Постанова 4857 № 300/2476/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2476/19 пров. № А/857/3750/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, прийняте суддею Грицюк П.П. в м.Івано-Франківську, повний текст складено 21 лютого 2020 року, у справі № 300/2476/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ліквідаційна комісія УМВС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі начальника відділу МОПСВ ДФОП МВС України Немченка Н.В. та в особі директора ДФОП МВС України Шевніна С.М. щодо непогодження висновку від 04.11.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 (справа №300/649/19) та щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку від 04.11.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 (справа №300/649/19), яким у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відмовлено; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме на 05.07.2017, та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме на 05.07.2017. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до довідки, виданої Івано-Франківською обласною MCE від 05.07.2017, йому було визначено ступінь втрати працездатності 60%, причиною втрати працездатності захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звернувся до уповноважених органів УМВС України в Івано-Франківській області з метою подання документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності працівнику міліції відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, яка чинна та регулює питання виплати грошової допомоги саме працівникам міліції. 08.02.2019 УМВС в Івано-Франківській області листом за № 69/108/05/29-19 повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення у справі №344/15981/17 ліквідаційною комісією було направлено матеріали до Міністерства внутрішніх справ України, які були повернуті без прийняття рішення. На виконання рішення окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі № 300/649/19, Міністерство внутрішніх справ України прийняло рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги. Листом за № 591/108/05/29-2019 від 15.11.2019 повідомлено позивача про неможливість затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з пропуском двохрічного терміну з дня первинного огляду, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін та не дає позивачу права на отримання одноразової грошової допомоги. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з моменту первинного огляду МСЕК позивача пройшло більше 2 років, МВС України не має законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Разом з тим, апелянт вважає, що суд першої інстанції зобов`язуючи відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, допустив втручання в дискреційні повноваження відповідача та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства. Крім того зазначає, що на МВС України покладено обов`язок стосовно перерахування коштів, для виплати допомоги, органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, а не проводити виплату таких коштів безпосередньо особі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому, до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_2 про заміну позивача правонаступником у зв`язку із смертю 23.02.2020 року його батька ОСОБА_1 . Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини частина перша статті 1270 ЦК України. Згідно пункту 4 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Колегія суддів вважає, що враховуючи те, що спірним є призначення і виплата одноразової грошової допомоги, тому дані спірні правовідносини не допускають правонаступництво. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що відповідно до довідки №21 ВЛК ДУ ТМО МВС України по Івано-Франківській області від 13.05.2017, згідно протоколу №4 засідання військово-лікарської комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 21.07.1998 на момент фактичного звільнення з органів внутрішніх справ 19.03.1998, ОСОБА_1 встановлено захворювання, пов`язане з проходженням служби. Відповідно до довідки Івано-Франківської обласної дирекції ПАТ НАСК ОРАНТА від 19.07.2017 №03-01/406 колишньому працівнику управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 за час проведення державного обов`язкового особистого страхування проводилася виплата страхової суми відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 29.06.1991 №59 в редакції Постанови Кабінету міністрів України від 19.11.1992 №627 Про порядок та умови державного обов`язкового особистого страхування осіб рядового начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України в розмірі 15 % втрати працездатності в сумі 555,0 гривень. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 05.07.2017 серії АГ 0023735 ОСОБА_1 визначено ступінь втрати працездатності 60 %, причиною втрати працездатності вказано захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.07.2017 серії АВ №0790226 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.06.2017 без переогляду, причиною втрати працездатності вказано захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №300/649/19 визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, з прийняттям відповідного рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 21-24). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 залишено без змін рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року. 04.11.2019 Міністерство внутрішніх справ України відмовило в затвердженні поданого УМВС України в Івано-Франківській області Висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі № 300/649/19 (а.с. 51). Листом від 15.11.2019 №591/108/05/29-2019 повідомлено позивача про те, що Міністерство внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги (а.с. 25). Не погодившись з такими діями та рішенням Міністерства внутрішніх справ України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій та рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату такої допомоги, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, на момент фактичного звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну була врегульована статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII. В подальшому, 12.03.2015 набрав чинності Закон України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції". Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. 21 жовтня 2015 року, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 850, якою, зокрема, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Постанова набрала чинності з 10.11.2015 та є чинною на момент розгляду даної справи. При цьому слід врахувати, що 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII. Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність. У відповідності до п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Отже, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема ч. 6 ст. 23 цього Закону в редакції, чинній з 12 березня 2015 року, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N

850. За змістом пп. 2 п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 850 (далі - Порядок № 850), грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Згідно п. 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно з п. 8, 9 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Вимогами п. 14 Порядку № 850 встановлено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Згадані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Водночас, на виконання судового рішення в справі № 300/649/19, ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області було направлено висновок та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, до МВС України для прийняття рішення відповідно до цього Порядку. Втім, 04 листопада 2019 року Міністерство внутрішніх справ України відмовило в затвердженні поданого УМВС України в Івано-Франківській області Висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі № 300/649/19 (а.с. 51). Листом від 15.11.2019 №591/108/05/29-2019 повідомлено позивача про те, що Міністерство внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги (а.с. 25). Разом з тим, ні лист УМВС України в Івано-Франківській області від 15.11.2019, ні відзив на адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України в даній справі не містить посилань відповідача на п. 14 Порядку №

850. Єдиною та фактичною підставою відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є не відповідність матеріалів вимогам п. 4 Порядку № 850, проте такої підстави пункт 14 Порядку № 850 не містить. Відповідно до п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім`ї, батьки та утриманці можуть пред`явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (п.13 Порядку № 850). Пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов`язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності, тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати. Відтак, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, є вказана у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 05 липня 2017 року та, відповідно, від цієї дати протягом трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги. В свою чергу, зміст наведених положень Порядку № 850 свідчить на користь висновку, що пункт 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи іншу причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати. Беручи до уваги викладене, п. 4 Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у затвердженні висновку про її призначення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17 та від 18 жовтня 2018 р. у справі № 369/13187/17. Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Порядком №

850. Крім цього, колегія суддів зазначає, що приписами частини 2 статті 245 КАС України захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії. З матеріалів справи видно, що Міністерство внутрішніх справ України прийняло рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №850. При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом першої інстанції зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ України Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 300/2476/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 15.06.20