Постанова 4857 № 380/3576/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3576/20 пров. № А/857/11800/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В. суддя Матковська З.М.. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник позивача Шала Р.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів, проголошено о 11:04:24, повне судове рішення складено 11 вересня 2020 року) у справі № 380/3576/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про визнання недійсним і скасування наказу, В С Т А Н О В И В: 13 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НП України), Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП (далі УПП у Львівській області ДПП), в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ № 27 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення», виданий 16 квітня 2020 року начальником управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України майором ОСОБА_2 , в частині застосування до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що при накладенні дисциплінарного стягнення відповідач не врахував обставини, які пом`якшують відповідальність, а саме попередня бездоганна поведінка позивача та участь в Операції об`єднаних сил. Крім цього, відповідач не врахував відсутність обставин, що обтяжують відповідальність поліцейського. Позивач вважав, що достатнім було застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження. Зазначав, що в управлінні патрульної поліції склалась практика, що за порушення службової дисципліни, яке виразилось у сні на службі до поліцейських застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки висновку службового розслідування підготовленого УПП у Львівській області ДПП в частині інформації щодо справності системи відеонагляду у службовому транспортному засобі. Крім того, позивач вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення щодо нього не відповідає тяжкості вчиненого ним проступку, зазначає, що за аналогічні проступки іншим працівникам поліції було оголошено лише зауваження, а відтак застосування до нього догани є свідченням упередженості відповідачів. Також вважає, що при прийнятті рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачами не враховано обставини, які пом`якшують відповідальність, а саме участь позивача в Операції об`єднаних сил та бездоганну поведінку. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує повністю. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України). Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом 02 березня 2020 року управління патрульної поліції з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи вчинення, зокрема, позивачем, порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку і виразилося у сні під час несення служби та невиконанні порядку застосування відеореєстратора, що встановлено з рапорту старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції капітана поліції Тиравського Ю.Ю. від 24 лютого 2020 року прийняло наказ «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» №

32. За результатами проведення службового розслідування дисциплінарна комісія склала висновок службового розслідування від 01 квітня 2020 року (далі - висновок від 01.04.2020), в якому встановила наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні вимог частини першої статті 12, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3, 5, 10, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 4, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, абзаців 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 1, 4, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Начальник управління патрульної поліції наказом від 16 квітня 2020 року №27, на підставі висновку службового розслідування, затвердженого 01 квітня 2020 року застосував, зокрема, до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується частково, зважаючи на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію». Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону України «Про Національну поліцію»). Основні обов`язки поліцейського визначені у статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з пунктами 1, 2, 3, 5, 10, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Частиною третьої статті 1 Статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Підпунктами 1, 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також вказаними Правилами, поважати і не порушувати права та свободи людини. Частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно з частинами першою, другою статті 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Відповідно до частини четвертої статті 14 Статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Як підтверджується матеріалами справи, підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції капітана поліції Юрія Тиравського від 24 лютого 2020. Зі змісту згаданого рапорта судом встановлено, що згідно з дислокацією сил та засобів батальйону №3 управління патрульної поліції з 20:00 год. 17 лютого 2020 року до 08:00 18 лютого 2020 року у складі наряду поліції «ОМЕГА-0213» несли службу лейтенант поліції ОСОБА_1 і лейтенант поліції ОСОБА_3 , у користуванні яких перебував службовий автомобіль «Skoda Rapid» номерний знак НОМЕР_1 . У рапорті від 24 лютого 2020 зазначено, що 18 лютого 2020 року, близько 00:20, капітан поліції ОСОБА_4 прийняв рішення перевірити несення служби працівниками наряду «ОМЕГА - 0213» інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 та інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції Пурським Назаром Ігоровичем, котрі несли службу на службовому автомобілі «Skoda Rapid» номерний знак НОМЕР_1 . 