Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/883/20

Дата документу Справа № 336/883/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/397/20 Головуючий в 1-й інстанції Щаслива О.В. Єдиний унікальний № 336/883/20 Доповідач в 2-й інстанції Гріпас Ю.О. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Гріпас Ю.О. за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Семенченко Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 з апеляційною останнього на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк в 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Як зазначено в постанові, 9 лютого 2020 року, о 02 годині 43 хвилини, ОСОБА_1 під час керування автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, на що вказували запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, на перехресті вулиці Ігоря Сікорського та автодороги М-18 в м. Запоріжжі був зупинений співробітниками Управління патрульної поліції. Від проведення у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, відмовився у присутності двох свідків. Зазначені дії містять порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення суддею вимог матеріального і процесуального права просить постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КПК України скасувати і закрити провадження у справі. Зі змісту доводів апеляціної скарги випливає, що інспекторами патрульної поліції було порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння (не було технічних приладів для проведення огляду), а суддею не враховано ряд обставин, які мають безпосереднє відношення щодо обставин справи (відеозапис не містить відомостей про те, що він відмовлявся від проходження огляду, ані на місці, ані в медичному закладі; ОСОБА_1 не отримував відповідного направлення). Також апелянт клопотав про виклик свідків зазначених у протоколі через те, що аналогічне клопотання заявлялося ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак не було задоволено. Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Зі змісту ст.283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою. Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі. Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суддею виконані вимоги ст.ст. 280, 283 КУпАП України, повно і всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №292462 від 09.02.2020 (а.с.1); довідкою про повтораність (а.с.3); Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.6,7); рапортом (а.с.8); архівом порушень (а.с.9) відеозаписом події (а.с.10). Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 09.02.2020 серії ДПР18 №292462, ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції відповідно до вимог ст.252 КУпАП надала їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст.251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв`язку з чим, вірно встановила фактичні обставини справи щодо керування ОСОБА_1 , транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Диспозицією ст.130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами. Твердження апелянта ОСОБА_1 , що він не керував транспортним засобом, спростовується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, а також рапортом працівника поліції. Доводи щодо порушень інспекторами поліції порядку оформлення матеріалів справи, є необґрунтованими і повністю спростовуються відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовано обставини події, яка відбувалась 09.02.2020 за участю ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги захисника, є аналогічними з доводами висловленими під час розгляду справи судом першої інстанції та яким надана належна та обґрунтовано оцінка. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що вони ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Так, щодо порушення інспекторами патрульної поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а саме відсутність технічних приладів для проведення огляду, суддею місцевого суду зазначено, що поліцейський не заперечував про відсутність у екіпажу приладу «Драгер», у зв`язку з недостатнім оснащенням патрульної поліції цими приладами, однак зазначив, що за умови беззаперечної згоди правопорушника на його використання прилад був би доставлений до місця пригоди іншими екіпажами. Проте за спливом більш ніж години умовлянь ОСОБА_1 дати тверду та недвозначну відповідь щодо згоди на проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими прийнято рішення про складання протоколу. Щодо неврахування суддею ряду обставин, які мають безпосереднє відношення щодо обставин справи (відеозапис не містить відомостей про те, що він відмовлявся від проходження огляду, ані на місці, ані в медичному закладі; ОСОБА_1 не отримував відповідного направлення), суд апеляційної інстанції з урахуванням відеозапису доходить висновку, що поведінка ОСОБА_1 та спосіб спілкування з працівниками поліції свідчить саме про небажання пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності з вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції затвердженої наказом МВС/МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року та має бут кваліфікована як відмова від проходження огляду на стан алкогольного спяніння. Посилання апелянта на відсутність направлення до медичного закладу спростовується матеріалами справи, за якими відповідне направлення знаходиться на а.с.5, в якому зазначено про відмову особи від проходження цього огляду. Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція 2) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, від надання пояснень відмовився, також відмовився і від підписання протоколу та отримання його копії. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв та на відеозаписі не зафіксовано. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч.2 ст.251, ст.ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейськими дотримано. Аналізуючи відповідно до ст.252 КУпАП наявні в матеріалах справи докази та надаючи їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є належними, допустимими та безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтами не надано. Вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи. Інших підстав, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи не встановлено. У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Ю.О. Гріпас