Постанова 4850 № 200/12468/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року справа №200/12468/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Мирошниченко О.Л., за участю: представника позивача Пікалова Д.В., діючого на підставі договору від 15.10.2019 року № 20, представника відповідача Груєнка С.Л., діючого відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва,розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року у справі № 200/12468/19-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інком» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інком» (далі ТОВ «Будівельна компанія «Інком», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУДПС у Донецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2019 року: № 0000680512 про збільшенння грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1547260,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 386815 грн.; № 0000690512 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 328809 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 82202,25 грн. (т. 1 а.с. 4-15). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року позов задоволений: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Донецькій області від 4 жовтня 2019 року № 0000680512, яким ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1547260 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 386815 грн.; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Донецькій області від 4 жовтня 2019 року № 0000690512, яким ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток 328809 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 82202,25 грн. (т. 7 а.с. 137-142). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування обставин, що мають значення для справи (т. 7 а.с. 151-153). Посилався на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, наголошуючи на непідтвердження господарських операцій з контрагенами. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» зареєстровано як юридична особа; основний вид економічної діяльності 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 1 а.с. 16-17) . 07.04.2015 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби, на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області (м. Краматорськ). У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість. З 19 серпня 2019 року по 2 вересня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена документальної планова виїзна перевірка ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.03.2014 ркоу по 30.06.2019 року, за наслідками якої складений акт від 9 вересня 2019 року № 15/05-99-05-12-39126316 (т. 1 а.с. 42-114). Актом перевірки встановлено, що надані до перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» первинні документи не підтверджують фактичне виконання робіт та проведення фінансово-господарських операцій у наступних контрагентів-постачальників: ТОВ «ТВП ЮКОН», ТОВ «М-БІЛДІНГ», ТОВ «Торговий Дім «Орбіта Плюс», ТОВ «Сістем Інжинірінг» Актом перевірки встановлені такі порушення ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ»: 1) пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, розділу ІІ, пункт 134.1 статті 134, розділу ІІІ Податкового Кодексу України, п. 3 розд. ІІІ П(С)БО №1, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року № 73, ч. 2 ст. 3 розд. І, ч. 1 ст. 11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які призвели до порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ ПК України, в результаті чого занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток всього на суму 1826718 грн.; 2) пунктів 44.1, 44.3 статті 44 розділу ІІ, підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 розділу І, пункти 198.1, 198.3 статті 198 розділу V ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1547260 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 1547260 грн. (т. 1 а.с. 112). На підставі акту перевірки 4 жовтня 2019 року ГУДПС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000690512, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток 328809 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 82202,25 грн.; № 0000680512, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1547260 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 386815 грн. (т. 1 а.с. 38-39). 1 червня 2018 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «ТВП ЮКОН» (продавець за договором) укладено договір поставки № 0106/18-2 (т. 2 а.с. 102-105). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця будівельні матеріали та товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору. На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «ТВП ЮКОН» складені видаткові накладні: № 1 від 15.06.2018 року, № 2 від 22.06.2018 року, № 3 від 22.06.2018 року, № 14, від 02.07.2018 року, № 15 від 02.07.2018 року, № 16 від 02.07.2018 року, № 17 від 02.07.2018 року, № 18 від 02.07.2018 року, № 19 від 10.07.2018 року, № 20 від 10.07.2018 року, № 21 від 10.07.2018 року, № 22 від 02.07.2018 року, № 23 від 02.07.2018 року, № 24 від 30.07 2018 року, № 25 від 02.07.2018 року, № 26 від 10.07.2018 року, № 27, № 28 від 10.07.2018 року, №29 , № 30 від 20.07.2018 року, № 31, № 32 № 33 від 20.07.2018 року, № 34 від 31.07.2018 року, № 35 від 16.07.2018 року, №№ 36, 37, 38, 39 від 31.07.2018 року, № 40 від 30.08.2018 року, №№ 64, 65, 67, 69, 74, 79, 80, 84, 85, 87, 89, 76 від 30.08.2018 року, № 92 від 31.08.2018 року, № 137 від 18.10.2018 року, № 139 від 02.07.2018 року, № 140 від 31.07.2018 року, № 149 від 18.10.2018 року, № 152 від 19.10.2019 року, № 153 від 18.10.2018 року, №№ 159, 160, 161 від 01.10.2018 року (т. 2 а.с. 50-101). Розрахунок позивачем за поставлені товари за договором поставки № 16/05-27 підтверджується платіжними дорученнями: № 912, № 913 від 30.08.2018 року, № 894 від 22.08.2018 року, № 899 від 23.08.2018 року, № 890 від 21.08.2018 року, № 887 від 21.08.2018 року, № 873 від 17.08.2018 року, № 867 від 16.08.2018 року, № 863 від 15.08.2018 року, № 858 від 14.08.2018 року, № 844 від 10.08.2018 року, № 843 від 10.08.2018 року, № 829 від 07.08.2018 року, № 820, № 817 від 02.08.2018 року, №№ 919, 920, 921 від 31.08.2018 року, № 43 від 01.02.2019 року, №№ 41, 42, 38 від 01.02.2019 року, № 66 від 11.02.2019 року, №№ 1031, 1027,1011 від 12.10.2018 року, № 725 від 03.07.2018 року, №№ 736, 735 від 06.07.2018 року, №№ 747, 746 від 09.07.2018 року, № 753 від 11.07.2018 року, №№ 761,762 від 13.07.2018 року, №№ 769, 770 від 18.07.2018 року, № 776 від 19.07.2018 року, № 790 від 23.07.2018 року, № 791 від 24.07.2018 року, № 795 від 25.07.2018 року, № 801 від 31.07.2018 року, №№ 662,661, 659 від 18.06.2018 року, № 666 від 19.06.2018 року, № 675 від 20.06.2018 року, № 686 від 21.06.2018 року, № 692 від 22.06.2018 року, № 697 від 23.06.2018 року, №№ 699, 700, від 25.06.2018 року, №№ 707, 708, 709, 710 від 27.06.2018 року, № 926 від 03.09.2018 року (т. 6 а.с. 54-60, 74-76, 171-180, 196-209, 230, т. 7 а.с. 21-40). Доставка відповідних товарів підтверджується товарно-транспортними накладними № Р161 від 01.06.2018 року, № Р160 від 01.10.2018 року, № Р159 від 01.10.2018 року, № Р153 від 18.10.2018 року, № Р152 від 19.10.2018 року, № Р149 від 18.10.2018 року, № Р140 від 31.07.2018 року, № Р139 від 02.07.2018 року, № Р137 від 18.10.2018 року, № Р92 від 31.08.2018 року, № Р189 від 30.08.2018 року, № Р87 від 30.08.2018 року, № Р85 від 30.08.2018 року, № Р84 від 30.08.2018 року, № Р80 від 30.08.2018 року, № Р79 від 30.08.2018 року, № Р76 від 30.08.2018 року, № Р74 від 30.08.2018 року, № Р69 від 30.08.2018 року, № Р67 від 30.08.2018 року, № Р65 від 30.08.2018 року, № Р64 від 30.08.2018 року, № Р40 від 30.08.2018 року, № Р39 від 31.07.2018 року, № Р38 від 31.07.2018 року, № Р37 від 31.07.2018 року, № Р36 від 31.07.2018 року, № Р35 від 18.07.2018 року, № Р34 від 31.07.2018 року, № Р33 від 20.07.2018 року, № Р32 від 20.07.2018 року, № Р31 від 20.07.2018 року, № Р30 від 20.07.2018 року, № Р29 від 20.07.2018 року, № Р28 від 10.07.2018 року, № Р27 від 10.07.2018 року, № Р26 від 10.07.2018 року, № Р25 від 02.07.2018 року, № Р24 від 30.08.2018 року, № Р23 від 02.07.2018 року, № Р22 від 02.07.2018 року, № Р21 від 10.07.2018 року, № Р20 від 10.07.2018 року, № Р19 від 10.07.2018 року, № Р18 від 02.07.2018 року, № Р17 від 02.07.2018 року, № Р16 від 02.07.2018 року, № Р15 від 02.07.2018 року, № Р14 від 02.07.2018 року, № Р3 від 22.06.2018 року, № Р2 від 22.06.2018 року, № Р1 від 15.06.2018 року (т. 3 а.с.52-156). Між позивачем (замовник) та ТОВ «ТВП ЮКОН» (підрядник) укладено договори підряду № 09-07-2018 від 09.07.2018 року, № 060718 від 06.07.2018 року, № 14/06-2018 від 14.06.2018 року, № 13/08-2018 від 13.08.2018 року, № 15/06-2018-1 від 15.06.2018 року, № 22/06-2018 від 22.06.2018 року (т. 2 а.с. 106-135). Виконання вищеперелічених договорів підтверджується актами виконаних робіт № 5 за жовтень 2018 року; б/н за липень 2018 року, № 1 за червень 2018 року, № 6 за жовтень 2018 року, № 2 за липень 2018 року, № 1 за серпень 2018 року, № 1 за липень 2018 року, №3 за жовтень 2018 року, б/н за червень 2018 року, № 2 за серпень 2018 року, № 3 за липень 2018 року, б/н за червень 2018 року (т. 3 а.с. 172-250). Розрахунок з боку позивача за вищевказані роботи підтверджується платіжними дорученнями №813 від 01.08.2018 року, №925 від 31.08.2018 року, №1193 від 26.12.2018 року, №1170 від 13.12.2018 року, №929 від 03.09.2018 року, №931 від 04.09.2018 року, №938 від 06.09.2018 року, №946 від 07.09.2018 року, №950 від 07.09.2018 року, №945 від 07.09.2018 року, №957 від 12.09.2018 року, №976 від 19.09.2018 року, №970 від 19.09.2018 року, №971 від 19.09.2018 року, №999 від 25.09.2018 року, актами звіряння взаємних розрахунків (т. 6 а.с. 100-107, 231-232, 234-237, 239-248, т. 7 а.с. 36-37,65-72). 2 травня 2018 року між позивачем (замовник) та ТОВ «М-Білдінг» (підрядник) укладено договір підряду № 02/05-2018-1, згідно п. 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами, з власних матеріалів та/або матеріалів замовника виконати та здати замовнику в установлені даним договором строки ремонтно-оздоблювальні роботи за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Ідзиковських, 3Б, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених договором. (т. 2 а.с. 136-140). 2 травня 2018 року між позивачем (замовник) та ТОВ «М-Білдінг» (підрядник) укладено договір підряду № 02/05-2018-2, згідно п. 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами, з власних матеріалів та/або матеріалів замовника виконати та здати замовнику в установлені даним договором строки роботи по демонтажу будівельних конструкцій та інженерних систем за адресою: м. Київ, провул. Повітрофлотський, 54, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених договором (т. 2 а.с. 143-147). Виконання вищезазначених договорів підтверджено актом виконаних робіт № 1 за травень 2018 року (т. 3 а.с. 157-164). Розрахунок позивачем за надані товари підтверджується платіжними дорученнями № 1005 від 28.09.2018 року, № 631 від 12.06.2018 року, № 1004 від 28.09.2018 року, № 1012 від 03.10.2018 року, випискою з рахунку за 12.06.2018 року (т. 7 а.с. 41-42, 46-49). Отримані роботи від ТОВ «М-Білдінг» були включені до актів виконаних робіт за договором підряду з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОДУС» № 17/08-2017 від 17.08.2017 року, № 20/02-2018 від 20.02.2018 року (т. 3 а.с. 45-49). Без укладання договору ТОВ «Орбіта плюс» здійснювалось постачання позивачу мішків поліпропіленових. За вказаними господарськими операціями складені видаткові накладні: № 356 від 27.09.2016 року, № 368 від 13.10.2016 року, № 387 від 25.10.2016 року, № 411 від 09.11.2016 року, № 428 від 21.11.2016 року, № 447 від 02.12.2016 року, № 453 від 06.12.2016 року, № 466 від 14.12.2016 року, № 476 від 21.12.2016 року, № 4 від 20.01.2017 року (т. 7 а.с. 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133). Розрахунок позивача за надані товари підтверджується платіжними дорученнями: № 1245 від 26.09.2016 року, № 1418 від 12.10.2016 року, № 1493 від 20.10.2016 року, № 1698 від 08.11.2016 року, № 1795 від 18.11.2016 року, № 1915 від 02.12.2016 року, № 1938 від 06.12.2016 року, № 2042 від 14.12.2016 року, № 2106 від 21.12.2016 року, № 112 від 19.01.2017 року (т. 6 а.с. 133-142). 1 травня 2018 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Сістем - інжинірінг» (підрядник) укладено договір підряду № 010518, згідно п. 1.1 якого, підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами, з власних матеріалів та/або матеріалів замовника виконати та здати замовнику в установлені даним договором строки ремонтно-оздоблювальні роботи за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Ідзиковських, 3Б, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених договором. (т. 2 а.с. 150-154). Виконання договору підтверджується актами приймання виконаних робіт № 1 за травень 2018 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2018 року (т. 3 а.с. 165-171, т. 5 а.с. 56). Розрахунок з боку позивача за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями №№ 181,182 від 22.04.2016 року (т. 7 а.с. 113, 114). Отримані роботи від ТОВ «Сістем - інжинірінг» були використані для виконання робіт за договором підряду з ТОВ БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОДУС» №17/08-2017 від 17.08.2017 року (т. 3 а.с. 31-35). За вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Одним з юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. У випадках, визначених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 статті 628 ЦК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України). Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996). Згідно статті 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції та її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Згідно ч.ч. 1,2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції. Згідно матеріалів справи на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, позивачем надані договори, видаткові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону № 996, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ТВП ЮКОН», ТОВ «М-БІЛДІНГ», ТОВ «Торговий Дім «Орбіта Плюс», ТОВ «Сістем Інжинірінг», у перевіряємий період. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною. Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує. Щодо відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає, що їх отримання здійснювалось особисто директором ТОВ «БК «Інком», про що свідчить особистий підпис. Крім того, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 5 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15. Щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «СістемІнжинірінг», суд апеляційної інстанції зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб вказаного товариства відсутня. Сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15. Суд зазначає, що ТОВ «Будівельна компанія «ІНКОМ» не мало господарських відносин з ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК АДЕЛЬ» та ТОВ «БК Необуд». Є безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій - непідтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Згідно статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив: «70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1». Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо непідтвердження здійснення господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «ТВП ЮКОН», ТОВ «М-БІЛДІНГ», ТОВ «Торговий Дім «Орбіта Плюс», ТОВ «Сістем Інжинірінг». Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є також неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. Тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17. Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися, як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем надані належним чином оформлені документи в підтвердження господарських операцій з його контрагентами. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУДПС у Донецькій області від 4 жовтня 2019 року № 0000680512, № 0000690512. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року у справі № 200/12468/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інком» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін. Повний текст постанови складений 22 червня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Головуючий І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Е.Г. Казначеєв