Постанова 4850 № 200/6281/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2024 року справа №200/6281/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А, Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/6281/23 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.07.2023р. № 1001 «Про порушення службової дисципліни оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_2 та його покарання»; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.10.2023р. № 454 о/с «По особовому складу» про звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0070575) зі служби в поліції з посади оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області, за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 24.10.2023 року; - поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на службі в поліції з 24.10.2023 року на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2023 року по день ухвалення судом рішення з розрахунку розміру його середньоденної заробітної плати. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення розгляду справи, про витребування доказів повторно - відмовлено. Уточнену позовну заяву від 05.02.2024 року - повернуто. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з такими судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо ухвали суду, позивач просить скасувати її в частині ухвалення рішення про повернення позовної заяви (заяви про уточнення позовних вимог). Позивач наголошує на тому, що ним 22.12.2023р. у порядку ст.236 КАС України було подано клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська розглядалася справа №237/3610/23 про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, 25.01.2024р. було подане клопотання про повторне витребування у відповідача довідки про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням, розрахованого відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1995 року №

100. Протягом тривалого часу вказані клопотання судом першої інстанції не були розглянуті. 06.02.2024 року представник позивача надав через канцелярію суду уточнену позовну заяву. До цього часу, позивачем вже самостійно було отриману довідку про середній заробіток та розглянута справа №237/3610/23 про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказана заява подавалась представником позивача до суду через систему Електронний суд. Дійсно, по невідомим причинам, в системі Електронний суд квитанція про направлення копії даної заяви до адреси відповідача не була сформована. Разом з тим, вказана заява з додатками було доставлена до Електронного кабінету відповідача 05.02.2024р., про що свідчить її відображення разом з додатками в системі Електронний суд. У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.127, п.2 ч.6 ст.251 КАС України часом вручення процесуальних документів в електронній формі є дата отримання судом повідомлення про доставлення документів на електронну адресу. Відповідно до п.17 підрозділу 1 розділу 111 Положення від 17.08.2021р.№1845/0/15-21 особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд та інші сторони надсилають документи у справах в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб. Таким чином, Положення передбачають обов`язковість надсилання документів саме до Електронного кабінету, тоді як адреса електронної пошти розглядається лише як додаткова функція повідомлення про їх надходження до Електронного кабінету. Позивач вважає, що за відсутності сформованої квитанції, відомості про надходження заяви про уточнення позовних вимог до Електронного кабінету підсистеми Електронний суд, могли бути перевірені судом за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронної справ, що забезпечується функціоналом автоматизованої системи діловодства суду (КП «Діловодство спеціалізованого суду»). Таким чином, позивач вважає, що 05.02.2024р. відповідачем було отримано заяву про уточнення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду позивачем зазначено, що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому позивач стверджує, що він не вчиняв даного правопорушення. Судом першої інстанції не були враховані надані під час проведення службового розслідування письмові пояснення від 19.06.2023р., зміст яких позивачем викладений в апеляційній скарзі. Також позивач зазначає, що службовий автомобіль був використаний ним у вечірній час в особистих цілях одноразово, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я дитини. Але раніше він використовував вказаний автомобіль в поза робочий час з «оперативною» метою неодноразово, про це керівництву було відомо та ніхто проти цього не заперечував, оскільки автомобіль знаходився у користуванні всіх працівників його підрозділу. Крім того, відповідно до висновку № 374 від 18.06.2023 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у нього ознак сп`яніння не виявлено. Вказаний огляд на стан сп`яніння позивач пройшов у медичному закладі в 04.00 год 18.06.2024 року. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року по справі № 237/3610/23 справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції не наведено жодної оцінки доводам позивача, доказам, мотивованої оцінки кожного аргументу, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування тощо, правового обґрунтування висновків суду з посиланням на конкретні докази, прийняті судом. Позивач наголошує на тому, що в ході службового розслідування не було встановлено обставин, які б свідчили, що позивач дійсно допустив протиправне діяння, яке містило б ознаки дисциплінарного проступку. Позивач також вважає, що оскільки відповідач не є законним власником чи користувачем транспортного засобу службового автомобіля Toyota Prius, то у нього немає визначених Законом повноважень проводити службове розслідування. Позивач вважає, що в його діях є формальні ознаки порушень вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 в частині керування транспортним засобом без документів та з метою, не пов`язаною із службовою діяльністю. Судом не враховано, що до позивача застосовано надмірно суворе дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, яке не співмірне виявленим порушенням. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Щодо ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року про повернення уточненої позовної заяви від 05.02.2024 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною 8 цієї статті визначено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. У відповідності до вимог ч.7, ч.8 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Частиною 9 ст. 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затверджено рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (із змінами) (далі - Положення). Згідно пункту 25 Положення документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням. Пунктом 29 Положення визначено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Отже, виходячи з приписів наведених норм, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, представником позивача через систему «Електронний суд» була подана заява від 05.02.2024р. про уточнення позовних вимог. При цьому, доказів її надіслання до відповідача надано не було. Положеннями ч. 8 ст. 47 КАС України чітко визначено, що у разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято ухвалу про повернення заяви від 05.02.2024р. про уточнення позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що обов`язок надання доказів надіслання до відповідача заяви про уточнення позовних вимог, положеннями КАС України покладений саме на позивача, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги. Щодо розгляду справи по суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу в ГУ НП в Донецькій області на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Наказом ГУНП в Донецькій області від 19.06.2023р. № 885 за фактом отримання інформації щодо можливого порушення майором поліції ОСОБА_2 службової дисципліни було призначено службове розслідування. 30.06.2023 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області затверджений Висновок службового розслідування, згідно пункту 2 якого відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. Пункт

3. За особисту недисциплінованість, грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» - у недотриманні законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, - у недотриманні норм професійної етики поліцейського, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 № 1700-VII, - у використанні державного майна в приватних інтересах, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, - у невиконанні законної вимоги поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, п.п. 1 п. 6 розділу І, п. 2, 7, 9, 12, 13 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, - у керуванні незакріпленим транспортним засобом, який використав для поїздки не пов`язаної із службовою діяльністю, у власних цілях, оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 (0070575) - звільнити зі служби в поліції. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 07.07.2023р. № 1001 «Про порушення службової дисципліни оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_2 та його покарання» за особисту недисциплінованість, грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» - у недотриманні законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, - у недотриманні норм професійної етики поліцейського, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 № 1700-VII, - у використанні державного майна в приватних інтересах, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, - у невиконанні законної вимоги поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, п.п. 1 п. 6 розділу І, п. 2, 7, 9, 12, 13 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, - у керуванні незакріпленим транспортним засобом, який використав для поїздки не пов`язаної із службовою діяльністю, у власних цілях, оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУ НП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 (0070575) вирішено звільнити зі служби в поліції. На підставі наказу ГУ НП в Донецькій області від 07.07.2023р. № 1001, 24.10.2023 року наказом начальника ГУ НП в Донецькій області № 454 о/с «По особовому складу» позивача було звільнено зі служби в поліції з вказаної посади на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 24.10.2023 року. З вказаними наказами позивач був ознайомлений та отримав їх копії 24.10.2023 року, про що свідчить відповідний підпис. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року по справі № 237/3610/23, яка набрала законної сили 02.02.2024, справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Докази оскарження позивачем постанови про адміністративне правопорушення серії БАД №727278 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП в матеріалах справи відсутні. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580). Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. У відповідності до статті 64 Закону №580-VIII вступаючи на службу в поліції особа складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Абзацом 1 п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Колегія суддів вважає, що поведінка поліцейського повинна відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За приписами частин першої - шостої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок №893). Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. За змістом пункту 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку № 893). Зазначені положення узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту. Таким чином, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Як вбачається з висновку службового розслідування відносно позивача, в його діях встановлені порушення вимог п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме у вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» - у недотриманні законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, - у недотриманні норм професійної етики поліцейського, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 № 1700-VII, - у використанні державного майна в приватних інтересах, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, - у невиконанні законної вимоги поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, п.п. 1 п. 6 розділу І, п. 2, 7, 9, 12, 13 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, - у керуванні незакріпленим транспортним засобом, який використав для поїздки не пов`язаної із службовою діяльністю, у власних цілях. Службовим розслідуванням встановлено, що 17.06.2023р. о 22:51 ОСОБА_3 знаходячись поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, перебуваючи за кермом службового автомобіля Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, на якому на момент зупинки були встановлені номерні знаки НОМЕР_2 на білому фоні, які відповідно до інформації ІКС ІПНПУ обліковані за транспортним засобом Daewoo Lanos, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ). Службовий автомобіль Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, перебуває на обліку у Державній установі Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), рухався автомобільною дорогою, яка має двосторонній рух, по вул. Володимирівській м.Покровська Донецької області з мікрорайону Шахтарський на мікрорайон Южний м. Покровська. В цей час мобільна група ГУНП в області у складі: наряду СРПП відділу поліції № 2 Покровського РУП ГУНП відпрацьовуючи м. Покровськ на службовому автомобілі «Renault Duster» н.з. НОМЕР_5 на синьому фоні, помітили транспортний засіб Toyota Prius, на якому на момент зупинки були встановлені номерні знаки НОМЕР_2 на білому фоні. З метою встановлення причин порушень комендантської години, працівниками поліції було прийнято рішення про зупинення вказаного автомобіля для перевірки. Після зупинки автомобіля Toyota Prius, до нього підійшли старший сержант поліції ОСОБА_5 та старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , які представилися водієві, на що останній надав для огляду службове посвідчення поліцейського, а саме: старшого оперуповноваженого Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України майора поліції ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей та порушення координації рухів. У зв`язку з чим, працівниками поліції ОСОБА_7 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, але ОСОБА_3 затягуючи час перевірки, поясняв, що від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку не відмовляється, однак проїхати до медичного закладу не погоджувався, мотивуючи тим, що у нього в автомобілі перебуває дружина з малолітнім сином, яких ОСОБА_3 бажає особисто відвезти за місцем мешкання та повернутися. Після неодноразового пропонування ОСОБА_7 проїхати до медичного закладу для освідування на стан алкогольного сп`яніння, останній відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. У зв`язку з підозрою перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння, останній був відсторонений від керування транспортним засобом. 18.06.2023р. за порушення п. 2.5 ПДР України, що виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, відносно майора поліції ОСОБА_8 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серія ААД № 022475, з яким він був ознайомлений належним чином та поставив відповідні підписи. Під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_8 поліцейськими СРПП відділу поліції № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП здійснювався відеозапис, про що було попереджено останнього. Факт відмови від проходження огляду ОСОБА_2 було зафіксовано за допомогою портативних відеореєстраторів № 1113 та № 001038. Посвідчення водія ОСОБА_8 під час складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП було вилучене відповідно до вимог ст. 265 КУпАП та останньому було надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком дії 3 місяці, про що ОСОБА_3 поставив відповідний підпис в протоколі. Під час проведення службового розслідування 28.06.2023р. за вих. №592/55/03-2023 до відділу поліції № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області направлено листа щодо притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за керування або експлуатацію транспортного засобу з номерним знаком, що не належить цьому засобу. Відносно ОСОБА_9 винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БАД №727278 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. 19.06.2023р. ОСОБА_3 був ознайомлений з наказом ГУНП в області від 19.06.2023р. № 885 про призначення службового розслідування. У письмових поясненнях наданих в рамках службової перевірки позивач зазначив про те, що з 2020 року він перебував на посаді старшого оперуповноваженого Департаменту боротьби з наркозлочинністю у Донецькій області Національної поліції України з місцем дислокації в м. Покровську Донецької області з дислокацією в приміщенні Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, службовий кабінет розташований на 2-му поверсі. З моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України начальник управління боротьби з наркозлочинностю у Донецькій області ДБН НПУ полковник поліції ОСОБА_10 та працівники підпорядкованого підрозділу виїхали до м. Покровська, де і перебували. В травні 2023 року ОСОБА_11 перевівся в Черновецьку область та його обов`язки виконував заступник начальник управління боротьби з наркозлочинністю у Донецькій області ДБН НПУ підполковник поліції ОСОБА_12 . Відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 25.05.2023 № 225о/с, він ( ОСОБА_3 ) був переведений на посаду оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами УКР ГУНП в Донецькій області, у зв`язку з розформуванням ДБН НПУ, однак вони (особовий склад УБН у Донецькій області ДБН НПУ) і далі продовжували виконували обов`язки по лінії незаконного обігу з наркотиками з дислокацією в Покровському РУП ГУНП в області, де перебував останній та ОСОБА_13 З серпня 2022 року, в розпорядженні управління боротьби з наркозлочинністю у Донецькій області ДБН НПУ перебуває службовий транспортний засіб Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, на якому встановлені номерні знаки НОМЕР_6 на білому фоні, серію та регіон він ( ОСОБА_3 ) не пам`ятає, ким встановлені останньому не відомо. В багажному відділі вищевказаного службового автомобіля перебувають номерні знаки НОМЕР_1 на синьому фоні. Де перебуває свідоцтво про реєстрацію на вказаний службовий автомобіль та чи належать встановлені номерні знаки на білому фоні НОМЕР_6 до службового автомобіля Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, йому ( ОСОБА_7 ) не відомо. До 25.05.2023, він ( ОСОБА_3 ) отримував дорожні листи на службовий транспортний засіб Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, в якому зазначено прізвище останнього та який він заповнював, після чого в кінці місяця передавав керівникам. З 25.05.2023 дорожні листи на службовий транспортний засіб Тoyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні останньому не надавали, як заправлявся транспортний засіб йому не відомо, так як ОСОБА_13 також їздив на вищевказаному службовому транспортному засобі та можливо заправляв його паливом. В нічний час службовий транспортний засіб Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, перебував біля Покровського РУП ГУНП в області, а на місце праці він ( ОСОБА_3 ) їздив на власному автомобілі Chevrolet Lacetti. 17.06.2023р. о 09:00 він ( ОСОБА_3 ) прийшов пішки за місцем несення служби до Покровського РУП ГУНП в області, так як власний транспортний засіб перебуває на станції технічного обслуговування з 13.06.2023р.. По прибуттю на місце служби, він ( ОСОБА_3 ) перебував в кабінеті та складав довідки, а після обіду за робочими справами (встановлення осіб, які займаються збутом наркотичних засобів в м. Покровську, зустрічі з особами, які надають інформацію поліції за незаконним оборотом наркотиків) їздив один по місту Покровську. Чи ведеться журнал виїзду та повернення транспортних засобів та журнал передрейсових інструктажів, останньому не відомо (підписи не ставив). Близько 20:00 він ( ОСОБА_3 ) приїхав на службовому транспортному засобі Тoyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні за місцем мешкання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де перебував один, дружина ОСОБА_14 та син ОСОБА_15 , 2019 р.н. були відсутні за місцем мешкання, перебували в гостях. Близько 23:00 йому ( ОСОБА_8 ) зателефонувала дружина та попрохала забрати її, після чого, останній на службовому транспортному засобі Тoyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні приїхав на мкрн. Шахтарський, номер будинку йому не відомий, неподалік від дитячої поліклініки. Зустрівши дружину з сином на службовому автомобілі Тoyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, він ( ОСОБА_3 ) направлявся в бік магазину «Екомаркет», після чого на перехресті мкрн. Шахтарський та мкрн. Южний повернув у напрямку ринку «Лазурний», де близько 23:15 біля буд. № 3 мкрн. Южний м. Покровська, був зупинений працівники патрульної поліції. Зупинившись на вимогу працівників поліції, він ( ОСОБА_3 ) надав для огляду службове посвідчення та на вимогу багажний відділ. Хтось з працівників поліції вказав, що його ( ОСОБА_8 ) підозрюють у перебуванні у стані алкогольного сп`яніння, на що останній відповів, що спиртне не вживав. В ході спілкування працівники поліції запропонували йому ( ОСОБА_7 ) проїхати до медичного закладу м. Добропілля, для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, на що останній повідомляв, що не відмовляюсь від проходження медичного огляду, однак у зв`язку з тим, що дитина захворіла, дружина дуже схвильована, саме на той час не бажав їх залишати. Близько 24:00 працівники поліції зачитали йому ( ОСОБА_7 ) права та запропонували поїхати до медичного закладу м. Добропілля, для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, на що останній повідомив, що на даний час у зв`язку з хворобою дитини та схвильованістю жінки (хотів її заспокоїти) він не готовий поїхати але не відмовлявся категорично від проходження медичного огляду. По реакції працівників поліції, він ( ОСОБА_3 ) зрозумів про упереджене ставлення відносно нього, що було також причиною відмовитися на той час їхати до медичного закладу м. Добропілля. Розмови між останнім та працівниками поліції відбувались до початку складання протоколу до 2 години 18.06.2023р.. До початку складання протоколу, він ( ОСОБА_3 ) запропонував проїхати до медичного закладу, однак йому ( ОСОБА_7 ) повідомили, що вони вже нікуди не поїдуть, після чого почали складати протокол про адміністративне правопорушення за керування ним ( ОСОБА_2 ) транспортним засобом у стані сп`яніння. Протокол він ( ОСОБА_3 ) підписав близько 02:45, в пояснені якого вказав, що не відмовляється проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Службовий транспортний засіб Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні був вилучений працівниками поліції, яким він ( ОСОБА_3 ) передав ключі. Факт 17.06.2023р. вживання спиртних напоїв та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, він ( ОСОБА_3 ) заперечує. Чи надасть його ( ОСОБА_8 ) дружина пояснення за фактом події, що мала місце 17.06.2023, останній не пояснив. На запитання, як працівник поліції Ви повинні знати та дотримуватися діючого законодавства України та відомчих нормативно-правових актів, він ( ОСОБА_3 ) відповів, що так. На запитання чому Ви використовували службовий транспортний засіб у порушення вимог наказу МВС України № 757 - без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, дорожнього листа, на білих номерах, без підписів у відповідних журналах, в особистих цілях, він ( ОСОБА_3 ) відповів, що на час використання службового автомобіля у нього не було інформації де перебуває свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вищевказаний службовий автомобіль, дорожній лист та чи ведуться відповідні журнали на службовий транспорт. Даний автомобіль був використаний ним ( ОСОБА_2 ) в особистих цілях одноразово, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я дитини. На запитання, чи вживали Ви 17.06.2023р. спиртні напої, якщо так, де, з ким, скільки, він ( ОСОБА_3 ) відповів, що спиртні напої 17.06.2023р. не вживав взагалі. З матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_3 в ніч з 17.06.2023р. на 18.06.2023р. перебував за кермом службового автомобілем Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні, на якому були встановлені номерні знаки НОМЕР_2 , які не належать вищевказаному транспортному засобу. При цьому, в порушення вимог наказу МВС України від 07.09.2017 № 757, використовував незакріплений за ним службовий транспорт, який є державним майном, у власних цілях. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановленні законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. За приписами ч. 1 ст. 22 цього Закону особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Згідно п.п. 1 п. 2 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 ( далі Порядок), забороняється водіям використання транспортних засобів для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю, керування незакріпленими транспортними засобами та за відсутності у них документів, які згідно з Правилами дорожнього руху України, дають право на керування транспортними засобами, а також за відсутності іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації. Відповідно до п. 2, 6, 7, 9, 12, 13 розділу ІІІ Порядку, використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов`язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. Перевага у постійному використанні службових транспортних засобів у нічний час, вихідні та святкові дні без додаткового отримання дозволу керівництва органів поліції надається черговим частинам, оперативним підрозділам органів поліції (у тому числі з двозмінним і тризмінним режимами роботи транспортних засобів). Усі інші одноразові виїзди оперативних і господарських транспортних засобів з однозмінним режимом роботи у вихідні та святкові дні здійснюються на підставі дозволу на виїзд службового автотранспорту у вихідні та святкові дні, крім випадків раптового виїзду для виконання службових завдань, при виникненні пожежі, стихійного лиха, інших надзвичайних подій; Усі виїзди та повернення службових транспортних засобів органів поліції фіксуються у дорожньому листі, який в органах поліції є документом первинного обліку експлуатації транспортних