Постанова 4852 № 160/28728/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28728/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Зарвія Ігоря Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28728/24 (головуючий суддя першої інстанції - Прудник С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Позивач 28.10.2024 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - за формою «Ф» №1373295-2411-0466- UA12020010000033698 від 12.06.2024 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 49587,00 грн.; - за формою «Ф» №1373306-2411-0466-UA12020010000033698 від 12.06.2024 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 53719,25 грн.; - за формою «Ф» №1373275-2411-0466-UA12020010000033698 від 12.06.2024 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 41529,11 грн.; - за формою «Ф» №0014852-2411-0466 від 27.02.2023 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 53719,25 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» встановлено ставки податку з 2018 року, яке діяло у 2021 році. Вказаним рішенням встановлено ставки податку на «Будівлі промисловості та склади», для фізичних осіб у 1 зоні у розмірі 1,000 відсотка, у 2 зоні в розмірі 0,500 відсотка, (у примітці рішення до зони 2 належить вся інша територія міста, яка не увійшла до зони 1). Дніпровською міською радою рішенням №10/7 від 26.05.2021 року внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» та з 01.01.2022 року визначено ставки податку на 2022 рік. Вказаним рішенням встановлено ставки податку на «Будівлі промисловості та склади» для фізичних осіб у 1 зоні у розмірі 1,000 відсотка, у 3 зоні у розмірі 0,500 відсотка. Рішенням Дніпровської міської ради від 08.12.2021 року за №10/13 нежитлова будівля по вулиці Ударників віднесена до 3 зони, та відповідно розмір ставки податку складає 0.500 відсотка. Податковим органом для розрахунку податку на нерухоме майно за 2021, 2022, 2023 роки помилково застосовано ставку у розмірі 1,000 відсотка, замість вірного 0.500 відсотка. Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 року за №2/24 внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста», згідно якого з 01.01.2023 року тимчасово, протягом дії воєнного стану на території України, встановлено нові ставки податку. Так, ставки податку на «Будівлі промисловості та склади», для фізичних осіб у 1 зоні у розмірі 0,750 відсотка, у 3 зоні у розмірі 0,370 відсотка. Податковим органом для розрахунку розміру орендної плати за 2023 рік помилково застосовано ставку у розмірі 0,750 відсотка, замість вірного 0,370 відсотка. Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягають у застосуванні невірної ставки об`єкта оподаткування у податкових повідомленнях - рішеннях від 12.06.2024 року №1373295-2411-0466-UА12020010000033698,№1373306-2411-0466UА12020010000033698, №1373275-2411-0466-UА12020010000033698 допущено завищення (збільшення) розміру податкового зобов`язання, у зв`язку з чим спірні рішення є протиправним та підлягають скасуванню. Позивачем за актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.03.2023 року передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ОРЕНДА» 1/2 частки нежитлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . загальною площею 826,45 кв.м. В податковому повідомленні-рішенні №1373275-2411-0466-UА12020010000033698 від 12.06.2024 року нарахування податкового зобов`язання здійснюється за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, тобто за період, коли об`єкт нерухомого майна вже не перебував у власності позивача. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Враховуючи, що позивачу з березня 2023 року більше не належить вказане нежитлове приміщення, податковий орган протиправно здійснив нарахування суми податкового зобов`язання за вказаний період. Рішенням за формою «Ф» №0014852-2411-0466 від 27.02.2023 року позивачу повторно нараховано податок на нерухоме майно за 2022 рік у розмірі 53719,25 грн. за нежитлове приміщення загальною площею: 826,45 кв.м. у відповідній частці 500,00 кв.м. Розмір податку розрахований відповідно до розміру частки у праві спільної власності, кв.м. в залежності від періоду володіння 826,45 кв.м; ставка податку (% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року) 1% (65,00 грн.); сума податку 53719,25 грн.. Відтак, відповідачем застосована ставка у розмірі 1,000 відсотка, замість вірного 0,500 відсотка, яке встановлено у рішенні Дніпровської міської ради. Важливим також є те, що відповідачем фактично двічі нараховано податок на нерухоме майно за 2022 рік та направлено позивачу відповідні податкові повідомлення-рішення, що за своєю суттю є подвійним оподаткуванням, отже таке податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказано, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 11.03.2025 року по 20.03.20205 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Правобережна ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є власником ряду об`єктів житлової та нежитлової нерухомості зокрема: - нежитлове приміщення загальною площею 1652,9 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 11.11.2011 року, частка власності 1/2. Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження. Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України контролюючим органом в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: - від 12.06.2024 року №1373295-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 49587,00 грн., за податковий період 2021 рік; - від 12.06.2024 року №1373306-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 53719,25 грн. за податковий період 2022 рік; - від 12.06.2024 року №1373275-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 41529,11 грн. за податковий період 2023 року. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу за 2021-2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог ПК України. Для обчислення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2021-2023 роках контролюючим органом використано розміри ставок згідно діючих рішень Дніпровської міської ради, а саме від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста», від 26.05.2021 року №10/7 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста» та від 13.07.2022 року №2/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста». Вищезазначені податкові повідомлення-рішення контролюючим органом, направлено на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 року №0014852-2411-0466 на суму 53719,25 грн. за 2022 рік сформовано в інформаційно-комунікаційної системи ДПС України помилково, на адресу платника не направлялось та не відображається в інтегрованій картці платника податків. У власності позивача перебуває 1/2 частина нежитлової будівлі, а саме склад загальною площею 1652.90 кв. м. Частка позивача становить 826,45 кв. м. (підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень). Позивачем за актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.03.2023 року передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ОРЕНДА» 1/2 частки нежитлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 826,45 кв. м. Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила такі рішення до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Пунктом 54.5 статті 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України). Так, відповідно до пунктів 42.1 - 42.3 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Відповідно до вимог підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Відповідно до положень підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно вимог підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, відповідно підпункту 266.7.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості та відповідної ставки податку. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України ). Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України сільським, селищним, міським радам або радам об`єднаних територіальних громад надано право за рішенням на встановлення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості виключно залежно від місця розташування та типів об`єктів. При цьому, ПК України дає право платнику податку звернутися з письмовою заявою до податкового органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними податкових органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів подання до контролюючого органу будь-яких договорів відчуження майна (об`єкта оподаткування) в 2023 році, або подання заяви про проведення звірки, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання даних про об`єкти оподаткуванню, ніж ті, що передбачені податковим законодавством, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) таких даних, тому у випадку недотримання платником податків приписів закону та нівелювання свого права щодо інформування податкового органу про зміну даних, останній має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Зарвія Ігоря Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28728/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/28728/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко