Постанова 4804 № 227/4084/19

Єдиний унікальний номер 227/4084/19 Номер провадження 22-ц/804/2058/20 П О С Т А Н О В А Іменем У К Р А Ї Н И 17 червня 2020 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого судді Никифоряка Л.П. Суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу що виникла з цивільних правовідносин за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року, повне рішення складено 16 квітня 2020 року, головуючий у суді першої інстанції Кошля А.О., - В С Т А Н О В И В: 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України з вимогами про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову заявник вказував що 16 квітня 2019 року в справі №234/3630/19 Краматорський міський суд Донецької області задовольнив його скаргу та скасував незаконну постанову слідчого прокуратури Донецької області Салій Р.В. від 22 березня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000390 від 02 липня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення працівниками Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України. Позивач стверджував що сам факт скасування постанови є порушенням його прав, оскільки уповноважена особа прокуратури не дотрималась вимог чинного законодавства. Спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 пов`язував із порушенням його прав, що доведено та зафіксовано в ухвалі суду про скасування постанови слідчого та просив стягнути на його користь 1000000,00грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що позивачем не підтверджено обставини спричинення моральних страждань та відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до порушення прав позивача. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до неправильного застосування судом норм матеріального права, який прийняв до уваги лише ті норми права, на які посилався відповідач, незважаючи на незаконну постанову слідчого. На час розгляду справи від учасників відзиву не надходило. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, пояснення представника прокуратури, за відсутності позивача та Державної казначейської служби повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, вважає що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 16 квітня 2019 року слідчий суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 скасував постанову слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчим органом прокуратури Донецької області Салій Р.В. від 22 березня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018050000000390 від 02 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України /а.с.4-5/. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з`ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої частинами 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом наведеної норми для відповідальності за заподіяння шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, а також причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Положення наведених норм вимагають з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно зі статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність обставин щодо завдання моральної шкоди позивачу через дії посадової особи органів прокуратури, що були предметом спору в цій справі. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сам факт скасування судом постанови прокурора про закриття кримінального провадження не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування. Для відповідальності, попри протиправність дій заподіювача шкоди і його вини потрібно також встановити факт спричинення шкоди і причинний зв`язок між її спричиненням та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України). Належних та допустимих доказів вини відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки позивачем також не надано доказів на підтвердження моральної шкоди через дії відповідача та не підтверджено існування причинного зав`язку. Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку. Також не впливають на висновки суду першої інстанції доводи заявника апеляційної скарги з приводу необхідності застосування норм матеріального права, які безпосередньо вказують на відшкодування шкоди, завданої рішеннями та діями органів державної влади. Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...". Стаття 2 ЦПК України проголошує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства. ОСОБА_1 беззаперечно мав можливість для звернення до суду за захистом порушеного права з позовними вимогами про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та останній не заявляв та не доводив і не підтверджував належними доказами існування жодних обставин які би об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду саме з такими вимогами. Розгляд справи здійснено судом в межах предмету спору, визначеного позивачем в заяві. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року. Судді: