Постанова Дніпровський апеляційний суд № 234/13898/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1761/23 Справа № 234/13898/19 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 234/13898/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гур`єв Владислав Миколайович, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року, яке ухвалено суддею Кравченком О.Ю. у місті Краматорську Донецької області та повне судове рішення складено 03 серпня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними. Свої позовні вимоги позивачки обґрунтували тим, що у 2015 році вони отримали судові повістки про виклик до Краматорського міського суду Донецької області по цивільній справі №234/5218/14-ц. З`явившись до суду, вони дізналися, що ПАТ «Дельта Банк» подало цивільний позов до них про стягнення суми заборгованості, відсотків та пені по кредитному договору №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року та договору поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1 від 03.03.2008 року. Вказані договори ними ніколи не укладались, не підписувались і їм про них не було відомо, про що представником було заявлено в судому засіданні. З цього приводу судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, але у зв`язку з тим, що ПАТ «Дельта Банк» не надало експертам оригінали документів, вищевказану експертизу проведено не було. Рішенням Краматорського міського суду від 22.04.2015 року по справі №234/5218/14-ц ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності. В подальшому, у 2016 році ПАТ «Дельта Банк» звернулось з апеляційною скаргою на рішення Краматорського міського суду Донецької області. Під час розгляду скарги їх представник в суді знову наполягав на тому, що кредитний договір №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року та договору поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1 від 03.03.2008 року вони ніколи не укладали і їм нічого не відомо. З цього приводу Апеляційним судом Донецької області було призначено та проведено судово-почеркознавчу експертизу у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз, згідно висновку якої №1608 від 20.01.2017 року «підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовані в оригіналі кредитного договору №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 р. виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою». Таким чином, кредитний договір №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року та договір поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1 від 03.03.2008 року є недійсними та суперечать вимогам цивільного кодексу України щодо обов`язковості особистого підписання, який був укладений в письмовій формі, у зв`язку з чим цей правочин не відповідає їхній внутрішній волі. Зазначені обставини змушують їх звернутися до суду з даним позовом. Посилаючись на викладене, просили суд: визнати недійсними кредитний договір №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року та договір поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1 від 03.03.2008 року. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє Гур`єв В.М. , подали апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гур`єв Владислав Миколайович, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року у цивільній справі № 234/13898/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - закрите, у зв`язку із смертю ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гур`єв В.М., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування того, що Апеляційним судом Донецької області було призначено та проведено судово-почеркознавчу експертизу у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз, згідно висновку якої №1608 від 20.01.2017 року «підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовані в оригіналі кредитного договору №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 р. виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою», що безумовно свідчить про те, що оспорювані договори позивачки по справі не укладали. Зазначає, що позивачками не пропущено строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вони дізналися лише після ухвалення судового рішення у справі №234/5218/14, тобто у березні 2017 року, а до цього часу їм не було необхідності звертатися до суду з даним позовом, адже рішенням суду першої інстанції у цій справі в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом було відмовлено. Заслухавши суддю-доповідача, преставника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Гур`єва В.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 03.03.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44ДС/034/КОЗ/2008-С, відповідно до якого банк надав позивачці кредит в сумі 1380000,00 грн. на термін до 02.03.2018 року, а позивачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. За користування кредитними коштами позивачка зобов`язалася сплачувати проценти у розмірі 13,70 % річних у порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору. 03.03.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1, за умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно з позичальницею перед кредитором за належне виконання умов кредитного договору № 44ДС/034/КОЗ/2008-С. 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, в обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі по кредитному договору № 44ДС/034/КОЗ/2008-С, укладеному між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , та договорами поруки, укладеними між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 15.05.2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №44ДС/034/К03/2208-С у розмірі 862 403,04 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2015 року, у справі №234/5218/14-ц, у задоволенні позовних вимог банку відмовлено. Під час розгляду справи №234/5218/14-ц суд встановив, що 03.03.2008 року 3.03.2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44ДС/034/КОЗ/2008-С, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 1380000,00 грн. на термін до 02.03.