засобів. Інформація щодо маршруту руху, пробігу і часу використання транспортного засобу засвідчується підписами посадових осіб органів поліції, у розпорядження яких надавався транспортний засіб для виконання службових завдань; Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється; Перед виїздом службового транспортного засобу водії отримують у відповідальної за автотранспортну діяльність особи дорожній лист, проходять передрейсові медичний огляд та інструктаж, засвідчують їх проходження власним підписом у дорожньому листі та відповідних облікових журналах. Отже, колегія суддів вважає, що під час службового розслідування знайшло своє підтвердження факт використання позивачем державного майна в приватних інтересах, невиконання позивачем законної вимоги поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, керування незакріпленим транспортним засобом, який використав для поїздки не пов`язаної із службовою діяльністю, у власних цілях. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме у вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» - у недотриманні законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, - у недотриманні норм професійної етики поліцейського, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 № 1700-VII, - у використанні державного майна в приватних інтересах, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, - у невиконанні законної вимоги поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, п.п. 1 п. 6 розділу І, п. 2, 7, 9, 12, 13 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, - у керуванні незакріпленим транспортним засобом, який використав для поїздки не пов`язаної із службовою діяльністю, у власних цілях. Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17). Верховний суд у постанові від 26.05.2022р. № 420/3630/20 дійшов висновку про те, що невиконання позивачем вимоги поліцейського, відмова від проходження в установленому порядку медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння за наявності у нього визначеного законом обов`язку його пройти у ситуації, що склалася, призвело до вчинення позивачем дій, що підривали авторитет Національної поліції України, а також порушення Присяги працівника поліції у частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського. Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Колегія суддів вважає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10.10.2019р. у справі №815/2443/16, від 04.12.2019р. у справі №824/355/17-а, від 26.01.2021р. у справі № 2140/1342/18, від 13.08.2020р. у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18, від 15.04.2021 у справі №240/2677/20. Як вбачається з Висновку службового розслідування від 30.06.2023р. обставин, що пом`якшують відповідальність позивача, не встановлено. Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Колегія суддів вважає, що матеріалами службового розслідування повністю підтверджується факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Колегія суддів зазначає, що системний аналіз викладених вище правових норм Закону № 580-VIII дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. При цьому законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Разом з тим, особа, як ступає на службу до органів поліції та приймає відповідну Присягу, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліціанта, якими він не може нехтувати за жодних обставин. Колегія суддів зауважує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Посилання позивача на ті обставини, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2024 року по справі № 237/3610/23 справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу саме адміністративного правопорушення, однак ніяким чином не спростовує факт скоєння дисциплінарного проступку позивачем. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 р. №420/602/19, від 06.03.2019 р. у справі №816/1534/16 та у справі № 160/6819/19 від 27 квітня 2021 року, від 28 вересня 2023 року у справі №420/10847/22. Надані позивачем під час проведення службового розслідування письмові пояснення від 19.06.2023р., зміст яких позивачем викладений в апеляційній скарзі, ніяким чином не спростовують встановлений під час службового розслідування факт порушення позивачем службової дисципліни. Доводи позивача про те, що службовий автомобіль Toyota Prius н.з. НОМЕР_1 перебуває на обліку у Державній установі Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ) та не був переданий до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, а тому останній не мав право проводити службове розслідування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно п.3.1 р. III Порядку №893 начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють. Отже, не знаходження на обліку у відповідача службового автомобіля Toyota Prius н.з. НОМЕР_7 чином не спростовує наявність у відповідача права проводити службове розслідування за фактом вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду не вбачається. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/6281/23 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/6281/23 - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена 11 квітня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 11 квітня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко