Постанова 4824 № 752/6828/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/2003/2020 Головуючий в 1-й інстанції: Бондаренко Г.В. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Жук О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Жук О.В., розглянувши 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, У С Т А Н О В И В: 27 квітня 2020 року постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп. на користь держави. Згідно з постановою, ОСОБА_1 17.03.2020 року, о 23 год. 10 хв. керував автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Васильківська, 30 з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України /далі - ПДР України/ та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі. Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог як матеріального так і процесуального законодавства, судом не вжито заходів для повного та об`єктивного дослідження всіх доказів у справі, вказані у постанові обставини нібито скоєного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно притягнув ОСОБА_1 до відповідальності та наклав занадто суворе стягнення. Так, апелянт вказує, що він мав намір пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціальних технічних засобів. Однак йому такого виду огляду запропоновано не було. Натомість поліцейські пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Апелянт відмовився їхати до лікаря-нарколога, оскільки в країні вже були введені карантинні заходи у зв`язку з епідемією, а поліцейські знаходились без захисних масок, що наражало на небезпеку життя та здоров`я ОСОБА_1 . Крім того, апелянт вказує й про відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння, про які в протоколі зазначили поліцейські. Вважає, що така їх поведінка була обумовлена тим, що відносно останнього перебувала на розгляду справа про притягнення його до адміністративної відповідальності. Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , заслухавши його пояснення з проханням задовольнити подану апеляційну скаргу, вивчивши докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження. Як убачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, доведена зібраними у справі доказами, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 За правилами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 17.03.2020, о 23 год. 10 хв. керував автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Васильківська, 30 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширеними зіницями очей, які не реагують на світло, вираженим тремтінням рук, мав поведінку, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння спростовуються даними відеозапису з нагрудної боді-камери, згідно з якими співробітники поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння запідозрили про перебування його в стані наркотичного сп`яніння. З метою підтвердження чи спростування власної підозри, запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога. Однак ОСОБА_1 , в присутності двох свідків, відмовився їхати до лікаря-нарколога, чим відмовився від проходження запропонованого огляду на стан наркотичного сп`яніння та порушив п. 2.5 ПДР України. Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, вважаю безпідставними, оскільки йому не інкримінувалось працівниками поліції, а судом не встановлювалось керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Натомість Інструкція містить перелік ознак, в тому числі, наркотичного сп`яніння, які можуть бути виявлені поліцейськими у особи, яка керує транспортним засобом, що в подальшому сприяє ініціюванню ними проходження огляду на стан відповідного сп`яніння. Призначене ОСОБА_1 стягнення також відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною. За таких обставин вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому підстав для її задоволення не вбачаю. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.В. Жук