Постанова 4851 № 440/4799/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 р.Справа № 440/4799/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Чалого І.С. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., представника відповідача Євенко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.02.20 року по справі № 440/4799/19 за позовом ОСОБА_1 , що є законним представником (опікуном) ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2019 №№ 0010351305, 0010331305, 0010341305, від 23.09.2019 № 725/16-31-51-10 про опис майна у податкову заставу. Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на протиправність спірних рішень з огляду на їх невідповідність вимогам принципу верховенства права. Звертала увагу на те, що податковим органом належним чином не перевірено та не досліджено фактичні обставини справи, в результаті чого передчасно зроблено висновок про наявність у недієздатної ОСОБА_2 податкового обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. За твердженням позивача, у спірних відносинах відсутній дохід як об`єкт оподаткування, а тому оспорювані рішення належить визнати протиправними та скасувати. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15 серпня 2019 року №№ 0010351305, 0010331305, 0010341305. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23 вересня 2019 року №725/16-31-51-10 про опис майна у податкову заставу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки згідно з наявною у контролюючого органу податковою інформацією ОСОБА_2 отримала у 2015 році дохід внаслідок отримання у подарунок майна вартістю 116000,00 грн, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Однак, позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік до контролюючого органу не подала, податкові зобов`язання самостійно не нарахувала та не сплатила, що слугувало підставою для проведення податкової перевірки та прийняття спірних рішень. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні та надав пояснення аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2015 у справі №553/100/15-ц ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є її матір`ю. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2015 №38 опікуну ОСОБА_1 надано дозвіл на підписання від імені недієздатної ОСОБА_2 договору купівлі-продажу всієї належної недієздатній ОСОБА_2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за умови попереднього дарування недієздатній ОСОБА_2 частини майна за адресою: АДРЕСА_2 не менше, чим вона володіє згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.11.1998. 27.03.2019 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Прядун А.В. посвідчено договір дарування, за змістом якого дарувальник - ОСОБА_3 подарував, а обдаровувана - ОСОБА_2 через законного представника ОСОБА_1 прийняла у дар 1/4 частку квартири номер АДРЕСА_3 . 27.03.2019 приватним нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу, за змістом якого продавці: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 передали, а покупці: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 прийняли квартиру номер АДРЕСА_4 . На підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.06.2019 №1615 та відповідно до повідомлення від 11.06.2019 №488 відповідачем у період з 15.07.2019 по 19.07.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1.01.2015 по 31.12.2015. Результати перевірки оформлені актом від 25.07.2019 №901/16-31-13-05-11/2898821721, у якому вказано на порушення ОСОБА_2 вимог: підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 "в" статті 176 та пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, пункту 174.3 статті 174 ПК України внаслідок чого занижено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 5800,00 грн; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2015 рік на 1740,00 грн. 15.08.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення-рішення: №0010341305 про застосування до недієздатної ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн; №0010351305 про збільшення недієздатній ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору загалом у розмірі 2175,00 грн; №0010331305 про збільшення недієздатній ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 7250,00 грн. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржила їх до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності спірних податкових повідомлень-рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. Згідго положень підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Пунктом 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Відповідно до пункту 174.6 статті 174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Пунктом 174.3 цієї статті визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. За приписами абзацу "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Відповідно до абзацу першого пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Крім того, як визначено підпунктами 1.1 - 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Таким чином, за загальним правилом платник податку, який отримав у звітному (податковому) періоді дарунок, зобов`язаний у строк до 1 травня наступного за звітним року подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи, у якій самостійно визначити суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також сплатити нараховані податкові зобов`язання у строк до 1 серпня року, що настає за звітним. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені грошові зобов`язання ОСОБА_2 , яка рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2015 у справі №553/100/15-ц визнана недієздатною. Згідно з частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до частини першої статті 40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2015 у справі №553/100/15-ц набрало законної сили 10.03.2015, що підтверджено відміткою суду на копії цього рішення (а.с. 25 зворот). Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною визначені статтею 41 ЦК України, відповідно до якої над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу). Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За змістом підпункту 37.3.2 пункту 37.3 статті 37 ПК України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою. З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що визнання особи недієздатною є підставою для припинення податкових обов`язків такої особи, зокрема, обов`язків з подання декларацій, а також сплати нею податкових зобов`язань. Крім того, врахування у спірних відносинах потребують фактичні обставини отримання недієздатною ОСОБА_2 дарунка у вигляді 1/4 квартири. Так, опікун ОСОБА_2 суду першої інстанції надала пояснення про те, що дарування частки квартири АДРЕСА_3 мало місце з огляду на вимогу органу опіки і піклування, оформлену рішенням виконавчого комітету Ленінської (Подільської) районної у м. Полтаві ради від 24.03.2015 №38 (а.с. 26) та фактично відбулось з метою реалізації позивачем власної частки квартири АДРЕСА_4 . Наведені обставини також підтвердив представник третьої особи. Оскільки на момент визнання ОСОБА_2 недієздатною остання була власником частки квартири АДРЕСА_4 , а всі інші власники цієї нерухомості виявили намір продати квартиру, чоловіком рідної сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подаровано позивачці рівнозначну частку квартири у будинку АДРЕСА_5 з метою забезпечення житлових прав недієздатної особи, адже, як визначено частиною першою статті 68 ЦК України, опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Також, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України України, суд на підставі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні від 20.10.2011 р. по справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Законодавець, передбачивши механізм захисту майнових та житлових прав недієздатних осіб у статтях 68, 71 ЦК України (заборона укладення іншого правочину, аніж договір дарування) не передбачив, що ПК України накладає додаткові зобов`язання на платника податку за правочином дарування, передбачивши сплату податків з вартості майна, що одержане від членів сім`ї опікуна, які не є родичами першого ступеню споріднення. Вказані правовідносини врегульовано шляхом внесення до ПК України Законом України від 23.02.2017 №1910-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини" змін, відповідно до яких підпункт "а" підпункту 174.2.1 викладено у новій редакції, згідно з якою об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за нульовою ставкою. Крім того, цим Законом пункт 174.6 статті 174 ПК України викладено у новій редакції, згідно з якою об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Закон №1910-VIII набрав чинності з 25.03.2017, тобто на момент прийняття відповідачем спірних рішень дарунок, одержаний від членів родини першого та другого ступенів споріднення оподатковувався за нульовою ставкою. В даному випадку подарунок здійснено із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 - чоловіком рідної сестри ОСОБА_2 . ОСОБА_3 - друга ступінь спорідненості. Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що позивач - ОСОБА_2 визнана недієздатною з 10.03.2015, вказаний вище дохід у вигляді отримання у дарунок 1/4 квартири вартістю 116000,00 грн отриманий нею від близького родича - чоловіка рідної сестри (який діяв від її імені). При цьому, у спірних відносинах згадана вище частка майна позивачем отримана з метою реалізації власниками нерухомого майна правомочності з його продажу, враховуючи умову чинного законодавства, що обмежує можливість реалізації нерухомого майна, належного на праві власності недієздатній особі. Також, колегія суддів враховує, що нарахування позивачці грошових зобов`язань у спірних відносинах не відповідає принципу соціальної справедливості (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 ПК України), адже ОСОБА_2 є недієздатною особою, єдиним доходом якої є державна соціальна допомога (пенсія) у розмірі одного прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, призначена згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю". При цьому, утримання із зазначеної соціальної виплати коштів заборонено в силу положень статті 72 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника. Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України, отже суд дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.08.2019 №№ 0010351305, 0010331305, 0010341305, та задоволення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в цій частині. Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.09.2019 №725/16-31-51-10 про опис майна у податкову заставу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх правомірність та обґрунтованість, оскільки спірне рішення прийняте з метою вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, що виник з огляду на несплату позивачем грошових зобов`язань, визначених зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року по справі № 440/4799/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 24.06.2020 року