Постанова 4817 № 607/7459/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7459/20Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/119/23 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Іванюта О.М. представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Тернополі апеляційну скаргу Акціонерного товариства СЕНС БАНК на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2022 року (ухвалене суддею Сливкою Л.М., дата складення повного тексту 24 жовтня 2022 року) у справі №607/7459/20 за позовом акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: В квітні 2020 року АТ Альфа-Банк (АТ СЕНС БАНК) звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивувались тим, що 26 листопада 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №770/42-84-07. Внаслідок реорганізації з 15 жовтня 2019 року правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк». Відповідно до умов кредитного договору №770/42-84-07 позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 121 880 доларів США, з кінцевим строком погашення 05 листопада 2032 року, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушив істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 15 квітня 2020 року у відповідача наявна заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 98 874, 13 доларів США; сума заборгованості за відсотками 75 755, 24 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 7 984, 08 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 6 117, 24 доларів США. За вказаних обставин представник позивача просив позов задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 174 629, 37 доларів США, а саме: прострочену заборгованість 98 874, 13 доларів США; прострочену заборгованість по нарахованих процентах 75 755, 24 доларів США. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ СЕНС БАНК просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що суд першої інстанції не мав права брати до уваги висновки експерта, якими встановлювалась дата прострочення у 60 днів, з огляду на те, що між сторонами укладались додаткові угоди, які змінювали правовідносини, сторони погоджували нові умови користування із визначенням суми заборгованості, процентів та щомісячних платежів, таким чином попередні правовідносини втрачали свою чинність. Вказує на те, що судом безпідставно було взято до уваги кредитний договір, умови якого не діяли, оскільки додаткові угоди не визнавались недійсними чи неукладеними, відповідно були дійсними та діяли згідно умов погоджених між сторонами. Вважає, що підстав встановлювати прострочення по тілу кредиту та відсотках за кредитним договором немає, оскільки останній платіж боржником було сплачено 29 березня 2017 року. Разом з цим не припиняється нарахування заборгованості по кредиту, а також строк позовної давності не може застосовуватись до триваючих правовідносин, оскільки відповідно до вимог ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Крім того, звертає увагу, що 16 червня 2017 року на адреси ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) було направлено вимоги про усунення порушень (вимога про добровільне виселення) №156, які були особисто отримані боржником 14 червня 2017 року та 03 липня 2017 року, що підтверджується витягами з сайту УКРПОШТИ та не заперечується позивачем. Посилається на те, що банк вимагав від позичальника сплатити достроково у тридцятиденний строк заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку і про цю обставину позичальник знав, оскільки сам же отримав таке повідомлення, проте заборгованість не погасив. Вказує на те, що зміна строку виконання основного зобов`язання змінюється лише направленням вимоги або закінченням строку кредитування передбаченого договору, а тому вважає, що суд першої інстанції неправомірно почав обраховувати строк позовної давності з 5 січня 2009 року, оскільки після цього боржник вчинив дії щодо оплати заборгованості по кредиту та строк позовної давності почав обраховуватись спочатку. Враховуючи, що вимога мала б бути виконана боржником через 30 днів з дати її отримання, а саме 04 липня 2017 року, враховуючи судову практику строк позовної давності мав почати обраховуватись з 15 липня 2017 року та сплинув 15 липня 2020 року, тобто банк звернувся в суд в межах строку позовної давності. Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що судом правильно встановлено, що строк сплати по кредиту настав достроково 05 січня 2009 року, виходячи із положень п.4.5 договру кредиту від 26 листопада 2007 року, відповідно до якого, у разі невиконання (неналежного) виконання позичальником своїх обов`язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 Договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (пеню). Отже з огляду на зміст пунктів 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту сторони домовилися про обов`язкову зміну строку виконання зобов`язань за цим кредитним договором у разі невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредиту та інших обов`язкових платежів більше ніж 60 календарних днів. Таким чином, в даному випадку, зміна строку виконання основного зобов`язання не залежить від волевиявлення однієї із сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку визначеному ч.2 ст.1050 ЦК України. Тому вважає, що судом було вірно взято до уваги висновок експерта №32 від 26 липня 2021 року, згідно якого прострочення по сплаті тіла кредиту більше 60 днів виникло 05 січня 2009 року в сумі 711,10 доларів США і саме в цей момент відбулась зміна строку виконання кредитного зобов`язання позичальником у повному обсязі, а в банку припинилось право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Відтак вважає висновок суду першої інстанції щодо зазначених обставин правильним. Вважає безпідставним посилання позивача на додаткові угоди, які укладені після 05 січня 2009 року, оскільки такі зміни були внесені після настання події, що мала юридичне значення, а саме після закінчення дії кредитного договору, а отже застосування умов таких додаткових угод до правовідносин, які виникли до вчинення цих правочинів є неправомірним. Вказує на те, що суд правильно встановив, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав 05 січня 2009 року, а тому після вказаної дати банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами. Вважає, що розрахунок вимог банку, в якому відображені платежі позивача, не є належним, допустимим та достатнім доказом, який би свідчив про переривання строку позовної давності, який є пропущеним, оскільки такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, створений працівниками позивача, не містить відомостей про особу платника, а інших доказів на переривання строку позовної давності позивачем не надано. Крім того, посилається на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором. В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів викладених у ній. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №770/42-84-07, відповідно до умов якого Кредитор зобов`язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 121880 доларів США, зі сплатою 12,12 відсотків річних, та порядком погашення суми основної заборгованості до 05 числа кожного місяця згідно графіку, з кінцевим строком погашення 05 листопада 2032 року. Згідно п. 1.2. Договору кредиту №770/42-84-07 кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до підпункту 1.3.1. пункту 1.3. в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає в день укладення цього Договору з Позичальником іпотечний договір, за умовами якого, Позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно для придбання якого, згідно з п. 1.2. цього Договору, надається Кредит, що стане власністю Позичальника після укладення іпотечного договору, а саме: після здійснення в установленому порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Позичальником, заставною вартістю 769367 гривень, що в еквіваленті складає 152349,90 доларів США. Згідно підпункту 1.3.3. пункту 1.3. в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає в якості додаткового забезпечення виконання зобов`язань по Договору із фізичною особою ОСОБА_2 договір поруки. Відповідно до пунктів 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9 Договору кредиту, Позичальник зобов`язався використовувати Кредит лише на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору; сплачувати проценти за використання Кредиту, в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5. цього Договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору. Згідно п. 4.5. у разі невиконання (неналежного) виконання Позичальником своїх обов`язків, визначених п. п. 3.3.8, 3.3.9 цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (пеню). 21 травня 2009 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору кредиту №770/42-84-07 від 26.11.2007 року, якою було внесено зміни до графіку погашення заборгованості з кінцевим терміном до 05.11.2032 року. 21 липня 2009 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №3 про внесення змін до договору кредиту №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року, якою сторони підтвердили залишок заборгованості за кредитом на дату укладення додаткової угоди в сумі 117 373,10 доларів США та внесли зміни до умов кредитування, встановити відсоткову ставку у 14,4% річних та змінили графік погашення кредиту із укладенням детального розпису сукупної вартості кредиту, як додаток №1. 22 жовтня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №4 про внесення змін до договору кредиту №770/42-84-07 від 26.11.2007 року, якою сторони дійшли згоди Договір кредиту викласти в новій редакції із встановленням розміру заборгованості за кредитом та відсотками, відсоткову ставку, детальний розпис сукупної вартості кредиту. Цього ж числа сторонами було укладено і додаткову угоду №5 про внесення змін до договору кредиту №770/42-84-07 від 26.11.2007 року, якою сторони домовились про погашення частини заборгованості в сумі 11 100,00 доларів США. 23 жовтня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №6 про внесення змін до договору кредиту №770/42-84-07 від 26.11.2007 року, якою сторони підтвердили залишок заборгованості за кредитом на дату укладення додаткової угоди в сумі 99510,81 доларів США, за відсотками 54 510,03 доларів США, встановили новий графік погашення кредиту із укладенням детального розпису сукупної вартості кредиту. Внаслідок реорганізації з 15 жовтня 2019 року правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», що стверджується копією Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (нова редакція), затвердженого Рішенням Спільних загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» від 21 листопада 2019 року, протокол №1/2019. Згідно Довідки, виданої АТ «Альфа-Банк», станом на 15 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року становить 174629,37 доларів США, з яких: 98874,13 доларів США прострочена заборгованість; 75755,24 доларів США прострочена заборгованість по нарахованих відсотках. Відповідно до розрахунку вимог банку, у зв`язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року, станом на 15 квітня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 188730,69 доларів США, яка складається із: 98874,13 доларів США прострочена заборгованість; 75755,24 доларів США прострочена заборгованість по нарахованих відсотках; 7984,08 доларів США розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 6177,24 доларів США розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків. Згідно Висновку експерта №32 від 26 липня 2021 року за результатами проведення судово-економічної експертизи по матеріалам цивільної справи №607/7459/20, в обсязі наданих на дослідження документів, судовим експертом встановлено, що враховуючи дані розрахунку вимог банку, у зв`язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року, прострочення по сплаті тіла кредиту більше 60 днів виникло 05 січня 2009 року в сумі 711,10 доларів США. По другому питанню судовому експерту не надається можливим дати відповідь на питання «Враховуючи дані розрахунку вимог банку, у зв`язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року, коли виникло прострочення по сплаті процентів за користування кредитом більше 60 днів і в якій сумі?», оскільки розрахунок процентів, який наведено Банком в Розрахунку вимог банку в зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №770/42-84-07 від 26.11.2007 станом на 15.04.2020 року, не відповідає умовам п.2.4 Договору кредиту №770/42-84-07 від 26.11.2007 року - проценти нараховувались не в останній робочий день місяця, як це передбачено умовами Договору кредиту, а за визначений період, наприклад: з 05.12.20007 по 03.01.2008, з 04.01.2008 по 04.02.2008, з 05.02.2008 по 04.03.2008, з 05.03.2008 по 06.04.2008 і т.д., що від самого початку спотворює нарахування та сплату процентів. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків виходив із того, що в січні 2009 року відбулась зміна строку кредитування і позивач не вправі з цього часу нараховувати відсотки. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення простроченої заборгованості за кредитом судом було застосовано наслідки спливу позовної давності. З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до ч. 1 ст.626 та ч. 1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов`язання зазначені у статті 526 цього Кодексу. Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно п. 4.5. укладеного між сторонами Договору кредиту №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року у разі невиконання (неналежного) виконання позичальником своїх обов`язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (пеню). Пункти 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору передбачають обов`язок позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати кредит (щомісячно по 406 дол. США) з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями. Отже, сторони домовилися про обов`язкову зміну строку виконання зобов`язань за цим кредитним договором у разі невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредиту та інших обов`язкових платежів більше ніж 60 календарних днів. Як було встановлено висновком експерта №32 від 26 липня 2021 року у зв`язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №770/42-84-07 від 26 листопада 2007 року, прострочення по сплаті тіла кредиту більше 60 днів виникло 05 січня 2009 року в сумі 711,10 доларів США. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із тим, що саме 05 січня 2009 року відбулася зміна строку виконання кредитного зобов`язання позичальником у повному обсязі, а в банку припинилося право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, після чого банк не вправі здійснювати нарахування таких процентів. Зміна строку кредитування, у такому випадку є безумовною, і надає банку право звернутися до боржника з вимогою про повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані банком після закінчення зміненого строку кредитування, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися та банк мав право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Такий висновок узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Згідно із вимогами статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експерта №32 від 26 липня 2021 року з тих мотивів, що укладались додаткові угоди, а відтак змінювались правовідносини між сторонами, а попередні умови втрачали свою силу, до уваги не беруться, з огляду на те, що додаткова угода до кредитного договору №2 була укладена 21 травня 2009 року, після 05 січня 2009 року, тобто укладена поза межами строку дії кредитного договору. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин. В суді першої інстанції відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Судом першої інстанції було встановлено, що право на позов щодо стягнення суми заборгованості по кредиту виникло у позивача саме з 05 січня 2009 року і відповідно саме з даної дати починає перебіг строк позовної давності. З розрахунку заборгованості за кредитним договором №770/42-84-07 від 26.11.2007 року вбачається, що відповідач частково сплачував кошти на погашення заборгованості за кредитом, останні платежі були ним здійснені 28 лютого та 29 березня 2017 року, а тому сплата вказаних платежів свідчить про переривання перебігу позовної давності. Отже строк позовної давності закінчується 29 березня 2020 року. Позивач звернувся з вказаним позовом лише 04 травня 2020 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який передбачений ст. 257 ЦК України. Суд першої інстанції, встановивши, що сторони погодили у кредитному договорі (пункт 4.5) зміну строку основного зобов`язання у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору протягом більше ніж 60 календарних днів, врахувавши закінчення строку дії договору, прийшов до вірного висновку, що право на позов щодо стягнення суми заборгованості по кредиту у позивача виникло 05 січня 2009 року. Судом апеляційної інстанції встановлено, що мало місце переривання перебігу позовної давності 29 березня 2017 року, а з врахуванням того, що банк звернувся позовом до суду лише 04 травня 2020 року правильним є висновок про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», у зв`язку із пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду є законним, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства СЕНС БАНК залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2022 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає як постановлена у малозначній справі. Повний текст постанови складено 18 квітня 2023 року. Головуюча Судді: