах Черниця, Бриків Корецького району Рівненської області будь-які слідчі дії не проводились. У висновку службового розслідування зазначено, що в ході проведення службового розслідування було виявлено, що в діях ДОП Корецького ВП ГУНП Герус А.М., відповідно до проведеної перевірки працівниками територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, відсутні ознаки кримінального правопорушення, а тому на даний час, підстави, передбачені частиною першою статті 214 КПК України, для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відсутні, однак виявлено ознаки дисциплінарного проступку, що виразилось у недотриманні Закону України «Про Національну поліцію» та порушення норм Закону України «Про Дисциплінарного статуту Національної поліції України». За наведеного, за результатами службового розслідування члени дисциплінарної комісії уважали б: За порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що виразилось у неналежному виконанні обов`язків поліцейського, які виходять за їх межі, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, керуючись статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію», статтями 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту національної поліції України рядовій поліції Герус А.М. оголосити догану. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини. Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Позивач не заперечує, що вона на власному автомобілі доставила 06.05.2019 громадянку ОСОБА_2 з офісу ТОВ «Селянське Агро», розташованого в с. Черниця Корецького району Рівненської області, в приміщення сільської ради в с. Бриків Корецького району Рівненської області. Позивач ствердила, що для цього була вказівка начальника Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області Карпюка А.М. Зазначила, що з громадянкою ОСОБА_2 вони знайомі, перебувають в нормальних стосунках, вона запропонувала останній проїхати разом в приміщення сільської ради у зв`язку з конфліктною ситуацією щодо оформлення договорів оренди землі; жодного примусу, фізичного чи психологічного насильства до ОСОБА_2 не застосовувала, оскільки остання погодилася проїхати разом з позивачем. Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 повністю підтримала обставини, викладені нею в скарзі на дії працівників поліції. Зокрема, повідомила, що позивача вона знає, як дільничного офіцера поліції за місцем свого проживання та роботи, в жодних приватних стосунках з позивачем не перебувала. Підтвердила, що 05.06.2019 позивач у форменному одязі, зі зброєю, наручниками та газовим балончиком приїхала на автомобілі в с. Черниця в офіс ТОВ «Селянське Агро», де свідок працювала, та наказовим тоном сказала збиратися їхати разом в сільську раду, розташовану в с. Бриків, пояснювати людям з приводу договорів оренди земельних ділянок. Свідок зателефонувала до свого керівника, який сказав нікуди не їхати. Підтвердила, що позивач погрожувала їй застосуванням фізичної сили, неприємностей з правоохоронними органами в майбутньому, притягненням до кримінальної відповідальності і такі погрози вона сприймала реально. Зазначила, що вона не мала наміру нікуди їхати, однак внаслідок вищевказаної поведінки позивача змушена була всупереч власній волі сісти в автомобіль і поїхати з поліцейським. Також свідок підтвердила інші обставини, викладені в скарзі. Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що 06.05.2019 вона чергувала в складі слідчо-оперативної групи і отримала вказівку керівництва про галас у Бриківській сільській раді. Керівник Корецького відділення поліції направив її та дільничного офіцера поліції ОСОБА_1 розібратися в ситуації. ОСОБА_1 за згодою керівництва викликала свого чоловіка і на власному автомобілі вони поїхали в сільську раду. Проведення будь-яких слідчих дій під час означених подій заперечила. Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснив, що він на час досліджуваних подій обіймав посаду начальника сектору превенції Корецького ВП ГУНП. Підтвердив, що 06.05.2019 ОСОБА_1 було направлено в с. Бриків Корецького району Рівненської області для підтримання громадського порядку у зв`язку з конфліктною ситуацією в сільській раді. Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_6 , який на час досліджуваних подій обіймав посаду начальника Корецького відділення поліції, пояснив, що 06.05.2019 до нього підійшов ОСОБА_5 та повідомив, що телефонувала сільський голова з села Бриків про конфліктну ситуацію в сільській раді, де зібралося багато людей. Також з цього приводу сільський голова телефонувала йому особисто. У зв`язку з цим він дав вказівку слідчому Соловей та дільничному офіцеру поліції Герус поїхати в сільську раду для з`ясування обставин. В подальшому за фактом порушення чинного законодавства було відкрито кримінальне провадження. Про те, що ОСОБА_1 було доставлено громадянку ОСОБА_2 в приміщення сільської ради, він довідався під час судового засідання в адміністративній справі та ствердив, що працівникам поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_1 він дав розпорядження прибути до сільської ради виключно в інтересах служби, для забезпечення громадського порядку. Таким чином, апеляційний суд вважає, що про наявність психологічного тиску на громадянку ОСОБА_7 , погроз застосування до неї спеціальних засобів захисту (зброї, газового балончика, гумового кийка), примушування їхати до сільської ради, погроз притягнення до кримінальної відповідальності судом першої інстанції було встановлено виключно зі скарги самої скаржниці громадянка ОСОБА_2 та її пояснень, наданих в судовому засіданні. Натомість, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 А.М ОСОБА_9 не підтвердили вищенаведених обставин та спростували неправомірні дії позивача, вчинені щодо громадянки ОСОБА_2 . Апеляційний суд також враховує доводи позивача про те, що під час досліджуваних подій вона була без зброї та спецзасобів, оскільки матеріалами справи підтверджено, що зброя та спецзасоби за дільничним офіцером поліції Герус А.М. закріплені не були і відповідач цю обставину не заперечує. Позаяк, зазначені обставини дійсно не знайшли свого відображення у висновку службового розслідування. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що із змісту висновку службового розслідування слідує, що таке не було спрямоване на встановлення фактичних обставин події, яка мала місце 06.05.2019, а також на перевірку складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , оскільки містить фактично скопійовану скаргу громадянки ОСОБА_2 . Крім цього, колегія суддів зауважує, що пунктом 1 розділу V Порядку №893 передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Проте, висновок службового розслідування не відповідає вимогам Порядку №893, оскільки не містить усіх обставин, визначених пунктом 4 розділу V Порядку №893.Натомість, такий містить лише опис вчиненого позивачем діяння, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені. Також, відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Пунктами 3-5 розділу VI Порядку №893 встановлено, що у вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Водночас, з матеріалів службового розслідування, які долучені до матеріалів справи вбачається, що висновок службового розслідування від 03.07.2019 не містить інформації про форму розгляду дисциплінарною комісією даної дисциплінарної справи (відкрите засідання чи письмове провадження), а також відсутні пояснення безпосереднього керівника поліцейського Карпюка А.М. щодо обставин справи. Апеляційний суд також зазначає, що приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у формі догани, не обґрунтував належним чином у чому саме полягає порушення позивачем службової дисципліни, пункту 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону №580-VIII, а лише вказав на наявність таких підстав. При цьому, наведення загальних норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону №580-VIII не свідчить про належне проведення службового розслідування та законність оскаржуваного наказу. Таким чином, матеріалами службового розслідування, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не доведено наявності вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку та не конкретизовано, в чому ж саме полягає порушення позивачем вимог Закону №580-VIII, які дії в їх порушення вчинила чи не вчинила позивач. Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Рівненській області вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення не виконало, оскільки єдиним доказом вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 є скарга громадянки ОСОБА_2 та її пояснення, жодних інших доказів на підтвердження вищенаведеного не надано. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 04.07.2019 №662 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» винесений відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є неправомірним та підлягає скасуванню. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн, апеляційний суд зазначає наступне. Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Цю частину позовних вимог позивач мотивувала тим, що у неї погіршилось самопочуття, проявилась нервозність та переживання, ускладнились відносини в сім`ї, в колі друзів та колег. Все це завдає позивачу сильних душевних страждань, принижує її честь, гідність і ділову репутацію в очах її колег та підлеглих, призводить до втрат як морального, так і матеріального характеру. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту, як саме дії відповідача відображаються на її самопочутті, діловій репутації, не зазначено з яких міркувань позивач виходила визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду справи позивачем не представлено належних доказів заподіяння їй діями відповідача майнової та моральної шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, не подано виписок з лікарні, показів лікаря, не надано висновків експертизи або медичної комісії, також не обґрунтовано в чому полягає моральна шкода і за якими критеріями вона була оцінена та визначена в грошовому розмірі, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиль спрямованих на організацію свого життя тощо, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів. Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача є частково підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції. Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про часткове задоволення адміністративного позову з наведених вище підстав. За приписами частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області судових витрат у розмірі 1921 грн. сплаченого судового збору, відповідно до задоволених вимог. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 04.07.2019 №662 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (40108761) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року.