18 лютого 2020 року о 00:30 год., за допомогою службового планшету, виявлено, що вказаний службовий транспортний засіб перед містом Яворів Львівської області з`їхав з траси (території обслуговування) та зупинився неподалік дороги. Поспостерігавши за вказаним нарядом поліції впродовж 30 хвилин, капітан поліції ОСОБА_4 встановив, що службовий автомобіль звідти не виїжджав, тому прийняв рішення прослідувати до вказаних працівників. Приїхавши на вказане місце, капітан поліції ОСОБА_4 помітив службовий автомобіль «Skoda Rapid», номерний знак НОМЕР_1 , який стояв за 20 метрів від дороги. Поспостерігавши за працівниками кілька хвилин він зауважив, що з автомобіля ніхто не виходив, а екіпаж перестав відображатись на карті патрулів в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІПНП). Двигун автомобіля був заглушений, а працівники поліції, які несли у ньому службу, спали. Зокрема позивач знаходився на водійському сидінні, спинка якого була неопущена. Відеофіксація події тривала близько 15 хвилин. Факт сну позивача підтверджується відеозаписами 01677@2020021804430710, 01677@20200218045 80810 з портативного відеореєстратора працівника групи відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП S/N01677, та позивачем не оспорюються. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що поза увагою суду залишились обставини зазначені у Висновку службового розслідування, а саме в частині несправності системи відеонагляду. Так, позивач зазначає, що у Висновку вказано , що могла мати місце несправність (вимкнення живлення) не самого відеореєстратора, а монітору для відображення відеофайлів, зафіксованих на ньому, відтак стверджувати про те, що було допущено порушення користування приладами фіксації та нагляду підстав немає. Апеляційний суд зазначає, що у згаданому вище рапорті вказано, що капітан поліції ОСОБА_4 виявив вимкнуту систему відеонагляду. На запитання про причину вимкнення системи відеонагляду працівники наряду «ОМЕГА - 0213» відповіли, що вказана система вимкнута через заглушений двигун автомобіля. Крім цього, під час перевірки службового планшету, що перебував у користуванні працівників поліції наряду «ОМЕГА - 0213» виявлено, що такий розлогінений. Як вбачається з «Відомісті передачі технічних засобів борт №13 державний номер 5417 з 12 лютого 2020 року по 25 лютого 2020, від 14 лютого 2020 року до 25 лютого 2020» записи про несправність відеореєстратора, встановленого на вказаному автомобілі відсутні. Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що позивач мав зауваження щодо роботи пристрою чи скаржився на його технічну справність. Крім цього, справність відеореєстратора підтверджується наявністю відеозаписів. За результатами аналізу таких відеозаписів та інформацією в ІПНП щодо треку службового транспортного засобу встановлено, що згаданий автомобіль з 01:01:28 до 02:53:39 18.02.2020 перебував у нерухомому положенні на території авто мийки «LuxWash» (поблизу м. Яворів). Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026 включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Відповідно до вимог підпунктів 1, 2, 4, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, поліцейський патрульної поліції зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки, наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції, виконувати інші обов`язки поліцейського відповідно до законодавства, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та організаційно-розпорядчих документів Національної поліції України, а також контролювати безперебійність радіозв`язку, інтернет-зв`язку, а в разі відсутності такого зв`язку, негайно вживати всіх можливих заходів щодо інформування про це чергової служби та командира роти або заступника командира роти; постійно утримувати в належному стані спеціальні засоби захисту, елементи екіпірування, транспортні засоби та їх обладнання, технічні засоби та технічні прилади, які використовуються для фіксації правопорушень, засоби зв`язку, медичне устаткування для надання першої медичної допомоги. Так, дійсно, у своїх висновках комісія однозначно не вказала про те чи непрацюючий відеонагляд був наслідком неполадки самого пристрою/його компонентів чи безпосередніх дій самого позивача, проте у матеріалах службового розслідування, самому висновку та в поясненнях позивача щодо обставин, які стали підставою для службового розслідування, міститься інформація, надана безпосередньо позивачем, про те, що останній, з метою економії пального, вимикав двигун службового автомобіля, в наслідок чого зникало живлення системи відеонагляду, а відтак така не функціонувала впродовж певного періоду. Ці обставини не дають змоги дійти одностайного висновку щодо дійсних причин, які призвели до вимкнення технічного засобу нагляду, а відтак апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині доведеності вчинення позивачем порушень щодо порядку користування технічних приладів та засобів відеофіксації та відеонагляду. Разом з тим апеляційний суд зазначає, що висновки комісії про допущені позивачем порушення під час несення служби, а відтак про наявність підстав для притягнення до відповідальності, не ґрунтуються лише на порушеннях щодо використання системи відеонагляду, а й на інших обставинах, зокрема виявлення працівника поліції, який під час несення служби, спав у службовому автомобілі. Зазначеного позивач не заперечує, а тому цей факт є самостійною підставою для проведення службового розслідування, оскільки є порушенням порядку несення служби працівником поліції. Отже, позивач порушив службову дисципліну, неналежно виконав обов`язки поліцейського, а тому такі протиправні винні дії та бездіяльність визнаються дисциплінарним проступком. Покликання позивача на те, що детальний правовий аналіз вказаних вище питань має значення для вирішення питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності апеляційний суд вважає непереконливими. Відповідно до частини першої статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. У частині третій статті 13 Статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. За результатами проведеного службового розслідування та на підставі висновку від 01.04.2020 начальник управління патрульної поліції наказом від 16.04.2020 №27 застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що в управлінні патрульної поліції склалась практика, що за порушення службової дисципліни, що виразилось у сні на службі до поліцейських застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, суд зазначає таке. Згідно з частиною другою статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Індивідуальний характер дисциплінарного стягнення зумовлений обставинами, за яких вчинено дисциплінарний проступок, особою порушника, ступенем його вини, обставинами, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньою поведінкою поліцейського, його ставленням до служби. Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення до особи не може бути пов`язано із дисциплінарним стягненням, застосованим за вчинення подібних дисциплінарних проступків іншими особами за певний період часу. У положеннях Статуту не передбачено обов`язку відповідачів враховувати такі обставини при обранні виду дисциплінарного стягнення. З огляду на викладене, суд критично оцінює такі доводи позивача та відхиляє їх з підстав необґрунтованості. Щодо доводів позивача про неврахування при винесенні дисциплінарного стягнення обставин, що пом`якшують відповідальність, а саме: попередня бездоганна поведінка позивача та участь в Операції об`єднаних сил, а також відсутності обставин, що обтяжують відповідальність поліцейського, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини четвертої статті 19 Статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. У висновку від 01.04.2020 зазначено, що позивач за час служби зарекомендував себе як недостатньо дисциплінований, проте ініціативний, професійно грамотний працівник, який на належному рівні знає чинне законодавство. Працездатний, проявляє самостійність і рішучість, зберігає витримку в екстремальних ситуаціях, кваліфіковано аналізує їх, у складній обстановці швидко і правильно приймає рішення, проте не завжди проявляє волю і наполегливість в їх реалізації, не постійно підвищує свій фаховий рівень. Крім цього, у матеріалах справи наявна службова характеристика позивача такого ж змісту. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про неврахування його попередньої поведінки при винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Щодо покликань позивача на те, що він брав участь в Операції об`єднаних сил, то зазначене не може слугувати самостійною підставою для визнання протиправним накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Більше того, на думку апеляційного суду, питання про врахування тих чи інших обставин під час вирішення питання про притягнення службової особи до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку належить до компетенції саме роботодавця, а суд здійснює оцінку того чи притягнення до дисциплінарної відповідальності було здійснено у відповідності до нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу відносин, мотивовано, обґрунтовано та пропорційно. З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального, однак допустив помилкове застосування норм матеріального права, а тому оскаржене рішення в частині мотивування слід змінити. Згідно ч.2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до абзацу другого частини другої статті ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно частини четвертої цієї ж статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 380/3576/20 в частині мотивів змінити. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 380/3576/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року .