Постанова 4814 № 554/141/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/141/20 Номер провадження 22-ц/814/1351/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Панченка О.О., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2020 року (ухвалене суддею Андрієнко Г.В., повний текст судового рішення складено суддею 03 березня 2020 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавагаззбут» про відновлення газопостачання, - В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним, в обгрунтування якого зазначила, що відповідач безпідставно припинив газопостачання об`єкту позивача за адресою АДРЕСА_1 . Вказувала, що між нею та відповідачем укладений Договір розподілу природного газу від 30.12.2016 р. Відповідно до п.2.1. Договору Оператор ГРТ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість. Заборгованість перед відповідачем відсутня, а навпаки є передоплата за природний газ в сумі 6201,97 грн. Посилається на те, що 19.11.2019 р. з метою пуску газу на опалювальний сезон 2019-2020, нею до керівника виробничих служб м. Полтави та Полтавського району АТ «Полтавагаз» Самсонова Ю.В. була подана Заява про дозвіл пуску газу на об`єкт позивача, яка містить погодження всіх необхідних служб. Вказувала, що 20.11.2019 р. представник відповідача прибув на об`єкт позивача за адресою АДРЕСА_1 для підключення двоконтурного котла до газопостачання, після чого виявилося, що газ не надходить до обладнання. Акту про відключення від газопостачання із зазначенням підстав такого відключення позивачу надано не було. 06.12.2019 р. відповідачу була направлена претензія з вимогою відновлення газопостачання до належного позивачу приміщення, але відповіді не отримали. Відповідачем не визначено жодного порушення з боку позивача, на підставі чого припинене газопостачання, а отже позивач не має об`єктивної можливості його усунути. В зв`язку з чим, прохала суд зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» за власний рахунок поновити подачу газу до нежитлового приміщення ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавагаззбут» про відновлення газопостачання задоволено повністю. Зобов`язано акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» за власний рахунок поновити подачу газу до нежитлового приміщення ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. З даним рішенням суду не погодилося акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої є незаконним, необґрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом проігноровано докази, які подані відповідачем на спростування заявлених позовних вимог. Зокрема, вказує, що АТ «Полтавагаз» при припиненні газопостачання (розподілу природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 діяло у спосіб та порядок, передбачений чинним законодавством України. Посилається на те, що АТ «Полтавагаз» не має законних підстав відновити газопостачання за власний рахунок, оскільки виявлені ними порушення на день винесення рішення не усунуті. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2020 року зилишити без змін. Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні позивач, та представники сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2003 р. (а.с. 7). Дане нежитлове приміщення виділено в окрему одиницю, однак за цією адресою знаходиться ще ряд офісних приміщень, які належать стороннім особам, в тому числі і ТОВ «Крокуль». 30.12.2016 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та ОСОБА_1 було укладено договір розподілу природного газу, яким регламентовано порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Відповідно до п.п.2, п.7.1 Договору, Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити цілодобовий доступ споживача до газорозподільної системи та передачу належних споживачу обсягів природного газу. 19.11.2019 р. з метою пуску газу на опалювальний сезон 2019-2020, позивачем до керівника виробничих служб м. Полтави та Полтавського району АТ «Полтавагаз» - ОСОБА_2 В ОСОБА_3 була подана Заява про дозвіл пуску газу на об`єкт позивача, яка містить погодження всіх необхідних служб. 20.11.2019 р. представник відповідача прибув на об`єкт позивача за адресою АДРЕСА_1 для підключення двоконтурного котла до газопостачання, після чого виявилося, що газ не надходить до обладнання. Акту про відключення від газопостачання із зазначенням підстав такого відключення позивачу надано не було. 06.12.2019 р. відповідачу була направлена претензія з вимогою відновлення газопостачання до належного позивачу приміщення, але відповіді не було отримано. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відключення позивача відбулося без законних підстав, а тому становище, яке існувало до порушення, має бути відновлено за рахунок особи, що допустила порушення прав позивача. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Відносини щодо надання послуг постачання природного газу, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30 вересня 2015 року. Згідно п.2 розділу 3 Правил, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Так, на підставі ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», між Позивачем і Відповідачем укладено договір розподілу природного газу від 30.12.2016 року. Тому починаючи з цієї дати Відповідачем щороку обстежувався газопровід Споживача і зауваження до нього були відсутні, а газопостачання відновлювалося та припинялося в залежності від розпоряджень Полтавської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону на відповідний рік. Пунктом 1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів. Однак в порушення п.2.1, п.2, п.7.1 Договору укладеного між сторонами, Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затверджених наказом Держгірпромнагляду №11 від 27.01.2010 року, ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання, Кодексу газорозподільних систем, Відповідач безпідставно обмежив доступ Позивача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу обсягів природного газу. Згідно ч.1 ст. 37 ЗУ «Про ринок природного газу», Оператор ГРМ (АТ «Оператр газорозподільної системи «Полтавагаз») відповідає за надійну та безпечну експлуатацію газорозподільної системи, за технічний стан та проектну документацію газопроводів, включаючи пофарбування, що кореспондується з вимогами п.2 глави І розділу І та п.2 VI глави розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕП №2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824. Однак, в порушення вимог п.5.1 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №285 від 15.05.2015 року, ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», вимоги яких розповсджуються на газопроводи і газове обладнання, яке розміщене після відключаючого пристрою на вводі по ходу газу, в житлових і громадських будинках, комплексах і спорудах, Відповідачем безпідставно проведено відключення об`єкту позивача від газопостачання. Виключний перелік підстав для відключення споживача від газопостачання визначено в п.5.7 Правил безпеки систем газопостачання, підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації. В свою чергу відповідачем не визначено жодного порушення з боку позивача,на підставі чого припинене газопостачання, а отже позивач не має об`єктивної можливості його усунути. Відповідно до п. 9.1. Договору, укладеному між сторонами, Оператор ГРМ має право припинити, обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру та проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Місцевим судом вірно встановлено, що позивач не має ніякого відношення до фасаду будинку, де забудований газопровід та оскільки не є власником іншої частини будинку по АДРЕСА_1 позбавлена взагалі можливості проводити будь-які ремонтні роботи, не має доступу до технічної документації інших власників нежитлової будівлі. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачка має всі необхідні дозвільні документи по запуску газу та саме в її частині нежитлової будівлі відсутні будь-які порушення з боку обладнання газової системи. Фасадна частина будинку (прибудови до приміщень, якими закладено газопровід), де виявлені порушення, належить іншим власникам, а тому відповідач мав можливість вимагати доступу до вказаних прибудов для огляду газопроводу, а в разі відмови діяти у спосіб визначений законом. Таким чином, відключення позивача виконано в порушення п. 9.1 Договору та п.14 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., оскільки позивач не є особою, яка допустила виявлені порушення і частина газопроводу на якій виявлені порушення не відносяться до тієї ділянки газопроводу, яка перебуває на балансовій належності і експлуатаційній відповідальності позивача. Усунення виявлених порушень відповідачем є невиправданими діями по відношенню до позивача, та вказує на безпідставне ухилення відповідача щодо обов`язку доставки газу до об`єкта споживача. Так, наданий апелянтом до суду апеляційної інстанції Акт №19.09/В2 від 19.09.2019 року про припинення газопостачання не має інформації про те, що припинення газопостачання за адресою АДРЕСА_1 проведене саме з вини позивача. Крім того, Акт про припинення (обмеження) газопостачання та копія відповіді на претензію з доказами направлення, не може бути прийнятим судом до уваги, оскільки до суду першої інстанції вказані документи не надавалися. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 367 ЦПК України). При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем в порядку ст. 178 ЦПК України подавався відзив на позовну заяву (а.с.25-26), тому доводи апелянта про те, що судом проведено розгляд справи та винесено рішення без права відповідачу надати заперечення та докази для винесення законного та обгрунтованого рішення у даній справі є необгрунтованими. Крім того, твердження Відповідача про неналежність до даної справи договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 18.11.2003 року є безпідставним, оскільки згідно рішення Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2012 року у справі №1609/9514/12, ОСОБА_5 після розірвання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_6 , а правомірно набуте ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №206211623 від 07.04.2020 року. Тому, зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Згідно ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування Згідно з вимогами частин 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського судуз прав людини усправі «Проніна проти України`від 18липня 2006року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили. Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2020 року. Головуючий суддя : ________________ Г.Л. Карпушин Судді: _____________ О.О. Панченко ______________ В.П. Пікуль