Постанова 4803 № 182/7627/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4828/20 Справа № 182/7627/17 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 182/7627/17 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач Кредитна Спілка „Союз-Дніпро, відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складаня повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 року Кредитна Спілка „Союз-Дніпро (надалі КС «Союз-Дніпро») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2015 року між КС "Союз-Дніпро" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2425/15, згідно умов якого позивач надав відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 19 170 грн. 00 коп., строком на 24 місяці, починаючи з 17 листопада 2015 року по 16 листопада 2017 року, а відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом. Кредит був отриманий ОСОБА_1 17 листопада 2015 pоку, що підтверджується видатковим касовим ордером № 5762 від 17 листопада 2015 року на суму 19 170 грн. 00 коп. В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і суми штрафних санкцій був укладений Договір поруки № 2425/15 від 17 листопада 2015 року між позивачем КС «Союз-Дніпро», як кредитором, ОСОБА_1 , як позичальницею, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як поручителями, за умовами якого поручителі прийняли на себе зобов`язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 , визначених Кредитним договором. Відповідно до умов Кредитного договору № 2425/15 від 17 листопада 2015 року, ОСОБА_1 зобов`язалася погашати заборгованість по Кредитному договору щомісячно у період з «10» по «16» число кожного місяця, згідно з графіком погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом. Кредит мав бути повністю повернутий ОСОБА_1 у строк до 16 листопада 2017 року в розмірі 19 170,00 грн., що є сумою кредиту, та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів, відповідно до п.4.1. Кредитного договору із розрахунку 12,3 % на залишок заборгованості за кредитом з наступного дня надання кредиту. Проте, ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання по Кредитному договору. Порушення при виконанні зобов`язань виявились в тому, що ОСОБА_1 несвоєчасно сплачувала заборгованість по кредиту, тим самим порушивши запланований графік повернення кредиту. Тому, при несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту нарахування процентів розраховувалось відповідно до п.4.4 Кредитного договору за кожен день простроченого платежу. Термін дії Кредитного договору № 2425/15 від 17 листопада 2015 року закінчився 16 листопада 2017 року, але сума кредиту не повернута та залишок за кредитом складає 12 760,66 грн. (19 170,00 грн. (сума кредиту) 6 409,34 грн. (фактично сплачено кредиту) = 12 760,66 грн.), проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів 19 972,82 грн. (26 883,48 - 6 910,66 = 19 972,82 грн.), тобто, заборгованість становить 32 733 грн. 48 коп. З метою врегулювання спору в досудовому порядку, на адресу відповідачів направлялись претензії з вимогами погасити існуючу заборгованість, але останні проігнорували вимоги та самоусунулись від виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути на користь КС «Союз-Дніпро» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 2425/15 від 17 листопада 2015 року в загальній сумі 32733 грн. 48 коп., з яких: 12 760,66 грн. - залишок по кредиту; 19 972,82 грн. - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів, а також судовий збір у сумі 1 600 грн.00 коп. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто на користь КС „Союз-Дніпро солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 2425/16 від 17 листопада 2015 року в загальній сумі 25 521 грн. 32 коп. (з яких: залишок по кредиту 12 760, 66 грн.; проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів 12 760, 66 грн.). Стягнуто на користь КС „Союз-Дніпро солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на незаконність рішення суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суду було надано достатньо доказів, зокрема Додатковий договір №2 до Кредитного договору №2425 від 17.11.2015 року, який є фальшивим, але на підставі цього документа відповідач виплатив 3 200,00 грн. позивачу, не знаючи про те, що позивач за допомогою даного фальшивого документ, який не був законно оформлений у відповідності до вимог Законодавства України, вирішив незаконно збагатитися за рахунок відповідачів. На підставі цього Договору №2, не вказавши його у позовній заяві, позивач звернувся в суд і нарахував незаконні відсотки та судовий збір, при тому, що судовий збір має платити саме позивач. Зазначає, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом сума заборгованості за тілом кредиту складала 9 272,00 грн., а не 12 760,00 грн. На думку відповідача, суд першої інстанції виніс незаконне рішення, оскільки повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, які фактично являються незаконним вимаганням грошових коштів за допомогою суду. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ґрунтується на фальшивих доказах, а саме: Договорі №2425 від 17.11.2015 року та від 16.03.2016 року. На думку відповідачки, суд безпідставно стягнув з відповідачів відсотки за користування кредитом та судовий збір. Також, ОСОБА_1 зазначає, що її син звертався до позивача письмово із повідомленням про тяжкий матеріальний стан та просив позивача не нараховувати пеню і штрафні санкції, тому на її думку, штрафні санкції не повинні бути стягнуті. Крім того, 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції доповнену апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу у слідчі органи України з метою перевірки роботи та виявлення шахрайських дій КС «Союз-Дніпро» по відношенню до громадян України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.11.2015 року між Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2425/15 (а.с.5). Згідно умов Кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 19 170 грн. 00 коп. строком на 24 місяці, починаючи з 17.11.2015 року по 16.11.2017 року, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Відповідно до п.4.1. Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів із розрахунку 12,3 % на залишок заборгованості за кредитом з наступного дня надання кредиту Кредит був отриманий відповідачкою ОСОБА_1 17.11.2015 pоку, що підтверджується видатковим касовим ордером № 5762 від 17.11.2015 року на суму 19 170 грн. 00 коп. (а.с.8). Відповідно до умов Кредитного договору № 2425/15 від 17.11.2015 року, ОСОБА_1 зобов`язалась погашати заборгованість по Кредитному договору щомісячно у період з «10» по «16» число кожного місяця, згідно з графіком погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом. В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сумм штрафних санкцій був укладений Договір поруки № 2425/15 від 17.11.2015 року між позивачем, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до умов Договору поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли на себе зобов`язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 несвоєчасно сплачувала заборгованість по кредиту, тим самим порушивши запланований графік повернення кредиту, у зв`язку з чим, станом на 16 грудня 2017 року, за підрахунками позивача, заборгованість за кредитом становить 32 733,48 грн., яка складається з наступного: залишок по кредиту 12 760,66 грн. і проценти за користування кредитом (з урахуванням прострочення платежів) - 19 972,82 грн. (а.с.4). Частково задовольняючи позовні вимоги КС «Союз-Дніпро», суд першої інстанції вірно виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права банку, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором достроково. При цьому, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки КС «Союз-Дніпро»підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зі змісту укладеного між сторонами Кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_1 кредитного договору № 2425/15 від 17 листопада 2015 року вбачається, що кінцевим терміном погашення заборгованості встановлено 16 листопада 2017 року (а.с.6). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України). Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 19 170,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 5762 від 17.11.2015 року на суму 19 170 грн. 00 коп. (а.с.8). та не оспорюється позичальницею ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Однак, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, вчасно не вносила платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 16 грудня 2017 року за кредитом, в сумі 12 760,66 грн., та за відсотками, в сумі 19 972,82 грн. Колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами № 2425/15 від 17 листопада 2015 року, який підписано сторонами та який є чинним. При цьому, колегія суддів звернула увагу на ту обставину, що судом першої інстанції було зменшено нарахований розмір відсотків за кредитним договором з 19 972,82 грн. до 12 760,00 грн., тобто до розміру заборгованості за тілом кредиту, з урахуванням принципу справедливості та майнового стану відповідачів, однак позивачем КС «Союз-Дніпро» рішення суду першої інстанції не оскаржується, у зв`язку з чим колегією суддів не перевіряється законність таких висновків суду першої інстанції, оскільки згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що рішення суду ґрунтується на фальшивих доказах, а саме: Договорі №2425 від 17.11.2015 року та від 16.03.2016 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки Кредитний договір № 2425/15 від 17 листопада 2015 року є чинним та у встановленому законом порядку відповідачкою не оскаржувався, а наявна в матеріалах справи копія Додаткового договору № 2 від 16 березня 2017 року не підписана позивачем та немає правового значення для вирішення даного спору. Так, згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Оскільки, Додаткова угода №2 від 16 березня 2015 року до Кредитного договору № 2425/15 від 17 листопада 2015 року не підписана сторонами, зокрема не містить підпису кредитора, ця угода є нікчемною, а тому не має правового значення для даного спору. Більш того, звертаючись до суду з даним позовом, КС «Кредит-Дніпро» не обґрунтовував позовні вимоги наявністю такою Додаткової угоди та заборгованість за кредитом нарахована виключно з урахуванням умов Кредитного договору № 2425/15 від 17 листопада 2015 року, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає доводи апеляційних скарг, як відповідачки ОСОБА_1 , так і відповідача ОСОБА_2 , про те, що рішення суду ґрунтується на фальшивих доказах, зокрема, на Додатковому договорі №2 до Кредитного договору №2425 від 17.11.2015 року. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що її син звертався до позивача письмово із повідомленням про тяжкий матеріальний стан та просив позивача не нараховувати пеню і штрафні санкції, тому на її думку, штрафні санкції не повинні бути стягнуті, колегією суддів відхиляються, оскільки стягнення неустойки не є предметом даного спору. Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Узгодженням умов Договору поруки № 2425/15 від 17.11.2015 року сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителів. Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов`язок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як солідарних боржників, нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Надану ОСОБА_1 доповнену апеляційну скаргу, в якій вона просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу у слідчі органи України з метою перевірки праці та виявлення шахрайських дій КС «Союз-Дніпро» по відношенню до громадян України, колегія суддів не враховує, оскільки ОСОБА_1 не надано суду доказів надсилання копій цього доповнення до апеляційної скарги іншим учасникам справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року. Головуючий: Судді: