Постанова Харківський апеляційний суд № 639/6721/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 28 березня 2023 року м. Харків справа № 639/6721/21 провадження № 22-ц/818/464/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Маміної О.В., суддів Пилипчук Н.П., Тичкова О.Ю., за участі секретаря Сізонової О.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про поновлення порушеного права на користування системою газопостачання до житлового будинку та відшкодування моральної шкоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2022 року, постановлене суддею Марченко В.В., В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просила: визнати дії АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про припинення газопостачання до житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 неправомірними; усунути порушення прав споживача ОСОБА_1 АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" та за власний рахунок АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" негайно поновити систему газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; покласти на відповідача відшкодування судових витрат позивача в розмірі 11 207, 50 грн. пов`язаних з розглядом справи; стягнути з відповідача суму заподіяної позивачу моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить на рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд не звернув уваги та не надав оцінки доводам стосовно повного ігнорування працівниками АТ «Харківміськгаз» правил Кодексу ГРМ. Не відомо, хто дав розпорядження про проведення планової перевірки працівниками АТ «Харківмісьгаз» в період дії карантину, через Ковід, газових приладів та устаткувань. Не надано наряд-завдання, в якому б відображались конкретні задачі при проведенні планової перевірки. Акт від 14.09.2022 року про припинення газопостачання не був складений у домоволодінні, не був направлений поштою на її адресу. Тільки через 10 місяців позивачка дізналась, через які саме порушення її було відключено від газопостачання. Відповідач не довів правомірності своєї присутності і законності проведення перевірки у домоволодінні, а в подальшому припинення газопостачання. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Харківміськгаз» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведені обставини, якими обґрунтовується спричинення діями чи бездіяльністю певних посадових осіб відповідача моральної шкоди, проявів душевних страждань позивача чи іншого порушення його особистих прав. До того ж позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завданої їй моральної шкоди та визначення її розміру. Дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства, є законними. При відключенні від системи газопостачання газового обладнання споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" діяло у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства. Судова колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем послуг по газопостачанню за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.1990 року зареєстрованого в реєстрі за № 3692 від 14.06.1990 року, встановлено побутову плиту газову двоконфорочну (ПГ-2) та побутовий газовий опалювальний апарат (АГВ-80), що підтверджується виконавчо-технічною документацією. 14.09.2021 року під час обстеження газових приладів у домоволодінні позивача за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками AT «Харківміськгаз» була виявлено порушення ПБСГ п. 5.7, а саме: самовільний перенос газової плити в приміщення добудови, самовільне встановлення газової колонки та самовільне встановлення опалювального приладу, у зв`язку з чим працівниками AT «Харківміськгаз» було припинено газопостачання шляхом встановлення перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби № 10968091 на ввідному газопроводі, про що складено відповідний акт № 335 від 14.09.2021 року. Як вбачається з копії Акту про припинення газопостачання на об`єкт (газові прилади) споживача від 24.12.2021 року за відсутності доступу до кв. АДРЕСА_2 для обстеження газових приладів, при повторному пуску газу, було відрізано газопровід до квартири зваркою. Відповідно до фототаблиць доданих позивачем до позовної заяви вбачається перекриття газової труби опломбованої пломбою № 10968091 в домоволодінні по АДРЕСА_3 . Згідно проекту газифікації узгодженого 29.09.2005 року № І-1219/05с ВАТ «Харківміськгаз» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 було надано дозвіл на заміну побутового опалювального газового приладу і встановлення газової колонки в приміщенні кухні. У споживача послуг із розподілу природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 згідно виконавчо - технічної документації встановлено побутову плиту газову двоконфорочну (ПГ-2) та побутовий газовий опалювальний апарат (АГВ-80). Проте під час огляду газового обладнання за вищевказаною адресою працівниками АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" було виявлено самовільний перенос газової плити в приміщення добудови, самовільне встановлення газової колонки та самовільне встановлення опалювального приладу. На підставі п.п.12 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, пункту 5.7 розділу V Правил безпеки системи газопостачання АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" було відключено від газової мережі споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно п.2 розділу 3 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496 (надалі Правила) постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за N 1379/27824, дія якого поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Так, главою 7 розділу VI Кодексу передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, зазначений перелік підстав не є вичерпний. Відповідно до пп.2 п.1.2 розділу І «Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року №285» (надалі Правила-2), ці Правила встановлюють вимоги безпеки до систем газопостачання для забезпечення споживачів природним газом з надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, а також зрідженим вуглеводневим газом з надлишковим тиском не більше 1,6 МПа, а саме газопроводи та газове обладнання промислових і сільськогосподарських підприємств, теплових електростанцій, котелень, підприємств комунального і побутового обслуговування населення, житлових і громадських будинків; Пунктом 5.5, 5,7, 5.8 Правил-2 передбачено, що заміна газового обладнання виконується за заявою власника (орендаря (наймача)) до газорозподільного підприємства суб`єктом господарювання, який має дозвіл на виконання зазначених робіт, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Заміна обладнання оформлюється ескізом у разі заміни газового обладнання без зміни функціонального призначення, потужності та системи димовідведення. В інших випадках - з оформленням виконавчо-технічної документації. Відключення газу перед заміною газового обладнання здійснюється газорозподільним підприємством за заявою власника (балансоутримувача та/або орендаря (наймача). Пуск газу після заміни газового обладнання проводиться газорозподільним підприємством за зверненням власника (балансоутримувача та/або орендаря (наймача)) після проведення інструктажу із безпечної його експлуатації. Документи щодо заміни газового обладнання передаються до архіву газорозподільного підприємства. Підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації. Несправне газове обладнання, ремонт якого потребує його розбирання, а також газове обладнання при виконанні капітального ремонту помешкань житлових і громадських будинків необхідно відключати зі встановленням заглушок та оформленням відповідного акта представником газорозподільного підприємства. Проектна документація на монтаж додаткових газових плит та побутових лічильників газу, переустановлення газових плит у межах приміщення, в якому вони встановлені, лабораторних пальників, які не вимагають відведення продуктів згорання в димоходи, може бути представлена ескізом, складеним суб`єктом господарювання, що здійснює обслуговування. Ескіз затверджується керівником обслуговуючого підприємства. Так судом встановлено, що у споживача послуг із розподілу природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 згідно виконавчо - технічної документації встановлено побутову плиту газову двоконфорочну (ПГ-2) та побутовий газовий опалювальний апарат (АГВ-80). Проте під час огляду газового обладнання за вищевказаною адресою працівниками АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" було виявлено самовільний перенос газової плити в приміщення добудови, самовільне встановлення газової колонки та самовільне встановлення опалювального приладу, яке позивачем не було погоджено з АТ "Харківміськгаз". Споживач зобов`язаний не підключати нові (додаткові) газові прилади і пристрої, не змінювати місце їх розташування та не втручатися в роботу внутрішньобудинкових систем газопостачання без узгодження з виконавцем. Згідно з п.5.5 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285 (далі Правил), заміна газового обладнання виконується за заявою власника (орендаря (наймача)) до газорозподільного підприємства суб`єктом господарювання, який має дозвіл на виконання зазначених робіт, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Заміна обладнання оформлюється ескізом у разі заміни газового обладнання без зміни функціонального призначення, потужності та системи димовідведення. В інших випадках з оформленням виконавчо-технічної документації. Відключення газу перед заміною газового обладнання здійснюється газорозподільним підприємством за заявою власника (балансоутримувача та/або орендаря (наймача)). Пуск газу після заміни газового обладнання проводиться газорозподільним підприємством за зверненням власника (балансоутримувача та/або орендаря (наймача)) після проведення інструктажу із безпечної його експлуатації. Документи щодо заміни газового обладнання передаються до архіву газорозподільного підприємства. Відповідно до положень п.5.7 розділу V Правил, підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових громадських будинків із встановленням заглушки за умови, зокрема, самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання. Доказів того, що позивач зверталася до відповідача з заявою про заміну газового обладнання, і відповідно до заяви оформлялася виконавчо-технічна документація, як це вимагають Правила безпеки систем газопостачання, суду не надано. Також не надано доказів надання дозволу на перенесення газового обладнання (зміни його місця розташування). На підставі п.п.12 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, пункту 5.7 розділу V Правил безпеки системи газопостачання AT «Харківгаз» було відключено від газової мережі самовільно установлений газовий котел споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.6 розділу 7 глави VI Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу). Таким чином, при відключенні від системи газопостачання газового обладнання споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , AT «Харківгаз» діяло у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства. Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 в порушення положень Кодексу ГРМ без повідомлення, узгодження та виготовлення технічної документації самовільно було замінено місце розташування газового обладнання. Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «ХАРКІВГАЗ» моральної шкоди в розмірі 20 000 000 гривень, то суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині позову. Моральна шкода у відповідності до ст. 23 ЦК України, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів. Згідно зі ст.1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стати. Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. Презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано шкоди. Такий висновок підтверджується використанням словосполучення «особа, яка завдала шкоди». Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Позивачем не наведені обставини, якими обґрунтовується спричинення діями чи бездіяльністю певних посадових осіб відповідача моральної шкоди, проявів душевних страждань позивача чи іншого порушення його особистих прав. До того ж позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завданої йому моральної шкоди та визначення її розміру. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П.Пилипчук О.Ю.Тичкова Повне судове рішення виготовлено 29.03.2023 року.