Постанова 4852 № 160/12060/19

П О С Т А Н О В А іменем України 18 червня 2020 року справа 160/12060/19 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Головко О.В., Ясенова Т.І., при секретарі Троянові А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу Державної виконавчої служби м.Дніпра про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 29.11.2019 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чечелівського відділу Державної виконавчої служби м.Дніпра, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову №59467261 від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження за постановою ВП №50365703 від 09.03.2016 про стягнення виконавчого збору в сумі 88628гр18коп. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що державним виконавцем не здійснювались виконавчі дії, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору (ас1,22). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 в задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що державний виконавець здійснював арешт майна боржника, звертав стягнення на заробітну плату та інші доходи, тобто вчиняв виконавчі дії (ас108). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/1587/13, від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц, від 19.06.2019 у справі №824/172/18-а, від 11.09.2019 у справі №553/196/18, в яких зазначено, що виконавчий збір стягується в розмірі десяти відсотків суми, що фактично стягнута. У виконавчому провадженні ВП №50365703 реального стягнення не відбулось, а виконавчий документ повернутий за заявою стягувача. Судом першої інстанції допущено порушення рівності сторін, зокрема, в ухвалі від 26.03.2020 про відкриття провадження у справі не був наданий строк відповіді на відзив відповідача на позовну заяву та позивачка не змогла скористатись цим правом, зокрема, подати заперечення проти розгляду справи без виклику сторін (ас112). Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного: Постановою державного виконавця Красногвардійського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Марінеско А.В. від 01.03.2016 відкрито виконавче провадження ВП №50365703 за виконавчим листом №204/5116/15-ц, виданим 26.11.2015 Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/136321/13177/74 від 11.09.2007 в розмірі 1 070 701гр76коп, яка складається з поточної заборгованості 958 958гр40оп, простроченої заборгованості 11617гр15коп, заборгованості по процентам 72636гр47коп, пені 39106гр89коп. Постановою державного виконавця Красногвардійського відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Марінеско А.В. від 09.03.2016 ВП №50365703, з ОСОБА_1 стягнутий виконавчий збір в сумі 107 070гр17коп (ас13). Постановою старшого державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м.Дніпра Твердохліб Н.П. від 27.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50365703, за заявою стягувача ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України №1404 від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» повернутий виконавчий лист №204/5116/15-ц, виданий 26.11.2015 Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська. Постанова про стягнення виконавчого збору від 09.03.2016 виділена в окреме провадження (ас14). Постановою старшого державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м.Дніпра Корчемкіної М.В. від 10.07.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59467261 за постановою ВП №50365703 від 09.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 88628гр18коп (ас16). Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України №1404 від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Постанова державного виконавця від 09.03.2016 ВП №50365703 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору не оскаржена і не скасована. За наявності невиконаного діючого виконавчого документу, державний виконавець на законних підставах прийняв постанову від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №59467261 за постановою ВП №50365703 від 09.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до статей 24-27 Закону України №1404 від 02.06.2016. В постановах Верховного Суду, зазначених в апеляційній скарзі, предметом спорів були постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору. В даній справі постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору не є предметом спору. Також колегія суддів звертає увагу, що на час винесення постанови державного виконавця від 01.03.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП №50365703 та постанови від 09.03.2016 про стягнення виконавчого збору, спірні правовідносини регулювались Законом України №606 від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», який діяв до 05.01.2017. Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №606 від 21.04.1999, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення в строк до семи днів з моменту винесення постанови (в разі виконання рішення про примусове виселення боржника - в строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №606 від 21.04.1999, в разі невиконання боржником рішення майнового характеру в строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір в розмірі десяти відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. В разі невиконання боржником в той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. В зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також в разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та в разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Таким чином законодавством, яке діяло до 05.01.2017, передбачалось безальтернативне стягнення виконавчого збору в розмірі десяти відсотків суми, що підлягає стягненню, в разі самостійного невиконання боржником рішення протягом семи днів після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження незалежно від вчинення виконавчих дій та не залежно від повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача. Уникнути стягнення виконавчого збору боржник міг лише шляхом добровільного виконання рішення протягом семи днів після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, чого у цій справі ОСОБА_1 зроблено не було. З 05.01.2017 в повному обсязі набув чинності Закон України №1404 від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», частиною 2 статті 27 якого було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем в розмірі десяти відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Саме на цю норму посилається Верховний Суд в постановах від 15.02.2018 у справі №910/1587/13, від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц, від 19.06.2019 у справі №824/172/18а, від 11.09.2019 у справі №553/196/18 та вказує, що виконавчий збір стягується в розмірі десяти відсотків суми, що фактично стягнута оскільки в усіх цих справах постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору виносились в період дії такої редакції названої норми. Однак, Законом України №2475 від 03.07.2018, який набув чинності з 28.08.2018, в частині 2 статті 27 Закону України №1404 від 02.06.2016 слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінені словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». Тобто законодавець повернувся до попередньої правової конструкції, відповідно до якої виконавчий збір підлягає стягненню незалежно від вчинення виконавчих дій. Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України №1404 від 02.06.2016, в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14, 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з окружним судом, що є законною постанова державного виконавця №59467261 від 10.07.2019 про відкриття виконавчого провадження за постановою ВП №50365703 від 09.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 88628гр18коп. Є безпідставними доводи апеляційної скарги що судом першої інстанції не був наданий строк відповіді на відзив відповідача на позовну заяву та позивачка не змогла скористатись правом подати заперечення проти розгляду справи без виклику сторін. Відповідно до частини 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Враховуючи стислі строки розгляду справи, окружний суд ухвалою від 26.03.2020 відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі, надав відповідачу п`ять днів для подання відзиву (ас76) та через десять днів прийняв у справі рішення. Ухвала про відкриття провадження надсилалась на електронну адресу представника позивачки (ас79) та від нього не надходило заяв про особисту участь у справі. Представник ОСОБА_1 не пояснив, які доводи він міг навести у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, які б спростували висновок про законність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. В позовній заяві позивачка не просила розглядати справу за її участі; отримавши ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, також не подала заяву про особисту участь в судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає з боку суду першої інстанції порушень статей 12, 257-263 КАС України при призначенні і розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 без змін. Постанова набирає законної сили з 18.06.2020 та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді О.В. Головко судді Т.І. Ясенова