Постанова 4817 № 607/12491/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/12491/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/575/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б., з участю секретаря - Сович Н.А. представника позивача Маракіної О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/12491/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., повний текст якого складено 18 транвя 2020 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Ролікс Транс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство (далі - ПП) «Ролікс Транс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредитні кошти в розмірі 29 500 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 17 вересня 2012 року. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, унаслідок чого станом на 21 жовтня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 9534.12 доларів США та пені за несвоєчасне погашення кредиту і процентів за користування кредитом у сумі 37 259.64 грн., ПАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути вказану суму на свою користь. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2007 року у розмірі 9534.12 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих процентів у розмірі 37259.64 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що після ухвалення рішення господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року у справі про звернення стягнення на предмет застави, що належить ПП «Ролікс Транс», яке є його майновим поручителем за кредитним договором, кредитний договір припинив свою дію, а тому нарахування і стягнення судом пені є незаконним. Зазначає, що позивач в суд звернувся зі спливом строку позовної давності, оскільки вказане рішення господарського суду виконувалося та виконане ПП «Ролікс Транс». Апелянтом не вчинялося жодних дій на виконання кредитного договору, що безпідставно не враховано судом першої інстанції та не дано оцінки наданим, на підтвердження цієї обставини, доказам, а саме: графіку погашення заборгованості, укладеного між сторонами справи господарського суду, рішенню господарського суду, заяві стягувача про примусове виконання рішення суду. Крім того, судом дано неправильну оцінку показанням свідка ОСОБА_3 , який надав пояснення щодо наявних у справі квитанцій про сплату заборгованості. Також не враховано, що судово-почеркознавчої експертизи не проведено з вини позивача, який відмовився надати оригінал документа. Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. У серпні 2018 року представник ПАТ «Державний ощадний банк України» Соляр Я.В. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивований тим, що відповідач у період з 01 червня 2011 року по 31 травня 2014 року здійснював платежі по погашенню кредиту. Вказує, що вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року в частині позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , третя особа: ПП «Ролікс-Транс», про стягнення тіла кредиту, скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року в частині позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , третя особа: ПП «Ролікс-Транс» про стягнення пені - скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, переглядає оскаржуване рішення суду лише в частині позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , третя особа: ПП «Ролікс-Транс» про стягнення тіла кредиту. В судовому засіданні представник позивача адвокат Маракіна О.Г. проти аплеяційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін. Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 173, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 29500 доларів США, під 13 % річних, з остаточним терміном повернення кредиту до 17 вересня 2012 року (т.1 а.с.16-18). 18 вересня 2007 року між ПП «Ролікс Транс» укладено договір майнової поруки №1 та договір застави транспортних засобів для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 17 вересня 2007 року. У 2011 році, у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконував належним чином, банк звернувся з позовом до господарського суду про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 червня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 17 вересня 2007 року в розмірі 25307.85 доларів США, що еквівалентно 201584.61 грн., звернуто стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 18 вересня 2007 року, а саме: сідловий тягач - Е реєстраційний № НОМЕР_1 , який є власністю ПП «Ролікс-Транс» (т.1 а.с.121-125). Указане рішення Господарського суду про звернення стягнення не виконано в повному обсязі. Згідно розрахунку, наданого ПАТ «Державний ощадний банк України», у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, станом на 21 жовтня 2016 року утворилась заборгованість по основному боргу в розмірі 9534.12 доларів США, а також нарахована пеня за несвоєчасне погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом за період з 21 жовтня 2015 року по 20 жовтня 2016 року. ОСОБА_2 просив застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки ПАТ «Державний ощадний банк України» 05 січня 2011 року, надіславши йому вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, змінив кінцевий строк повернення кредиту з 17 вересня 2012 року на 21 січня 2011 року, а з указаним позовом банк звернувся лише 04 листопада 2016 року, тобто, з пропуском строку позовної давності (т.1 а.с.104). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій». У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що: «Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою». Суд першої інстанції, з урахуванням статей 12, 81 ЦПК України та частини другої статті 78 ЦПК України, вірно встановив, що у заявах на переказ готівки, здійснених протягом 2012-2014 років (т.1 а.с.75-92), платником на погашення заборгованості по кредитному договору був зазначений ОСОБА_2 , у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про переривання перебігу позовної давності. Факт вчинення цих платежів особисто ОСОБА_2 не спростований допустимими та належними доказами. Відповідно до п.2 ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показання свідка ОСОБА_3 не можуть спростовувати зазначені у фінансових банківських документах (заявах на переказ готівки) конкретні відомості про платника ОСОБА_2 та його підпис. За таких обставин, безпідставними є доводи апелянта про те, що платежі протягом 2012-2014 років здійснені не ОСОБА_2 , а директором ПП «Ролікс-Транс» на виконання рішення господарського суду, оскільки ґрунтуються лише на показаннях свідка ОСОБА_3 , який перебував на посаді керівника ПП «Ролікс-Транс». Отже, кожен із вказаних платежів перериває перебіг позовної давності, а тому звернувшись із позовом 04 листопада 2016 року, позивач не пропустив строк позовної давності. В той же час колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення тіла кредиту за кредитним договором від 17 вересня 2007 року в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що кредитором повністю виконано зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_2 , який одержав кредит у розмірі 29 500 доларів США. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц. Судом встановлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» 05 січня 2011 року надіслав відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, чим змінив строк виконання основного зобов`язання на 21 січня 2011 року, що визнається, як банком так і ОСОБА_2 та відповідно не підлягає доведенню. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором. У зв`язку з невиконанням вищезазначеної вимоги, банк 15 лютого 2011 року звертався до суду з позовом ПП «Ролікс-Транс», як заставодавця, про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 17 вересня 2007 року в розмірі 25 307.85 доларів США, що еквівалентно 201 584.61 грн., з яких: 19 665.63 доларів США, що еквівалентно 156642.64 грн. - заборгованість за кредитом; 4537.34 доларів США, що еквівалентно 36141.27 грн. - проценти за користування кредитом; 771.49 доларів США, що еквівалентно 6145.15 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 771.49 доларів США, що еквівалентно 2655.55 грн. - пеня за несвоєчасно сплату процентів, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 18 вересня 2007року, а саме: сідловий тягач - Е реєстраційний № НОМЕР_1 , який є власністю ПП «Ролікс-Транс». Крім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, у справі за скаргою АТ «Ощадбанк» про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2016 року встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року заставодавцем ПП «Ролікс-Транс» та позичальником ОСОБА_2 перераховано 171492.27 грн., з яких 135351 грн. - основний борг по кредиту та 36141.27 грн. - проценти за користування кредитом (т.1 а.с.121-130). Отже, із вказаних обставин вбачається, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року виконано не в повному обсязі. Апеляційний суд звертає увагу, що ПАТ «Держаний ощадний банк України», звертаючись до суду з цим позовом, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, яка утворилась станом на 21 жовтня 2016 року, в розмірі 9534.12 доларів США, що еквівалентно 245 060.96 грн. Колегія суддів звертає увагу, що на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2016 року встановлено факт погашення заборгованості за кредитним договором, а сме: Боржником ПП «Ролікс-Транс» у платіжних дорученнях вказано призначення платежу: «оплата по кредиту №173 від 17.09.2007 ОСОБА_2 згідно рішення суду №8/35/5055-648/2011 від 01.06.11р.»: № 2754 від 31.10.2014 р. на суму 3500.00 грн. (офіційний курс гривні щодо дол. США 12.95), що еквівалентно 270.27 дол. США; № 18 від 12.11.2014 р. на суму 1000.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 15.74), що еквівалентно 63.53 дол. США; № 2848 від 28.11.2014 р. на суму 25000.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 14,97), що еквівалентно 1670 дол. США; № 2934 від 30.12.2014 р. на суму 4000.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 15.77), що еквівалентно 253.65 дол. США; № 2974 від 29.01.2015 р. на суму 14000.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 15.95), що еквівалентно 877.74 дол. США; № 27.02.2015 р. на суму 1000.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 27.76), що еквівалентно 36.02 дол. США; № 169 від 01.04.2015 р. на суму 1000.00 грн.(офіційний курс гривні щодо дол. США 23.45), що еквівалентно 42.64 дол. США; № 163 від 19.11.2015 р. на суму 9000.00 грн.(офіційний курс гривні щодо дол. США 23.91), що еквівалентно 376.41 дол. США; № 177 від 11.12.2015 р. на суму 4000.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 23.37), що еквівалентно 171.16 дол. США; № 217 від 27.07.2016 р. на суму 12743.00 грн., (офіційний курс гривні щодо дол. США 24.79), що еквівалентно 514.04 дол. США; всього на загальну суму 4275.46 дол. США. Позичальником ОСОБА_2 при здійсненні оплати вказано призначення платежу «оплата по кредиту №173 від 17.09.2007, основний борг», а саме у квитанціях: № 18810063 від 13.12.2013 р. частково на суму 3066.40 дол.США; № 19701053 від 31.01.2014 р. на суму 100 дол. США; № 20259912 від 28.02.2014 р. на суму 50 дол. США; № 21474623 від 30.04.2014 р. на суму 50 дол. США; № 15161971 від 31.05.2014 р. на суму 30 дол. США; від 27.06.2014р. на суму 50 дол. США; № 23336881 від 31.07.2014 р. на суму 50 дол. США; № від 29.08.2014 р. на суму 50 дол. США всього на загальну суму 3446.4 дол.США. (т.1 а.с.121-130). Таким чином, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд враховує рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2011 року, яким звернуто стягнення на предмет застави та яким визначено заборгованість за кредитним договором, в тому числі розмір тіла кредиту, а також ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17 жовтня 2016 року, яка набрала чинності, у справі за скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця, якою встановлено розмір внесених грошових коштів, як позичальником так і заставодавцем на суму 7721.86 дол США (4275.46+3446.4), на виконання вказаного рішення Господарського суду. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог банку до відповідача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнення до 1812.26 дол. США (9534.12 7721.86). У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення тіла кредиту з 9 534,12 дол. США до 1 812.26 дол. США. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 вересня 2007 року №173, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 (с.Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області; РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м.Київ вул.Госпітальна буд.12-г; код ЄДРПОУ 00032129) з 9534 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири) долари США 12 центів до 1812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) доларів США 26 центів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 16 червня 2020 року. Головуючий Судді