Постанова 4804 № 263/5754/20

22-ц/804/2147/20 263/5754/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/5754/20 Номер провадження 22-ц/804/2147/19 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., Баркова В.М., Биліна Т.І., сторони : позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Д`яконова Кристина Ігорівна, відповідач Прокуратура Донецької області, відповідач - Державна казначейська служба України, відповідач - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення сторін апеляційну скаргу адвоката Д`яконової Кристини Ігорівни, яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2020 року, постановлену у складі судді Томіліна О.М., ВСТАНОВИЛА : Адвокат Д`яконова К.І. у травні 2020 року звернулася до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, втраченого заробітку у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, втраченого заробітку у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності повернуто заявнику з підстав п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України. В апеляційній скарзі адвокат Д`яконова К.І., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду про те, що адвокат Д`яконова К.І. не мала повноважень підписувати позовну заяву від імені ОСОБА_1 є невірними, оскільки на підтвердження повноважень представника позивача до позовної заяви було додано оригінал ордеру серії АР № 1015131, виданого адвокатом Д`яконовою К.І. на ім`я ОСОБА_1 щодо представництва його інтересів в Жовтневому районному суді м.Маріуполя, Донецькому апеляційному суді; завірену у встановленому законом порядку копію договору про надання правової допомоги від 29.04.2020 року; завірену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії АР № 001283. Судом першої інстанції взагалі не проаналізовано умови договору про надання правової допомоги, зокрема, пункти 2.1-28, якими передбачені права та обов`язки адвоката, визначені сторонами договору. І в даному випадку за умовами вищезазначеного договору, адвокат має право подавати від імені клієнта заяви, в тому числі позовні, та оскаржувати рішення, постанови, ухвали суду тощо. Будь-яких обмежень щодо прав адвоката у здійсненні представництва інтересів Козіна С.М. сторони в укладеному ними договорі не передбачили. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що адвокат Д`яконова К.І. у травні 2020 року звернулася до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, втраченого заробітку у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. До позовної заяви на підтвердження повноважень представника позивача додано наступні документи: договір про надання правової допомоги від б/н від 29 квітня 2020 року (а.с. 87-90), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 (а.с. 91), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.04.2020 року Серія НОМЕР_1 (а.с. 92). Повертаючи позовну заяву на підставі п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що оскільки матеріали справи не містять довіреності, ордер, доданий до позовної заяви, не містить повноважень представника позивача на підписання позову від імені позивача, то позовна заява підписана та подана особою, яка не мала на те повноважень, внаслідок чого зазначена позовна заява має бути повернута позивачу. З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального законодавства. Відповідно до ч.2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України). У частині першій статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли: 1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів позивача подано копію договору про надання правової допомоги від 29.04.2020 року. Однак при цьому суд першої інстанції не дослідив зміст даного договору та не надав йому правової оцінки. Обґрунтовуючи висновок про необхідність повернення позовної заяви з підстав підписання її особою, яка не мала права її підписувати, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять довіреності, ордер, доданий до позовної заяви, не містить повноважень представника позивача на підписання позову від імені позивача. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Частиною першою статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером, виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинні підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі. Відповідно до розділу 1 договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 , клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором щодо надання правової допомоги на стадії позасудового, досудового та судового супроводження у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій позову про стягнення моральної шкоди, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які було заподіяно ОСОБА_1 через порушення відносно нього кримінального провадження № 12018050000000374 за ч. 2 ст. 189 КК України. Також у п.п 2.2. п.1.22 Розділу 1 договору, передбачено права та обов`язки адвоката, серед яких, зокрема, зазначено, що адвокат має право подавати від імені клієнта заяви, в тому числі позовні, та оскаржувати рішення, постанови, ухвали суду тощо. Будь-яких обмежень щодо прав адвоката у здійсненні представництва інтересів ОСОБА_1 сторонами в укладеному ними договорі не зазначено. В ордері на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , укладеному на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 29 квітня 2020 року також зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються. Системний аналіз норм статті 64 ЦПК України дає підстави для висновку, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, усі належні їй процесуальні права та обов`язки, передбачені процесуальним законом, окрім тих повноважень, щодо здійснення яких наявні певні застереження у виданій йому довіреності або ордері. Відповідно, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження. Разом із тим, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував, що вказана норма процесуального права підлягає застосуванню у разі, якщо позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, не взявши при цьому до уваги, що відповідно до доданого до позовної заяви договору про надання правової (правничої) допомоги від 29 квітня 2020 року ОСОБА_2 наділена повноваженнями, зокрема, подавати від імені клієнта заяви, втому числі позовні, вести від його імені цивільні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу, що в свою чергу логічно включає і право підписання позовної заяви від імені довірителя ОСОБА_1 (а.с. 87). Вказане свідчить, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 було подано та підписано його представником - адвокатом Д`яконовою К.І., повноваження якої на вчинення такої дії узгоджуються з матеріалами справи. При цьому у частині 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Тобто, якщо у суду виникли сумніви в тому, що документи на підтвердження повноважень представника є недостатніми, то суду слід залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати її одразу позивачу. Аналогічний висновок висвітлений в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 185/2794/19. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року). У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції. Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.4 ст. 185 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, поданої представником ОСОБА_1 адвокатом Д`яконовою К.І. до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, втраченого заробітку у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. На підставі ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Д`яконової Кристини Ігорівни, яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 18 червня 2020 року. Судді Мальцева Є.Є. Барков В.М. Биліна Т.І.