Постанова 4857 № 500/856/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/856/20 пров. № А/857/13841/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Хомича О. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 500/856/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Козар Марія Михайлівна про визнання дій протиправними та скасування акта, податкових повідомлень-рішень, вимоги,- суддя в 1-й інстанції- Мартиць О. І., час ухвалення рішення 08.09.2020 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача- Головного управління ДПС у Тернопільській області, третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Козар Марія Михайлівна, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 року, наказ №1391 від 18 липня 2019 року, результати якої викладено в акті №919/19-00-13-06/ НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року, скасувати акт №919/19-00-13-06/ НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 по 31 грудень 2015", скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2019 року №00000051302, №00000061302, №00000071302; скасувати податкову вимогу форми "Ф" від 05 листопада 2019 року №161531-54 виставлену їй, на загальну суму податкового боргу 50681,95 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2019 року №00000051302, №00000061302, №00000071302. Скасовано податкову вимогу форми "Ф" від 05 листопада 2019 року №161531-54, виставлену ОСОБА_1 , на загальну суму податкового боргу 50681,95 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача зумовлено відомостями із ЦБД ДРФО, даними ГУ ДПС у Тернопільській області по формі 1-ДФ, відомостями з інформаційного ресурсу ІС "Податковий блок", неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. Як встановлено перевіркою фізична особа - платник податку ОСОБА_1 протягом 2015 року отримувала доходи, які згідно з ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Так, згідно з отриманим податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку №1500007205 від 10 серпня 2015 року приватного нотаріуса Козар М. М. у період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 року фізична особа - платник податків ОСОБА_1 фактично отримала дохід у сумі 349490,00 грн. за ознакою 114 згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, яка затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 №4. У зв`язку з тим, що позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 в Тернопільську ОДПІ не подала, податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 визначені контролюючим органом самостійно. Тому вважає, що податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2019 року №00000051302, №00000061302, №00000071302 та податкова вимога форми "Ф" від 05 листопада 2019 року №161531-54 на загальну суму податкового боргу 50681,95 грн прийнято правомірно. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та прийняв законне та обгрунтоване рішення. У відзиві покликається на те, що у 2015 році спадщини не приймала, натомість 18 червня 2015 року вона уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на суму 349490,00 грн. Такий було посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар М .М., зареєстровано в реєстрі за №228. В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку від 10 серпня 2015 року нотаріусом помилково вказано отриманий дохід за ознакою 114, як спадщина, замість 104, однак згодом таку було виправлено. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що актом №919/19-00-13-06/ НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року оформлено результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, якою встановлено порушення: підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164,пункту 174.4 статті 174,"в"пункту 176.1 статті 176 пункту 179.1, пункту 179.7 статті 179 ПК України з наступними змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 рік в сумі - 17474,50 грн.; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді спадщини другого ступеня споріднення за 2015 рік в сумі 5242,35 грн, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та пункту 179.1 статті 179 ПК України з наступними змінами та доповненнями, а саме: неподання декларацій про майновий стан та одержані доходи за 2015 рік. За результатами перевірки контролюючим органом, на підставі встановлених порушень, винесено податкові повідомлення - рішення: №00000051302 від 05 вересня 2019 року за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 6552,94 грн; №00000061302 від 05 вересня 2019 року за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 21843,13 грн; №00000071302 від 05 вересня 2019 року за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн. Не погоджуючись з діями контролюючого органу щодо проведення перевірки та рішеннями прийнятими за результатами перевірки та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася в суд з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 18 червня 2015 року позивачем, як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири, отриманий позивачем дохід від продажу квартири за цим договором не оподатковується, відповідно до пункту 179.2 статті 179 ПК України обов`язок щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, а тому оскаржувані податкові повідомлення- рішення та податкова вимога, як похідна, підлягають скасуванню. Щодо дій податкового органу в частині проведення перевірки та складання акта за її наслідками, то суд виходив з того, що відповідач у цій частині діяв у спосіб визначений податковим законодавством України. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень- рішень та податкової вимоги, як похідної. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4). Пункт 179.1 статті 179 ПК України передбачає, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту 168.2.1 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Згідно з підпунктом 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством. У разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою, зокрема, накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПК України). Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав встановлений ст.174 ПК України. Так, пункт 174.6 статті 174 ПК України передбачає, що об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага. Згідно з пунктом 174.1 статті 174 ПК України об`єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування, зокрема, на об`єкт нерухомості. Крім того, Законом №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року внесені зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких до підрозділу 10 розділу ХХ ПК України внесена стаття 16-1, якою визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно з отриманим податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку №1500007205 від 10 серпня 2015 року приватного нотаріуса ОСОБА_2 в період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 року фізична особа - платник податків ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 349490,00 грн. за ознакою 114 згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, яка затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4. У зв`язку з отриманою інформацією контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 по 31 грудень 2015 року, за результатами якої складено акт №919/19-00-13-06/ НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року з висновками щодо порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України. Разом з тим, як стверджується матеріалами справи, 18 червня 2015 року позивачем, як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу квартири квартири АДРЕСА_1 на суму 349490,00 грн. Зі змісту пункту 3 договору вбачається, що продана квартира, належала продавцю ( ОСОБА_1 ) на підставі договору дарування квартири посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар М.М. 13 серпня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №1216 та зареєстровано товариством з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" (м. Тернопіль) 25 вересня 2008 року, реєстраційний номер:19513742 за номер запису: 10896, в книзі:

24. Право власності на вище вказану квартиру зареєстровано приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар М.М., як спеціальним суб`єктом на якого покладаються функції державного реєстратора на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 червня 2015 року, номер запису про право власності: 10091032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 661464761101, про що надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 39301813. Також як вбачається з матеріалів справи, цей договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар М.М., зареєстровано в реєстрі за №228. Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, обставини встановлені в акті перевірки Головного управління ДФС у Тернопільській області №919/19-00-13-06/ НОМЕР_1 від 05 серпня 2019 року з висновками щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, оскільки у 2015 році позивач спадщини не приймала. Згідно з пунктом 174.3. статті 174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини. Згідно з положеннями пункту 179.2 статті 179 ПК України відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу. Крім того, відповідно до пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки отриманий позивачем дохід від продажу квартири за договором від 18 червня 2015 року не оподатковується, відповідно до пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України обов`язок щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, тому наявні достатні правові підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень- рішень та податкової вимоги, як похідної. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 500/856/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 15 лютого 2021 року.