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. За користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 13,70 % річних у порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань, за зазначеним кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1, за умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання умов кредитного договору № 44ДС/034/КОЗ/2008-С. 03.03.2008 року відповідач ОСОБА_4 , також, з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за зазначеним кредитним договором, уклав договір поруки № 44ДС/034/ПОЗ/2008-С-2, за умовами якого зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання умов кредитного договору № 44ДС/034/КОЗ/2008-С. ПАТ «Кредитпромбанк» виконав умови кредитного договору та надав ОСОБА_1 у кредит вказану суму грошових коштів. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 44ДС/034/КОЗ/2008-С, від 03.03.2008 року, належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 18.04.2014 року, має заборгованість в сумі 862403,04 грн. з них: 739463,59 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 168551,26грн., 118221,06 грн. - заборгованість за процентами. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22.04.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржувалось. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14.03.2017 року у справі №234/5218/14-ц частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22.04.2015 року скасовано та частково задоволені позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 44дс/034/КОЗ/2008-с від 03. 03.2008 року, станом на 18.04.2014 року, у сумі 652139 грн. 34 коп., у тому числі: заборгованість по кредиту - 642516 грн. 09 коп., заборгованість по процентам - 9623 грн. 25 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 44дс/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року, станом на 18.04.2014 року, у сумі 210263 грн.70 коп., у тому числі: заборгованість по кредиту - 96947 грн. 50 коп., заборгованість по процентам - 113316 грн. 20 коп. Рішення Апеляційного суду Донецької області від 14.03.2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у касаційному порядку не оскаржувалось. Під час розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «ДельтаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу, висновок якої не був прийнятий апеляційним судом до уваги. Як вбачається з наданого суду позивачками копії висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.01.2017 року №1608, за матеріалами цивільної справи №234/5218/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.01.2017 року, підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовані в оригіналі кредитного договору №44ДС/034/К03/2008-С від 03 березня 2008 року - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. У судовому засіданні клопотання про проведення судової-почеркознавчої експертизи договору поруки №44ДС/034/П03/2008-С/1, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк» позивачками не заявлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачками пропущено строк позовної давності, оскільки їм було відомо про існування кредитного договору та договору поруки з 22.04.2015 року, а до суду вони звернулися тільки 12.08.2019 року, тобто після спливу строку, передбаченого ст.257 ЦК України. При цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С-1 від 03.03.2008 року є недоведеними та необгрунтованими, а тому теж не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі). Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до частин першої та третьої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з вимогами частини 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.01.2017 року №1608, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовані в оригіналі кредитного договору №44ДС/034/К03/2008-С від 03 березня 2008 року - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, підтверджуються доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що кредитний договір вона не підписувала, а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів того, що позивачкою ОСОБА_2 не підписувався договір поруки №44ДС/034/П03/2008-С/1 позивачками суду не надано і клопотання про проведення судової-почеркознавчої експертизи договору поруки №44ДС/034/П03/2008-С/1, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк» не заявлялося, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, а тому позовні вимоги в цій частині є недоведеними та необґрунтованими. Разом з тим, законодавством України встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), та наслідки спливу такого строку. У статтях 256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У частині першій статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Такий правовий висновок щодо обчислення позовної давності у спорах про визнання правочину недійсним викладена у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-75цс15. Стаття 267 ЦК України встановлює, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відповідачами по цивільній справі №234/5218/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Гур`єв В.М. брав участь у розгляді даної справи, про що зазначено у рішенні Краматорського міського суду Донецької області від 22.04.2015 року. У позовній заяві також позивачками зазначено, що вони дізналися про існування кредитного договору №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року та договору поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С/1 від 03.03.2008 року ще у 2015 році, під час розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитом. Разом з тим, позов про визнання недійсним кредитного договору №44ДС/034/КОЗ/2008-с від 03.03.2008 року та договору поруки №44ДС/034/ПОЗ/2008-С/1 від 03.03.2008 року подано до суду у серпні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Гур`єв Владислав Миколайович, - залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 січня 2023 року. Головуючий: Судді: