Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/4829/25

21.10.25 22-ц/812/1858/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2025 року м. Миколаїв справа №484/4829/25 провадження №22-ц/812/1858/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2025 року, постановлену суддею Шикерею І. А. у м. Первомайську Миколаївської області, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України» або Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу у сумі 3670,95 грн. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» відмовлено у видачі судового наказу на підставі п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України. Ухвала суду мотивована тим, що із заяви вбачається спір про право. Суд вказав, що ОСОБА_1 є власником лише частки квартири АДРЕСА_1 , а заявник подав заяву про стягнення з неї всієї суми заборгованості за надані послуги, а не виходячи з частки, що їй належить у праві власності. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ТОВ «Газорозподільні мережі України», посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством не передбачений обов`язок заявника здійснювати розрахунок вартості послуги з розподілу природного газу пропорційно до належної кожному із співвласників частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно, до якого надається вказана послуга. Фактичні обставини справи, встановлені судом Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності частка квартири АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 13 серпня 2003 року). Із витягу по особовому рахунку № НОМЕР_1 по показникам газового лічильника за вказаною адресою випливає, що він відкритий на ОСОБА_1 . За розрахунком ТОВ «Газорозподільні мережі України» за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за послуги за розподіл природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 31 серпня 2025 року у сумі 3670,95 грн. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування За приписами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Стаття 161 ЦПК України передбачає, що судовий наказ, серед іншого, може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини 1). Згідно з вимогами пункту 8 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Відносини, що виникли між газопостачальним підприємством, газорозподільним підприємством та фізичною особою (населенням) побутовим споживачем газу, регулюються: Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 (далі Кодекс ГРМ), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498. Вказані нормативні акти передбачають, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг постачальника, укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу для набуття права правомірного відбору газу, а постачальник, в свою чергу, має право отримувати від побутового споживача плату за поставлений газ. За пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем визначається фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що побутовим споживачем є фізична особа, що придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Положеннями Кодексу ГРМ для побутового споживача, яким може бути, як власник чи співвласник або користувач житла, що отримує послугу з розподілу газу для власних потреб, врегульовано спрощений порядок укладення договору розподілу газу (пункт 1 глава 3 розділ VІ Кодексу). Побутовий споживач приєднується до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання, та/або за фактом сплати наданих послуг, та/або за фактом документально підтвердженого споживання природного газу. Пункт 20 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, передбачає, що за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні. Відмовляючи у видачі судового наказу на підставі п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що із заяви ТОВ «Газорозподільні мережі України» вбачається спір про право. ОСОБА_1 є власником лише частки квартири АДРЕСА_1 , а заявник подав заяву про стягнення з неї всієї суми заборгованості за надані послуги, а не виходячи з частки, що їй належить у праві власності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Досліджені докази свідчать, що за вказаною вище адресою ТОВ «Газорозподільні мережі України» надає послугу з розподілу природного газу на підставі договору, укладеного з ОСОБА_1 , яка є співвласником цього об`єкта нерухомості разом з ОСОБА_2 . За період користування послугою жодна з співвласниць не заперечувала, що договір укладений саме з ОСОБА_1 , бо про наявність таких заперечень заявник не вказує. З урахуванням викладених норм законодавства, встановлених обставин та наданих доказів, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу з розподілу природного газу на підставі п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, оскільки саме вона уклала з ТОВ «Газорозподільні мережі України» договір розподілу природного газу. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України. Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись статтями 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.