Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/3037/17

ПОСТАНОВА Іменем України 23 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/3037/17 провадження № 22-ц/4809/822/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. ( судді-доповідача), Дьомич Л. М., Карпенка О. Л., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2019 року у складі судді Іванової Л. А. , ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. У червні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що 20.05.2013 вони шляхом акцептування Банком пропозиції Клієнта уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви відповідача № 005-10512-200513. На підставі п.п. 2.1, 2.2, 2.5 частини 1 вказаного договору банк відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті гривні. Згідно з п. 2.3 частини 3 договору банк встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 50000 грн. Відповідно до умов договору обслуговування карткового рахунку здійснюється у відповідності до тарифів, що є невід`ємною частиною договору, моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції щодо укладення договору, а отже і моментом укладення договору на умовах, описаних в пропозиції та правилах, вважається дата підписання банком даної пропозиції та скріплення її печаткою. На виконання п. 2.4 частини 3 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п. 2.4 частини 2 пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами відповідно пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції. У зв`язку з відкликанням банківської ліцензії у АТ «Дельта Банк» відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015, після спливу чергового строку ліміту кредитної лінії, відповідно до п. 2.4 Частини 3 договору, був встановлений ліміт кредитної лінії в розмірі 0,00 грн, не сплачена заборгованість за Договором визнана простроченою. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені даним договором, відкривши відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, та встановивши ліміт кредитної лінії в розмірі 50000 грн, в свою чергу, відповідач скористалася кредитною лінією, але не виконує належним чином свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 17.05.2017 складає 89 824,00 грн, з якої: тіло кредиту 0,00 грн, прострочене тіло кредиту 50 000 грн, заборгованість за відсотками 39 824, 00 грн, заборгованість за комісіями 0,00 грн. Посилаючись на положення договору, норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача зазначену вище суму заборгованості - 89 824,00 грн, а також покласти на відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 89 824,00 грн та судовий збір 1 600, 00 грн. Суд першої інстанції в обгрунтування своїх висновків послався на те, що за відсутності доказів про звернення ОСОБА_1 до банку із заявою про розірвання або припинення спірного кредитного договору, і не вчинення таких дій з боку банку, наявні підстави вважати, що за умовами договору відповідач повинна погасити нараховану банком заборгованість, що включає прострочений кредит - 50000 грн. та проценти за користування кредитними коштами - в сумі 39824 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що позовну заяву подав неналежний позивач - ПАТ «Дельта Банк», оскільки з 02.10.2015 він втратив право вимоги коштів у зв`язку з позбавленням його ліцензії згідно Постанови Правління НБУ № 644 від 02.10.2015. Банк безпідставно стверджує, що протягом встановленого строку один рік, з 20.05.2013 по 20.05.2014 відповідач неналежно виконувала зобов`язання, тому після закінчення строку кредитування кредитор пролонгував договір. Кредитор порушив її права і законні інтереси не повідомивши нових реквізитів та не укладаючи нової додаткової угоди, тому зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензій чи позову (ч. 2 ст. 16 ЦПК України). Також відповідач зазначила, що визнає кредитний борг (ліміт) в сумі 50 000 грн, а відсотки - 39 824 грн не визнає, оскільки вони виникли з вини кредитора. Вважає що відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує відсотків за час прострочення кредитора. Крім того, на думку відповідача, позивач втратив право на звернення до суду з даним позовом за спливом строку позовної давності, про застосування якого було зазначено раніше, про що повідомлялось у письмовій заяві до суду. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, передбачених статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. 20 травня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом акцептування банком пропозиції клієнта відповідно до умов заяви № 005-10512-200513, за якою, відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Частини 1 вказаної угоди банк відкрив на ім`я останньої поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті гривні; оформив платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку згідно з п. 2, 2.4 Частини 3 угоди банк встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 50 000 грн., строком ліміту кредитної лінії 364 (календарні дні). Відповідно до п.1 Частини 3 договору обслуговування карткового рахунку здійснюється у відповідності до тарифів, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.1 Частини 3 договору моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції щодо укладення договору, а отже і моментом укладення договору на умовах, описаних в пропозиції та правилах, вважається дата підписання банком даної пропозиції та скріплення її печаткою. На підставі п. 2.4 частини 3 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п. 2.4 частини 2 пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами у пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції. Згідно встановлених банком Тарифів на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна», з якими під підпис ознайомлена ОСОБА_1 , частка обов`язкового погашення тіла кредиту становить 2% від суми використаних коштів станом на день розрахунку; пільговий період для погашення заборгованості по кредитній лінії становить до 55 днів; держатель зобов`язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов`язкового мінімального платежу, який складається із частки обов`язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит (тариф 1.6.1/1.6.2), процентів на недозволений овердрафт (тариф 1.6.4), штраф за прострочену заборгованість (тариф 3.1) та суми заборгованостей минулих періодів. Відповідно до п.п. 1.6.1, 1.6.2 Тарифу процент за користування відновлювальною кредитною лінією для здійснення операцій в торгово-сервісній мережі становить 0, 0001%; процент за користування відновлюваною кредитною лінією після закінчення пільгового періоду та для здійснення операцій з видачі готівки з карткового рахунку у банкоматах та/або касах банків становить 4, 00%. Відповідно до п. 1.6.4 Тарифу процент на недозволений овердрафт становить 48%. З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 використала всю суму кредитного ліміту, останній платіж на виконання умов договору здійснила 21.05.2014 в розмірі 3000 грн, ще до початку процедури ліквідації банку, має заборгованість за простроченим тілом кредиту - 50000 грн та за відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами - в сумі 39824 грн (а.с.4). Впродовж періоду з червня 2014 року по жовтень 2015 року ОСОБА_1 не вчинялись дії з погашення заборгованості як шляхом переказу коштів на відомі позичальнику банківські реквізити кредитора (в тому числі і шляхом переказів через інші банки) або шляхом депонування належних до виплати за кредитним договором платежів у нотаріуса на випадок відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 537 ЦК України. Рішенням виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). За статтями 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Наявність підписаних заяви від 20 травня 2013 року про надання кредиту та Тарифів на обслуговування платіжних карток, у яких визначені проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, є типовою (стандартною) формою, яка відповідає вимогам законодавства України. Зазначена позиція не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Суд першої інстанції, належно дослідив і оцінив докази по справі в їх сукупності, та враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що відповідач сплатила всю кредитну заборгованість, зверталась до банку із заявою про розірвання або припинення дії договору після спливу перших і наступних 364 днів строку кредитування, дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що нарахована банком заборгованість по тілу кредита і відсотках за користування кредитними коштами за період з 21.05.2014 по 20.05.2016 (строки кредитування) за кредитним договором № 005-10512-200513 від 20.05.2013 підлягають стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі. Відідповідачем не надано до суду доказів того, що до початку процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» нею було здійснено всі належні платежі за кредитним договором, а так само не надано відповідачем доказів на підтвердження того, що через змінені банком рахунки, на які необхідно вносити платежі, якщо такі мали місце, у відповідача не було можливості вчасно виплачувати кредит та проценти за користування ним. Посилання відповідача на безпідставність нарахування відсотків через прострочення кредитором зобов`язання, який відмовляється переукласти з нею новий договір з точними реквізитами та юридичною адресою кредитора (його правонаступника, ліквідатора, тощо) є необґрунтованими. Відповідач подавала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. Доводи відповідача стосовно застосування строку позовної давності були обгрунтовано відхилені судом першої інстанції. Відповідачем подано її заяву від 08.11.2018 на адресу ПАТ «Дельта Банк» де зазначалось, що вона належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № 005-10512-200513, до того часу, поки філії банку раптово не припинили свою роботу і та їх було ліквідовано. Також їй стало відомо, що банк був позбавлений ліцензії та перебуває в стадії ліквідації, у зв`язку з чим, вона призупинила сплату коштів по кредиту до вияснення обставин. Пізніше вона з`ясувала, що боржники «Дельта Банку» по кредитним зобов`язанням повинні сплачувати кошти не на рахунок банку, а на рахунок ліквідатора банку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з чим вона зверталася до банку з проханням надати нові реквізити для подальшого виконання кредитного зобов`язання. А також зазначила, що кредитор (позивач) порушує зобов`язання, оскільки відмовляється переукласти з нею новий договір, в якому потрібно вказати точні реквізити та юридичну адресу кредитора (його правонаступника, ліквідатора, тощо) та, відповідно, прийняти сплату заборгованості (а.с.65). Зміст вказаної заяви свідчить про фактичне визнання відповідачем свого боргу. Крім того, суд врахував, що останній платіж був здійснений ОСОБА_1 21 травня 2014 року, скористалась кредитним лімітом на новий строк, сплата наступного платежа була передбачена не пізніще 27 червня 2014 року, з позовом до суду банк звернувся 30 травня 2017 року, у межах трирічного строку позовної давності, тому підстави для відмови у позові з підстав пропуску строку відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права повно і всебічно дослідив обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх доводів, надані докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував норми закону, що їх регулює, правомірно дійшов висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом у цій справи, є безпідставним, оскільки відповідач, заперечуючи, не вчинив жодних дій для його спростування. Інші доводи скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2019 рокузалишити без змін. Відновити дію рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2019 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова Л. М. Дьомич О. Л. Карпенко