Постанова 4852 № 160/33610/24

П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 травня 2026 року справа 160/33610/24 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Головко О.В., Ясенова Т.І., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про скасування протоколу військово-лікарської комісії, мобілізаційного розпорядження, наказу про зарахування до списків особового складу, зобов`язання виключити зі списків особового складу ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 20.12.2024 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності до військової служби; - скасувати протокол №24-205/4186 від 08.09.2024 Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині, що стосується визначення придатності за станом здоров`я до військової служби; - скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.09.2024, відповідно до якого проведено призов під час дії мобілізації, як придатного до військової служби; - скасувати наказ командира Військової часини НОМЕР_1 від 08.09.2024 в частині, що стосується призначення та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 в задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що позивач фактично не згідний з висновком військово-лікарської комісії. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, які закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не перебирає на себе повноваження суб`єкта владних повноважень щодо встановлення діагнозів та прийняття висновків щодо придатності/непридатності до проходження військової служби. Оскаржуваний висновок військово-лікарської комісії, прийнятий за встановлених обставин та без порушення вимог законодавства, а тому є правомірним. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що військово-лікарською комісією неналежно та формально проведено медичний огляд за результатами якого протиправно визнано придатним військової служби, що призвело до прийняття протиправного мобілізаційного розпорядження та подальшого зарахування до особового складу військової частини. Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 . Позивач 08.09.2024 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №205/4186 від 08.09.2024. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №256 від 08.09.2024 позивача зараховано до списку особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення, підстава: поіменний список, мобілізаційне розпорядження, облікові документи. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402). Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Відповідно до пункту 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти). Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України. Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення № 402, відповідно до якої медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларинтологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»; «Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»; «Придатний до військової служби». Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд. Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». При цьому, згідно пункту 3.11. Положення № 402, у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідку №205/4186 від 08.09.2024, відповідно до якої позивача визнано здоровим та придатним до військової служби. Проте, на думку позивача, визнання його придатним до військової служби є протиправним, оскільки, вказаний висновок винесений без належного обстеження стану здоров`я. Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає такі покликання безпідставними, з огляду на таке. Згідно картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного позивач 08.09.2024 пройшов огляд лікарів, а саме: терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, отоларинголога, психіатра, які проставили відмітку «придатний». Разом з тим, до матеріалів справи позивач не надав доказів на підтвердження того, що, під час проходження військово-лікарської комісії, він надав лікарям комісії наявні у нього медичні документи на підтвердження того, що його стан здоров`я незадовільний, що у свою чергу викликало б сумніви щодо придатності позивача до військової служби в особливий період та слугувало підставою для прийняття ВЛК відповідного рішення. Також, суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18. Згідно якого, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №

402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною військово-лікарською комісією. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток. Абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення № 402 визначено, що ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до Центральної військово-лікарської комісії (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глава 2 розділу І Положення № 402). Відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. глави 2 Розділу І Положення № 402, Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Відповідно до підпункту 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 Розділу І Положення № 402, ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК. Аналіз вищенаведеного надає підстави для висновку, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право повторно звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду оскаржуваного рішення ВЛК територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка наділена таким правом. Крім цього, позивач не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями Центральної ВЛК, оскільки, згідно із підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 Розділу І Положення № 402, Центральна ВЛК має право, зокрема, скасовувати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. Аналогічна правова позиція щодо вказаних прав позивача викладена у постановах Верховного Суду від 7 грудня 2018 року у справі № 819/630/17, від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку ВЛК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби. Тобто, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Разом з тим, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, судом апеляційної інстанції не встановлено процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного висновку, який прийнятий за наслідками проведення медичного огляду позивача на предмет його придатності до військової служби за станом здоров`я під час дії правового режиму воєнного стану. Оскільки судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не надані докази, що свідчили б про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВЛК, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. При цьому колегія суддів зауважує, що позивач в разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК про обмежену придатність до військової служби мав право звернутися до ЦВЛК для перегляду відповідного висновку, як це передбачено вимогами глави 2 розділу І Положення №402. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію. Отже, мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.09.2024, відповідно до якого проведено призов під час дії мобілізації вичерпало свою дію фактом його виконання. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Стосовно вимог про скасування наказу Військової часини НОМЕР_1 від 08.09.2024 в частині, що стосується призначення та зарахування до списків особового складу військової частини та виключити зі списків особового складу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Підстави звільнення з військової служби визначені статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008. Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009. Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача № 40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому. За загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Позивач доставлений до військової частини НОМЕР_1 з документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини. Отже, командир військової частини для дотримання положень про облік військовослужбовців був зобов`язаний видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до командира військової частини із рапортом про звільнення його з військової служби, в якому б наводив підстави передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає оскаржений наказ командира Військової частини частини таким, що відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а тому такий наказ не підлягає скасуванню. Аналіз наведених норм свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та державу) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше. У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21). Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкти владних повноважень в особі військової частини діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 без змін. Постанова набирає законної сили з 05.05.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді О.В. Головко судді Т.І. Ясенова